Архів категорії: Особистості

У ЖИТТЯ ПІСНІ ВПЛЕЛИСЯ

…Я не підбираю вишукані форми,
Не гонюсь за стилем розмірів і рим,
Знищую кайдани і прийнятні норми,
Віршами стираю весь буденний грим.
Інна Рубан-Оленіч

Преамбула

Напевне, Бог чи Доля наділили її найрізноманітнішими та багатогранними талантами, зустріти подібне – рідкість. Спостерігати за віртуозним виконавцем на подіумі завжди приємно, а коли ця молода чарівна виконавиця ще й педагог, то захопленню немає меж.
Сьогодні знайомлю вас, шановні читачі, з обдарованою, креативною жінкою – Інною РУБАН-ОЛЕНІЧ.

За своє життя я, певно, не стрічала більш різнопланової особистості, ніж вона… Адже Інна є володаркою безлічі відзнак – від місцевого до вітчизняного та європейського рівнів: дипломів, грамот, сертифікатів, подяк тощо. Бог обдарував її безліччю талантів: чарівним голосом, поетичним хистом, талантом педагога, задатками керівника вокального ансамблю, хистом рукодільниці, умінням танцівниці, й усе це – в поєднанні з жіночністю.
Сторінки біографії

Тож усе по порядку… далі

І ОДНАК – ВПЕРЕД І ВГОРУ!

Валентина САВЕРСЬКА-ЛИХОШВА десятиріччя на посту селищного голови.

 Із перших вуст

Така вже специфіка діяльності у місцевій владі, втім, як і у владі взагалі, що ту чи іншу постать люди добре знають, одні – підтримують, захоплюються, дивуються, інші – не сприймають, критикують чи й навіть висміюють. Проте ті, хто наділений владою і відповідальністю за долі інших, однозначно не залишають байдужими нікого.

Вже більше десятиріччя біля селищного керма у Варві жінка, котра у зрілому віці ризикнула докорінно змінити сферу діяльності, зі свіжими підходами узялася до керівництва громадою і за цей період вже неодноразово у напруженій боротьбі перемагала на місцевих виборах, користуючись високою підтримкою земляків. Це якраз той випадок, коли і недруги мусять визнати – людина неординарна, креативна, цілеспрямована, а симпатики додадуть: вона проста і людяна у спілкуванні, прагне кожного зрозуміти і допомогти, має високі працездатність і настирливість. Як би не складалися обставини, під шквалом негативу і напруги довкола намагається зберегти певне благородство у думках і діях, проте й удар, як-то кажуть, тримати вміє.

19 травня Варвинський селищний голова, нині – очільниця об`єднаної громади Варвинщини Валентина Саверська-Ли­хо­шва відзначає поважний ювілей – 65-річчя. Як і кожна людина, навряд чи вельми радіє, що літа додаються, проте і не соромиться свого віку – це досвід, філософське ставлення до життя, вміння відділити зерна від полови і щиро цінувати хороше.

Отож, напередодні життєвого рубежу спілкуємося із головою громади і про головування, і про речі, більш особисті. Щоправда, у публічної персони межа між тим доволі хистка… далі

ЇХ ПРОФЕСІЯ – МЕДИЧНА СЕСТРА

12 травня – Міжнародний день медичної сестри

Господь наділив медичних працівників особливим даром – приходити на допомогу тим, хто потребує зцілення від недуг. Натомість люди за милосердя, котре проявляють до інших, вдячно назвали їх “янголами у білих халатах”. Вони ж самі вважають те, що роблять, буденною справою, хоча насправді такими є. У наш час це вкотре підтвердила пандемія коронавірусу. Саме медики були і залишаються тими, на чию долю сьогодні випало першими безстрашно протистояти невидимому, але дуже підступному ворогу. Незважаючи на загрозу інфікуватися самим, вони щодня самовіддано піддають своє життя ризику, аби зберегти життя ближнього.

Чи не найбільший тягар відповідальності за своєчасне лікування й догляд за пацієнтами лягає на тендітні жіночі плечі медсестер – вірних помічниць лікарів у спільній справі турботи про здоров’я громадян. Їм не страшні ані безсонні ночі, ані ризик інфікуватися. У їхніх серцях живуть співчуття та милосердя, небайдужість до страждань пацієнтів.

Такими чуйними, із щирою душею медсестрами є Антоніна Борщ, Наталія Чиж та Валентина Гамадик, яких бачите на фото. За їх плечима не одне десятиліття роботи в медицині. Вони досвідчені спеціалісти, мають добре серце, ставляться до людей з розумінням та повагою. Свої обов’язки медсестри виконують професійно та добросовісно. Їх поважають і довіряють своє здоров’я жителі Варвинщини. далі

Директор – душа навчального закладу, а школа – це його життя, його світ

Наші ювіляри

Маленький острівець дитинства на карті України – це наша школа, ошатна, по-родинному затишна, яка зустрічає усіх, хто в ній навчається й навчає, для кого стежина від шкільного порога стала дорогою мрій із дитинства в життя.

У народі кажуть, що щастя людини не має виміру. Проте щасливцями долі вважають тих, хто зумів побачити й розкрити свій талант, несучи людям добро й не вимагаючи нічого натомість. Саме таким і є наш золотий ювіляр – Василь Іванович НЕБРАТ. далі

Майстриня, Богом обдарована…

На жаль, не всі варвинці знають Віту Шеремет, проте ті, хто знають, запам’ятають її надовго, адже до неї звертаються майже всі батьки дошкільнят, яким педагоги ставлять непрості завдання: виготовити коника, ляльку-мотанку, ошатну вазу зі штучними квітами, віночки для виступів дітей, казкові костюми та багато інших цікавинок, в основному з природного матеріалу.

А мешканці селища, яким небайдужа доля Варви, однозначно знають Віту як вправного екодизайнера, адже саме вона своїми таємничими витворами радує душу й серце кожного, хто любить Варву і прагне, щоб мала батьківщина була ще кращою…

Тож, хто така Вікторія Шеремет?… Гарна, молода, енергійна та працьовита пані, яка народилася й виросла на квітучій Варвинській землі й з молоком своєї мами ввібрала все найкраще та найталановитіше: любов до рідної землі, бажання віддавати їй усю щирість і теплоту своєї широкої душі та бажання удосконалювати рідну Варву, щоб та стала ще красивішою, щоб кожний мешканець чи гість Варви пишався з того, що потрапив у невеличке, ошатне й мальовниче містечко, щоб не соромно було за те, що ми живемо тут.

далі

ПОЄДНАННЯ КРАСИ ТА РОЗУМУ…

 

Розповім про колегу

Згідно посади я в черговий раз відвідую заклад загальної середньої освіти «Варвинський ліцей №2», на порозі якого з чарівною усмішкою мене зустрічає поєднання краси й розуму, тендітна дюймовочка-психологиня…

Тож знайомтесь: керівник спі­льноти психологів Аліна СТАРОДУБ.

– Доброго дня, чарівна пані! Дозвольте поставити Вам кілька запитань?… Звідки Ви родом?

– Народилася я тридцять років тому на Варвинщині, в мальовничому селі Кухарка, в простій працьовитій родині.

Після завершення школи продов­жила навчання на пси­холо­го-­педагогічному факультеті Національного університету «­Ч­ер­­­­­­­­нігів­­ський колегіум». далі

ВІЙНА, ЩО СТАЛА ШКОЛОЮ ЖИТТЯ

Забуттю не підлягає

15 лютого українці відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, а також річницю виведення радянських військ з Афганістану. Тож напередодні пам’ятної дати ми завжди згадуємо тих, на чию долю випали ці війни, пишаємося їхніми мужністю і героїзмом, вірністю присязі і силою духу.

Цьогоріч нам випала нагода поспілкуватися з Володимиром Машевським – мешканцем Варви, який у далекому 1986 році виконував свій інтернаціональний обов’язок у Афганістані. далі

СВОЮ ЧАСТИНКУ СЕРЦЯ ДІТЯМ ВІДДАВАТЬ…

 …І вогником ясним для них горіти,

бо що найкраще маєм на землі?…

Звичайно ж, – це маленькі діти!

В. Лінива

Часто, проходячи повз зак­лад дошкільної освіти «Дже­рельце», спостерігаю за гуртом малюків, що весело крокують під музичний супровід за своєю вихователькою, ніби курчатка за квочкою.

– Доброго ранку, Валентино Васи­лівно, відразу не терпиться спитати, звідки черпаєте натхнення на добрі справи?…

– Просто люблю дітей: двох своїх онуків і всіх вихованців, яким, за словами Сухомлинського, серце віддаю сповна.

Тож знайомлю: Валентина Лі­ни­ва, вихователька ЗДО «Дже­ре­льце». На­ро­дилася пані Ва­лен­­тина в мальовничому селі Ан­тонівка, на Варвинщині. По завершенню середньої школи, продовжила навчання на дошкільному відділі Прилуцького педагогічного училища ім. Івана Франка. 1982-го року отримала диплом, здобувши професію вихователя дитячого закладу. далі