1 жовтня – Всесвітній день музики, 4 – День працівників освіти

Ось уже більше як пів століття дбайливо ростить, плекає юні таланти Варвинська дитяча музична школа – знаний в районі і за його межами позашкільний навчальний заклад. Чуйні руки педагогів вміють не тільки винайти перли дитячих нахилів, а й розвинути їх, дати поштовх для самостійного росту. Багатьом своїм вихованцям музшкола дала путівку у доросле і самостійне життя – вони стали професійними музикантами, співаками, викладачами. Чимало випускників, які не пов’язали себе з професійним мистецтвом, беруть сьогодні активну участь у художній самодіяльності, культурно-мистецькому житті громади. Учні і викладачі є постійними учасниками культурно-мистецьких заходів. Вихованці гідно представляють свій заклад на багатьох обласних конкурсах і фестивалях та досягають успіхів.

Що й казати, тягнуться діти до мистецтва. Нині тут навчається близько 137 вихованців. Їх навчають наразі одинадцять викладачів та концертмейстер Ірина Паляничко. Викладачі по класу фор­тепіано – Лариса Левенець, Світ­лана Срібна, Світлана Ле­вун, Олена Овдієнко, Оксана Лу­­ка­венко, Оле­на Гон­ча­рен­ко, акор­де­она, баяна – Петро Виш­не­­­вецький та Сергій Жу­рав­льов, скрипки – Лілія Кос­тюк, ударних ін­­струментів – Володимир Пі­ген­ко, а ще хо­­реографії – Ва­лерія Ма­лан­чук і вокалу – Олена Гончаренко.

Цей навчальний заклад заслужив любов вихованців, шану батьків та авторитет у селищі. Велика роль у цьому й директора школи Олени Гончаренко, котра радо поділилася всіма гранями свого творчого життя, розповіла про власні стежки мистецької долі читачам нашої газети. далі →

27 вересня – День працівників дошкілля

Педагогом стають за покликанням душі. Так сталося і з Валентиною ЛІНИВОЮ, вихователькою Варвинського садочка «Джерельце». Іншого призначення вона й не могла обрати. У дитинстві обожнювала свою виховательку, любила гратись з лялечками, щось шила, в’язала. Її зачаровувала атмосфера затишку, тепла і творчості, яка панувала в садочку в її рідній Антонівці, звідки родом, і вона завжди мріяла працювати вихователем. Валентина Василівна була впевнена: ця професія – незвичайна, цікава і найпотрібніша. Тож вибір факультету «Дошкільне виховання» Прилуцького педагогічного училища був зовсім не випадковий. далі →

Наші ювіляри

Ще небо хмарами не вкрите,

Ще так прозоро сяють роси,

А вже по ліву руку – літо,

А вже по праву руку – осінь.

А час летить нестримно далі

Й душа немовби молодіє,

По ліву руку – всі печалі,

По праву руку – всі надії.

Життя не зміряти літами,

А щастя – то важка наука,

Хай буде радість завжди з Вами

По ліву і по праву руку.

Життя триває… Час летить невблаганно швидко. Різнобарвну браму літа вправно закрила тепла осінь, яку ще не можна назвати традиційно «золотою», бо ще все навкруги буяє і квітує. Та як би ми не хотіли купатися в теплих сонячних променях, вже осінь. Осінь… Таємнича, чарівна. Шелестить вона падолистом, снує мереживо бабиного літа, пломеніє над землею айстрами й жоржинами. Вона особливо м’яка і ніжна, як гарна мелодія. Слухаєш, спостерігаєш природу в перші осінні дні і відчуваєш усю її урочисту красу. У ній поєдналися чарівність барв теплого літечка з першими подихами нічних холодів.

Поволі падає різнокольорове листя і вкриває задуману землю розкішним пухнастим килимом, у якому ніби загубилися замріяні очі і чудова ніжна посмішка цієї простої і в той же час надзвичайної, загадкової жінки, яку так хочеться назвати королевою осені.

Промайнув Першовересень веселковим гомоном дитячого сміху на шкільному подвір’ї, урочисто крокує чергове учитильське свято, та між ними – особлива подія – славний ювілей нашої колеги, який їй сьогодні подарував вересень, поєднавши свої щедрі дари і багатства з її вдачею – людини багатої душею і не тільки. Вона багата на друзів, учнів, колег, в ній стільки позитиву, оптимізму, досягнень і заслуг. А мова про славну ювілярку Лідію Федорівну БАБИЧ, вчительку російської мови і зарубіжної літератури Варвинського ліцею №2. далі →