Архів категорії: Пам`ятні дати

АФГАНІСТАН – СРСР. РАХУНОК ВІЙНИ

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій
на територіях інших держав

Віхові сторінки історії людства – це історія воєн. Маніакальна жадоба правителів чи керманичів одних країн до зверхності над іншими країнами чи народами, а також бажання насильно заволодіти їх природними ресурсами, територіями або навіть історією, примушувало вигадувати різні причини для розв’язування агресивних дій: «здобуття слави», розширення імперії «від моря до моря», «хрестові походи», «завоювання місця під сонцем», «війна з світовим імперіалізмом за перемогу комунізму у всьому світі», «побудова тисячолітнього третього рейху», насильне «поширення демократії», «примушення до миру», «захист та поширення російського світу» тощо. Однією із таких вигаданих причин агресїї стало виконання «інтернаціонального обов’язку». Причому його виконавцям не повідомлялися причини та момент виникнення у них даного «інтернаціонального обов’язку» чи то «боргу»…

15 лютого минає 31 рік з дня виведення колишнім Радянським Союзом своїх військ з території Афганістану. Згадаймо ті події та їх передумови. далі →

ПОЗАШКІЛЛЮ ВАРВИНЩИНИ 50 РОКІВ

Навчання є невід’ємною час­тиною життя кожної людини. Зав­дяки знанням людство досягло сучасного розвитку. Саме завдяки здатності навчатися ми досягаємо успіхів у житті. Якщо школа дає обов’язкові знання, то в позашкільному закладі дитина розкриває свої таланти і обдарування, реалізовує свій потенціал.

Варвинський центр дитячої та юнацької творчості – це дивовижна країна дитячих мрій, яка існує вже більше 50 років. Для кількох поколінь варвинців роки навчання чи роботи у цьому закладі стали визначальними у їх житті. З ним пов’язані найтепліші та найяскравіші миті дитинства, кращі роки творчого пошуку й становлення кожного вихованця. Історія позашкілля Варвинщини є яскравим прикладом поєднання досвіду та новаторства, плідної співпраці дітей та дорослих, пошуку цікавих ідей, створення неповторної атмосфери. До цієї знаменної дати ЦДЮТ йшов довгою дорогою наполегливої праці багатьох поколінь досвідчених, творчих і талановитих викладачів. далі →

Відзначаємо 310 років Перекопівської ікони Божої Матері

Анонс

Історія українського народу надзвичайно багата на християнську традицію. Одна з найкращих рис тієї традиції – прадавнє, глибоке, загальне і постійне вшанування Пречистої Діви Марії. Це вшанування в нашому народі тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж до сьогодення. Наша столиця Київ із-за великої кількості церков Божої Матері колись носив назву «Другий город Марії», бо першим був Константинополь.

Історія нашого селища також нерозривно пов’язана з вшануванням Божої Матері. В дореволюційні часи у Варві було дві церкви, освячені на честь Пресвятої Богородиці. далі →

ФОРСУВАВ ЧОТИРИ РІЧКИ

Пишаємося ними.

Роки біжать так невблаганно швидко. Заростають, зарубцьовуються рани на нашій землі. Та хіба можна забути про безсмертний подвиг народу у війні з фашизмом.

Шумлять берези – свідки історії. І під їх блаженний шум сивочолий ветеран, колишній голова Озерянської ве­теранської організації – Іван Сте­панович Небрат – ділиться спогадами про страшне лихоліття війни, яке, як і ра­ніше, ятрить душу, не дає спокою.

Воював на 1-ому Українському фронті. Брав участь у форсуванні Дніпра, Бугу, Дністра, Дунаю. Учасник Яссо-Кишинівської операції. Двічі поранений. Нагороджений орденами Червоної Зірки, «За мужність», Віт­чиз­няної війни II ступеня, іншими дер­жавними відзнаками. Проживає в Озе­рянах Варвинського району, багато років очолював бухгалтерську службу у місцевому господарстві, майже два десятиліття головував у сільській раді ветеранів.

далі →

НАС ЛЯКАЛИ ВІЙНОЮ І «ЧОРНИМ ВОРОНОМ»

До річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій.

Мені п’ять (може, шість) років. Настає довгождана неділя, і ми з мамою у святковому вбранні простуємо на базар. Підходимо, справа від воріт безногий дядько грає на гармошці й затягує тужливу пісню. Мама на якусь мить зупиняється, щоб кинути монетку в погнуту металеву кружку й послухати пісню. Я нетерпляче смикаю її за спідницю.

– Мамо, ходім! Мамо, а чого в дядька ніг нема? Мамо, а чому ти плачеш?

– Була війна, синочку. Там і лишилися дядькові ноги. Краще тобі її не знати! далі →

Торкнутися душею Озерянської трагедії…

Забуттю не підлягає

19 березня 1943 року. Ця скорботна дата і через сім десятиліть потому щороку під тужливий подзвін збирає озерянців – від малого до старого, на овіяному вітрами пагорбі неподалік школи. Це місце кривавої розправи німецько-фашистських окупантів із сільчаними – подвір`я родини Колісників. За вбивство одного німецького офіцера, відчуваючи агонію неминучої поразки у війні, фашисти поквиталися майже двома сотнями життів мешканців цього села, спалених заживо і закатованих у інший спосіб, розстріляних при спробі врятуватися. Той біль пекельних мук і нині відлунює їх нащадкам, землякам, хто хоч раз доторкнувся душею до цієї трагічної сторінки історії нашого краю.

Цьогорічний мітинг-реквієм за безвинними жертвами війни, організований сільським будинком культури і педагогами та учнями місцевої школи, теж був велелюдним. Відкрив його Озерянський сільський голова Сергій Дмитренко, розділити з озерянцями скорботу прибули заступник голови райдержадміністрації В. Пилипченко, заступник голови районної ради В. Хажанець, представник районної громадської організації В. Остапець.

далі →

АФГАНСЬКИЙ СЛІД У ДОЛІ

15 лютого – 30 років виведення військ з Афганістану

У далечінь десятиліть канули оглушливі пронизливі залпи однієї з найнесправедливіших і кровопролитних війн у далекій, чужій нам азіатській країні. Але гірким нестерпним болем, який непідвладний часу, відлунюють вони в серцях сивих матерів, які не дочекалися своїх дітей живими з обпаленого пекучим сонцем Афганістану, а також залишили її учасникам болісні спомини та незагоєні  душевні рани.

Сьогодні часто можна почути, як війну в Афгані називають безглуздою, але це жодною мірою не кидає тінь на святий подвиг безвусих юнаків, яких тоді покликала Батьківщина, а вони з честю виконали свій інтернаціональний військовий обов’язок. Серед тисяч відважних героїв, яким судилося пройти  через гирло афганської війни і пощастило повернутись до рідної домівки, і варвинець Віктор Борсук.

далі →

У живому ланцюзі


Майже півтисячі громадян об’єдналися у живий ланцюг на межі між Чернігівською та Сумською областями 22 січня 2019 року. Таким заходом відзначили сторіччя Дня Соборності України. Дана акція відбулася по всій країні.

На кордоні Чернігівщини були присутні представники всіх її районів. Варвинці теж брали активну участь та мали честь пронести Державний Прапор України. Не дивлячись на зимову пору та сильний мороз, всі отримали задоволення від нових знайомств, душевного спілкування, патріотичного підйому, спільного виконання Державного Гімну України.  Гарячі чай та кава теж були напоготові. далі →