Архіви категорій: Особистості

“І було б Сергієчкові 25…”

Герої не вмирають доки ми їх пам’ятаємо

Тими травневими днями, такими квітучими, а від того – ще боліснішими, наша Варвинщина прощалася з двома воїнами – ще зовсім юнаками. Зокрема, ворожа снайперська куля вмить відібрала життя Сергія Божка, сина й онука знаної родини педагогів Прокопенків.

Їх життям багато літ була Кухарська школа, яку очолював глава родини Іван Костянтинович, а згодом – донька Ірина Іванів­на. Нині вона з мамою Марією Миколаївною , теж досвідченим педагогом-ветераном, мешкає у Журавці. Коли не стало дідуся, єдиним чоловічим плечем для цих жінок був їх сонячний, веселоокий хлопчик – у дитинстві, і змужнілий, не по літах розважливий та самостійний – вже юнаком. Та в думках, у спогадах, у розмовах мами і бабусі він і надалі іменується не інакше як Сергійко, Сергієчко, Серьожик…

16 серпня загиблому воїну з позивним “Серпень” виповнилося б лише 25 років… Цього дня згорьована матуся, котра третій місяць не знаходить собі місця між небом і землею, зустрічатиме сина біля воріт рідної оселі. Прикрасить її квітами, Серьожа любив чорнобривці. Потім близькі люди разом гомонітимуть за поминальним столом, а поміж них ще раз погостює вдома й душа їх Сергієчка.

Згадаємо його і ми всі разом, хто не знав – довідаємося, яким був цей юнак. Бо вислів “герої не вмирають” діє тільки тоді, коли ми їх повсякчас пам’ятаємо.

Читати далі

“Послухала звернення мера Чернігова Атрошенка …і пішла шити”

Волонтери серед нас

Цю гарну жінку, справжню майстриню швацької справи, добре знають у нашій Варві та за її межами, особливо жінки, котрі у одязі цінують не китайський “ширвжиток”, а індивідуальний підхід та стриману елегантність. Так якісно, як Ірина Едуардівна Баняс, господиня невеличкого власного ательє одягу у селищі (будівля колишнього магазину “Марс” по вул. Шевченка на гнідинцівській околиці), пошити будь-який виріб – від легкої сукенки чи строгих брюк до складних, багатоелементних костюмів і пальто, може далеко не кожен майстер. Всі шовчики з-під її рук пропрацьовані і відутюжені, кожна деталь – припасована точно до фігури. Такі речі й з роками не старіють, не виходять з моди, хіба зношуються як улюблені…

Як і кожного з нас, повномасштабна війна жінку застала зненацька. Мало хто ще донедавна міг повірити, що у сучасному, цивілізованому світі можливе таке ординське дикунство від північно-східних сусідів.

Читати далі

Готові працювати 24/7. Лиш би не було війни…

19 червня – День медичного працівника

 

Цьогоріч професійне свято медиків, шановане багатьма нами, бо кожен має за що дякувати людям в білих халатах, прийшло до нас у час війни, тривоги за долю країни і близьких, невідомості і напруги від всіх тих економічних проблем, які неминуче потягне за собою таке потрясіння. Проте в усі скрутні часи ті, хто обрав своєю долею медицину, залишаються для оточуючих взірцем спокою і витримки, інтелігентності, готовності за будь-яких обставин прийти на допомогу людям. З гідністю жити і виконувати свою непросту роботу.

Напередодні Дня медика мені випала можливість побути поряд з такими жінками, вклинившись у щільний робочий графік одного із найзатребуваніших лікарів громади – Світлани Миколаївни Калайди. Нині вона трудиться терапевтом не тільки у стаціонарі місцевої лікарні, а й у центрі первинної медико-санітарної допомоги, як і раніше, виконує обов`язки фтизіатра. А першою помічницею для неї стала Алла Євгеніївна Дмитрієва – фахова медсестра і просто енергійна, життєрадісна, комунікабельна людина, незамінний адміністратор біля лікаря. Разом у центрі “первинки” трудяться пів року, а у медицині взагалі цьогорічного липня Світлана Калайда відзначить вже 20 років.

Читати далі

У свіжому номері варвинської газети

У свіжому номері варвинської газети, який  надійшов читачам 17 лютого, розповідь про чудову місцеву майстриню рукоділля Надію Федотівну Хоменко. Вона вкотре підтверджує, що маючи вмілі руки, улюблений гачок  і прагнення створювати красиве, можна навіть зібрати …ошатний і стильний гардероб.

Якщо не передплачуєте “Слово Варвинщини” поштою, придбати газету можна  у магазинах В.  Рептюха по вул.  Шевченка і родини Небратів у мікрорайоні “Нафтовик”.

Нагадуємо читачам друкованої газети: передплату можна продовжити з кожного наступного місяця, звернувшись до листоноші, у відділення зв`язку та через сайт “Укрпошти”, що зручно у період карантину.

https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&product_id=93248&search=%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE+%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8&type=regions&code=500000024

За редакційною передплатою надсилаємо читачам і електронну версію газети. Замовити її можна, звернувшись на електронку редакції. Докладніше – на сайті газети http://www.varva-slovo.com.ua/elektronna-peredplata/

ПРОЙШОВ КРІЗЬ ПЕКЛО АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ

Забуттю не підлягає

Афганістан… Це слово асоціюється у багатьох із нас з війною, пережитим болем, зламаними долями і втратами.

Хто пережив жахіття афганської війни – не багатослівні, не хочуть згадувати все те, що довелось пережити ще в юності, коли доросле життя лише розпочалось, а тебе відправляють воювати. А розповіді, почуті від них, скупі та короткі.

Багато наших земляків пройшли те пекло, двоє з них не повернулися, а ті, хто повернулися, – залишили частину себе, своєї душі десь далеко там, де вони були чужі. Серед тих, хто пройшов вогняними дорогами Афгану, пізнав лихоліття тієї страшної війни, був і наш земляк – 54-річний Олександр ШУЛЬЖЕНКО. Читати далі

А життя, мов сірник, ніби Богом запалена свічка…

Пам`яті колеги

 

Той день Різдвяний став сумним, і ми не в силах щось змінити. Тебе не стало в одну мить… А серце так хотіло жити.

Життя людини – це два береги. Від одного при народженні вона відпливає, а до другого припливає, покидаючи цей світ. І у кожного ця ріка життя своя: в когось тиха і спокійна, в когось – бурхлива і небезпечна. Але, як і ріка, кожна людина неповторна. Життя не стоїть на місці. Одні приходять у нього, інші – залишають. І тоді на небі з`являється ще одна нова зірочка – душа, що відлетіла у вічність.

Ти излучала добро и человечность, и вот ушла в страну с названьем Вечность. Но все напоминает о тебе, ты по судьбе прошла у каждого из нас. И вот на небе звездочка зажглась…

На небі засвітилася, а на освітянському небосхилі Варвинщини згасла яскрава зірка, чиє ім`я буде вписане золотими літерами в історію нашого районного методоб`єднання вчителів російської мови та зарубіжної літератури і всього учительства Варвинщини. Це Тетяна Олексіївна ПАВЛЕНКО – вчитель за покликанням, від Бога, Вчитель і Людина з великої літери. Читати далі

Микола ГАЙДАЙ – досвід, виваженість, уміння чути іншого

З відзнакою!

Восьма сесія Чернігівської обласної ради, що відбулася 22 грудня, відкривалася хвилюючою урочистістю – врученням почесних відзнак та високих державних нагород за багаторічну сумлінну працю групі представників місцевого самоврядування, освітянської галузі, спорту, ліквідаторам-чорнобильцям.

Серед тих, кого вітали того дня керівники області, – представник Варвинщини – секретар Варвинської селищної ради Микола Васильович ГАЙДАЙ, корінний варвинець і патріот малої батьківщини, який чимало літ, а значить – сил, знань й енергії, присвятив управлінській діяльності на виробничих об`єктах промисловості й агросектора, в органах місцевої влади. Його внесок у розвиток нашого краю відзначено Грамотою Верховної Ради України із врученням пам`ятного знака. Читати далі

Пам`яті нашого отамана…

Віталій Цопа (другий справа) у колі колег по куреню.

Похмурі та морозні грудневі дні підступного 2021 року принесли непоправну втрату для рідних, близьких, друзів – за межу вічності відійшов наш надійний товариш В.М. Цопа. Як особистість Віталій Миколайович добре відомий не лише у Варві, а й поза її межами. Це неординарна людина – в характері були поєднані народна мудрість, людська доброта, козацька звитяга, а ще природа наділила його даром умільця. Про таких зазвичай говорять – “Кулібін”.

Народився Віталій Цопа напередодні Нового, тоді 1954 року в селищі Варва, в сім`ї колгоспників Миколи Степановича та Марії Григорівни Цопів. На жаль, так співпало, чи то за вироком долі, чи за Божим промислом, саме в день народження 26 грудня, через 67 років, Віталій Миколайович відійшов у вічність.

Читати далі