Архів категорії: Особистості

Марина КУЗЬМИЧ: «Зичу всім, хто працює у самоврядуванні, здоров`я і витримки. А ще – робити свою справу…»

7 грудня – День місцевого самоврядування

Про таких, як варвинчанка Марина КУЗЬМИЧ раніше говорили: «комсомолка, активістка, спортсменка і просто красунечка…» Щоправда, в останні роки і перше, і друге визначення сильно скомпроментовані у нашому суспільстві, проте для представників старшого і середнього поколінь на цей вислів однак лишився красивий, стійкий образ: жінка, яка вдатна й успішна в усьому, яка вміє і може все, або ж швидко опановує. Людина, яка просто не здатна робити будь-яку справу погано…

Міцні економічні знання і практичний досвід, меткий розум, менеджерський хист, стресостійкість і наполегливість Марини Олександрівни (і хай читача не вводить в оману її тендітна зовнішність), а ще – доброзичливість та призабута в наш час інтелігентність у спілкуванні з людьми – це ті якості, завдяки яким штурвал фінансової служби громади перебуває у надійних і добрих руках.

Очоливши фінвідділ Варвинської ОТГ у період її діяльності у складі Варви і двох сіл, нині Марина Кузьмич, разом зі своїми колежанками по відділу, а також з колективом селищної ради, її депутатським корпусом і виконкомом, працює у надскладний перший рік становлення громади Варвинщини – укрупненої.

Напередодні професійного свята працівників місцевого самоврядування спілкуємося з нею про ті фінансові реалії, якими живе нині громада, про її особистий вибір професії і сфери діяльності.

А ще й про особисте – «тил» за спиною, бо жінка має гарну родину, цікаві і навіть екстремальні захоплення, з дитинства дружить зі спортом. Як на мене, це теж ознаки міцного характеру і правильних життєвих принципів. Отож, докладніше. далі

Микола БОЙКО – аграрій, керівник, меценат. Але передовсім ЛЮДИНА…

21 листопада – День працівників сільського господарства

Це прізвище у нас на Варвинщині – вже бренд міцного господарника, як і його дітище – сільгосптовариство «Прогрес», що з часів реформування колишніх колгоспів обробляє землі Гнідинців, Остапівки та інших сіл. Це наші місцеві символи сучасного, витривалого і розвинутого села, яке не впало навколішки перед диким ринком, крупними латифундіями. М. І. Бойко з колегами-прогресівцями зберегли кращі дідівські хліборобські традиції і вміло поєднали їх із сучасними технологіями. Розвивають, окрім рослинницької галузі, клопітке, але таке важливе для відродження села тваринництво, а відтак – сільчани з роботою, з надіями і планами на майбутнє.

Меценатство – дієве, непоказне, на користь людям, та надійна підтримка сіл, де господарює, і Варвинської громади в цілому – це теж Микола Бойко і «Прогрес». Непорушні принципи – не тільки брати від землі, а й віддавати свою данину їй і людям, або «якщо не ми, то хто ж» зберігатиме село, привели Миколу Івановича і його колег з менеджменту агропідприємства Павла Сліпченка, Олександра Антоновського в громадівське представництво. Вони були депутатами колишньої Варвинської райради, а нині, з утворенням об`єднаних громад, – Варвинської селищної. До речі, з найвищим відсотком голосів виборців, що свідчить про високий авторитет серед земляків. далі

ЇХ ПОКЛИКАННЯ – СВІТ ЦИФР

16 липня – День бухгалтера

Людмила СКОРОЗВОН і Марія ОБЕРНІЄНКО – цих вродливих жінок різного віку, яких бачите на фото, об’єднує спільна любов до професії. Вони – бухгалтери, які працюють в нині дуже непростому і тривожному господарстві КП «Господар». У професію вони прийшли по-різному, але ще з шкільних років кожну з них приваблював світ точних наук.

Зовсім юним 18-річним дівчам після закінчення Львівського технікуму приїхала Марія Йосипівна Обернієнко на Варвинщину за розподілом працювати в тодішній «Райагробуд». Віддала підприємству 20 років, працюючи спочатку інженером з праці заробітної плати, а потім – головним бухгалтером. Спочатку, як і усім початківцям, було важко, але здібна від природи швидко освоїлася, так що нині і не уявляє себе в іншій професії. далі

40 РОКІВ У МІСЦЕВІЙ МЕДИЦИНІ

Вдячне слово

40 РОКІВ У МІСЦЕВІЙ МЕДИЦИНІ трудиться подружжя варвинських педіатрів – Валентина Андріївна і Володимир Михайлович МІШАНІНИ, а на двох – то вже 80, як жартують самі лікарі. Після Харківського медінституту, інтернатури у Світловодську і Прилуках приступили до роботи у Варвинській лікарні саме далекого вже 1981-го року. З ними виросли і ми, діти 70-80-их, коли лікарі починали свій шлях у цій надскладній професії, виросли вже й наші діти. І завжди у моменти хвороби їх професіоналізм, неоціненний досвід, спокійна впевненість, добре ставлення до маленьких пацієнтів і знервованих батьків, робили свою справу – прокладали шлях до одужання і здорового життя.

За ці роки для сотень подорослілих дітей вони стали добрими янголами-охоронцями, котрі завжди поряд у потрібну мить і знають нас, наші хвороби і схильності, цікаві моменти з дитинства навіть краще за нас. І тому для багатьох варвинських родин лікарі Мішаніни стали близькими людьми. далі

У ЖИТТЯ ПІСНІ ВПЛЕЛИСЯ

…Я не підбираю вишукані форми,
Не гонюсь за стилем розмірів і рим,
Знищую кайдани і прийнятні норми,
Віршами стираю весь буденний грим.
Інна Рубан-Оленіч

Преамбула

Напевне, Бог чи Доля наділили її найрізноманітнішими та багатогранними талантами, зустріти подібне – рідкість. Спостерігати за віртуозним виконавцем на подіумі завжди приємно, а коли ця молода чарівна виконавиця ще й педагог, то захопленню немає меж.
Сьогодні знайомлю вас, шановні читачі, з обдарованою, креативною жінкою – Інною РУБАН-ОЛЕНІЧ.

За своє життя я, певно, не стрічала більш різнопланової особистості, ніж вона… Адже Інна є володаркою безлічі відзнак – від місцевого до вітчизняного та європейського рівнів: дипломів, грамот, сертифікатів, подяк тощо. Бог обдарував її безліччю талантів: чарівним голосом, поетичним хистом, талантом педагога, задатками керівника вокального ансамблю, хистом рукодільниці, умінням танцівниці, й усе це – в поєднанні з жіночністю.
Сторінки біографії

Тож усе по порядку… далі

І ОДНАК – ВПЕРЕД І ВГОРУ!

Валентина САВЕРСЬКА-ЛИХОШВА десятиріччя на посту селищного голови.

 Із перших вуст

Така вже специфіка діяльності у місцевій владі, втім, як і у владі взагалі, що ту чи іншу постать люди добре знають, одні – підтримують, захоплюються, дивуються, інші – не сприймають, критикують чи й навіть висміюють. Проте ті, хто наділений владою і відповідальністю за долі інших, однозначно не залишають байдужими нікого.

Вже більше десятиріччя біля селищного керма у Варві жінка, котра у зрілому віці ризикнула докорінно змінити сферу діяльності, зі свіжими підходами узялася до керівництва громадою і за цей період вже неодноразово у напруженій боротьбі перемагала на місцевих виборах, користуючись високою підтримкою земляків. Це якраз той випадок, коли і недруги мусять визнати – людина неординарна, креативна, цілеспрямована, а симпатики додадуть: вона проста і людяна у спілкуванні, прагне кожного зрозуміти і допомогти, має високі працездатність і настирливість. Як би не складалися обставини, під шквалом негативу і напруги довкола намагається зберегти певне благородство у думках і діях, проте й удар, як-то кажуть, тримати вміє.

19 травня Варвинський селищний голова, нині – очільниця об`єднаної громади Варвинщини Валентина Саверська-Ли­хо­шва відзначає поважний ювілей – 65-річчя. Як і кожна людина, навряд чи вельми радіє, що літа додаються, проте і не соромиться свого віку – це досвід, філософське ставлення до життя, вміння відділити зерна від полови і щиро цінувати хороше.

Отож, напередодні життєвого рубежу спілкуємося із головою громади і про головування, і про речі, більш особисті. Щоправда, у публічної персони межа між тим доволі хистка… далі

ЇХ ПРОФЕСІЯ – МЕДИЧНА СЕСТРА

12 травня – Міжнародний день медичної сестри

Господь наділив медичних працівників особливим даром – приходити на допомогу тим, хто потребує зцілення від недуг. Натомість люди за милосердя, котре проявляють до інших, вдячно назвали їх “янголами у білих халатах”. Вони ж самі вважають те, що роблять, буденною справою, хоча насправді такими є. У наш час це вкотре підтвердила пандемія коронавірусу. Саме медики були і залишаються тими, на чию долю сьогодні випало першими безстрашно протистояти невидимому, але дуже підступному ворогу. Незважаючи на загрозу інфікуватися самим, вони щодня самовіддано піддають своє життя ризику, аби зберегти життя ближнього.

Чи не найбільший тягар відповідальності за своєчасне лікування й догляд за пацієнтами лягає на тендітні жіночі плечі медсестер – вірних помічниць лікарів у спільній справі турботи про здоров’я громадян. Їм не страшні ані безсонні ночі, ані ризик інфікуватися. У їхніх серцях живуть співчуття та милосердя, небайдужість до страждань пацієнтів.

Такими чуйними, із щирою душею медсестрами є Антоніна Борщ, Наталія Чиж та Валентина Гамадик, яких бачите на фото. За їх плечима не одне десятиліття роботи в медицині. Вони досвідчені спеціалісти, мають добре серце, ставляться до людей з розумінням та повагою. Свої обов’язки медсестри виконують професійно та добросовісно. Їх поважають і довіряють своє здоров’я жителі Варвинщини. далі

Директор – душа навчального закладу, а школа – це його життя, його світ

Наші ювіляри

Маленький острівець дитинства на карті України – це наша школа, ошатна, по-родинному затишна, яка зустрічає усіх, хто в ній навчається й навчає, для кого стежина від шкільного порога стала дорогою мрій із дитинства в життя.

У народі кажуть, що щастя людини не має виміру. Проте щасливцями долі вважають тих, хто зумів побачити й розкрити свій талант, несучи людям добро й не вимагаючи нічого натомість. Саме таким і є наш золотий ювіляр – Василь Іванович НЕБРАТ. далі