Забуттю не підлягає…
19 березня 1943 року. Ця подія вже 80 років тривожить душу всіх озерянчан, та й не тільки їх. Вже відійшли у вічність майже всі земляки-очевидці, та вже і нас, дітей війни – сучасників Другої світової, стає все менше. Але ніколи не зітреться в пам`яті народу ця трагедія.
Жодне село на Варвинщині не зазнало таких втрат, як мої Озеряни. На захист рідної Вітчизни пішли понад 1000 моїх земляків, і кожен другий (527 чоловіків) не повернувся з фронту. 47 – були розстріляні гітлерівцями в тюрмах, страчені і вкинуті в напівзруйнований колодязь, 186 сільчан спалено 19 березня 1943 року в с. Озеряни. Біля села, неподалік угіддя Борсуківщина, були розстріляні 18 чоловік партійно-господарського активу Варвинського району.
Дорогою від Озерян до Варви, в колишньому хуторі Пологи, німецькі загарбники та поліцаї розстрілювали та вкидали в напівзруйнований колодязь людей. Сюди вкинули напівживу юнку Наташу Кононенко нібито за зв`язок з партизанами. Крім неї, вбили і теж вкинули у колодязь Марію Іванівну Шолом – дружину партизана, а також Олексія Трохимовича Борсука, Амвросія Парамоновича Шолома, Петра Федоровича Борсука. Вкидали туди й жителів інших сіл, як от Данила Кошовця та Андрія Момота з Брагинців. А скільки було вбитих – вже ніхто не скаже… Читати далі