Архіви категорій: Особистості

“І було б Сергієчкові 25…”

Герої не вмирають доки ми їх пам’ятаємо

Тими травневими днями, такими квітучими, а від того – ще боліснішими, наша Варвинщина прощалася з двома воїнами – ще зовсім юнаками. Зокрема, ворожа снайперська куля вмить відібрала життя Сергія Божка, сина й онука знаної родини педагогів Прокопенків.

Їх життям багато літ була Кухарська школа, яку очолював глава родини Іван Костянтинович, а згодом – донька Ірина Іванів­на. Нині вона з мамою Марією Миколаївною , теж досвідченим педагогом-ветераном, мешкає у Журавці. Коли не стало дідуся, єдиним чоловічим плечем для цих жінок був їх сонячний, веселоокий хлопчик – у дитинстві, і змужнілий, не по літах розважливий та самостійний – вже юнаком. Та в думках, у спогадах, у розмовах мами і бабусі він і надалі іменується не інакше як Сергійко, Сергієчко, Серьожик…

16 серпня загиблому воїну з позивним “Серпень” виповнилося б лише 25 років… Цього дня згорьована матуся, котра третій місяць не знаходить собі місця між небом і землею, зустрічатиме сина біля воріт рідної оселі. Прикрасить її квітами, Серьожа любив чорнобривці. Потім близькі люди разом гомонітимуть за поминальним столом, а поміж них ще раз погостює вдома й душа їх Сергієчка.

Згадаємо його і ми всі разом, хто не знав – довідаємося, яким був цей юнак. Бо вислів “герої не вмирають” діє тільки тоді, коли ми їх повсякчас пам’ятаємо.

Читати далі →

“Послухала звернення мера Чернігова Атрошенка …і пішла шити”

Волонтери серед нас

Цю гарну жінку, справжню майстриню швацької справи, добре знають у нашій Варві та за її межами, особливо жінки, котрі у одязі цінують не китайський “ширвжиток”, а індивідуальний підхід та стриману елегантність. Так якісно, як Ірина Едуардівна Баняс, господиня невеличкого власного ательє одягу у селищі (будівля колишнього магазину “Марс” по вул. Шевченка на гнідинцівській околиці), пошити будь-який виріб – від легкої сукенки чи строгих брюк до складних, багатоелементних костюмів і пальто, може далеко не кожен майстер. Всі шовчики з-під її рук пропрацьовані і відутюжені, кожна деталь – припасована точно до фігури. Такі речі й з роками не старіють, не виходять з моди, хіба зношуються як улюблені…

Як і кожного з нас, повномасштабна війна жінку застала зненацька. Мало хто ще донедавна міг повірити, що у сучасному, цивілізованому світі можливе таке ординське дикунство від північно-східних сусідів.

Читати далі →

Готові працювати 24/7. Лиш би не було війни…

19 червня – День медичного працівника

 

Цьогоріч професійне свято медиків, шановане багатьма нами, бо кожен має за що дякувати людям в білих халатах, прийшло до нас у час війни, тривоги за долю країни і близьких, невідомості і напруги від всіх тих економічних проблем, які неминуче потягне за собою таке потрясіння. Проте в усі скрутні часи ті, хто обрав своєю долею медицину, залишаються для оточуючих взірцем спокою і витримки, інтелігентності, готовності за будь-яких обставин прийти на допомогу людям. З гідністю жити і виконувати свою непросту роботу.

Напередодні Дня медика мені випала можливість побути поряд з такими жінками, вклинившись у щільний робочий графік одного із найзатребуваніших лікарів громади – Світлани Миколаївни Калайди. Нині вона трудиться терапевтом не тільки у стаціонарі місцевої лікарні, а й у центрі первинної медико-санітарної допомоги, як і раніше, виконує обов`язки фтизіатра. А першою помічницею для неї стала Алла Євгеніївна Дмитрієва – фахова медсестра і просто енергійна, життєрадісна, комунікабельна людина, незамінний адміністратор біля лікаря. Разом у центрі “первинки” трудяться пів року, а у медицині взагалі цьогорічного липня Світлана Калайда відзначить вже 20 років.

Читати далі →

У свіжому номері варвинської газети

У свіжому номері варвинської газети, який  надійшов читачам 17 лютого, розповідь про чудову місцеву майстриню рукоділля Надію Федотівну Хоменко. Вона вкотре підтверджує, що маючи вмілі руки, улюблений гачок  і прагнення створювати красиве, можна навіть зібрати …ошатний і стильний гардероб.

Якщо не передплачуєте “Слово Варвинщини” поштою, придбати газету можна  у магазинах В.  Рептюха по вул.  Шевченка і родини Небратів у мікрорайоні “Нафтовик”.

Нагадуємо читачам друкованої газети: передплату можна продовжити з кожного наступного місяця, звернувшись до листоноші, у відділення зв`язку та через сайт “Укрпошти”, що зручно у період карантину.

https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&product_id=93248&search=%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE+%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8&type=regions&code=500000024

За редакційною передплатою надсилаємо читачам і електронну версію газети. Замовити її можна, звернувшись на електронку редакції. Докладніше – на сайті газети http://www.varva-slovo.com.ua/elektronna-peredplata/

ПРОЙШОВ КРІЗЬ ПЕКЛО АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ

Забуттю не підлягає

Афганістан… Це слово асоціюється у багатьох із нас з війною, пережитим болем, зламаними долями і втратами.

Хто пережив жахіття афганської війни – не багатослівні, не хочуть згадувати все те, що довелось пережити ще в юності, коли доросле життя лише розпочалось, а тебе відправляють воювати. А розповіді, почуті від них, скупі та короткі.

Багато наших земляків пройшли те пекло, двоє з них не повернулися, а ті, хто повернулися, – залишили частину себе, своєї душі десь далеко там, де вони були чужі. Серед тих, хто пройшов вогняними дорогами Афгану, пізнав лихоліття тієї страшної війни, був і наш земляк – 54-річний Олександр ШУЛЬЖЕНКО. Читати далі →

А життя, мов сірник, ніби Богом запалена свічка…

Пам`яті колеги

 

Той день Різдвяний став сумним, і ми не в силах щось змінити. Тебе не стало в одну мить… А серце так хотіло жити.

Життя людини – це два береги. Від одного при народженні вона відпливає, а до другого припливає, покидаючи цей світ. І у кожного ця ріка життя своя: в когось тиха і спокійна, в когось – бурхлива і небезпечна. Але, як і ріка, кожна людина неповторна. Життя не стоїть на місці. Одні приходять у нього, інші – залишають. І тоді на небі з`являється ще одна нова зірочка – душа, що відлетіла у вічність.

Ти излучала добро и человечность, и вот ушла в страну с названьем Вечность. Но все напоминает о тебе, ты по судьбе прошла у каждого из нас. И вот на небе звездочка зажглась…

На небі засвітилася, а на освітянському небосхилі Варвинщини згасла яскрава зірка, чиє ім`я буде вписане золотими літерами в історію нашого районного методоб`єднання вчителів російської мови та зарубіжної літератури і всього учительства Варвинщини. Це Тетяна Олексіївна ПАВЛЕНКО – вчитель за покликанням, від Бога, Вчитель і Людина з великої літери. Читати далі →

Микола ГАЙДАЙ – досвід, виваженість, уміння чути іншого

З відзнакою!

Восьма сесія Чернігівської обласної ради, що відбулася 22 грудня, відкривалася хвилюючою урочистістю – врученням почесних відзнак та високих державних нагород за багаторічну сумлінну працю групі представників місцевого самоврядування, освітянської галузі, спорту, ліквідаторам-чорнобильцям.

Серед тих, кого вітали того дня керівники області, – представник Варвинщини – секретар Варвинської селищної ради Микола Васильович ГАЙДАЙ, корінний варвинець і патріот малої батьківщини, який чимало літ, а значить – сил, знань й енергії, присвятив управлінській діяльності на виробничих об`єктах промисловості й агросектора, в органах місцевої влади. Його внесок у розвиток нашого краю відзначено Грамотою Верховної Ради України із врученням пам`ятного знака. Читати далі →

Пам`яті нашого отамана…

Віталій Цопа (другий справа) у колі колег по куреню.

Похмурі та морозні грудневі дні підступного 2021 року принесли непоправну втрату для рідних, близьких, друзів – за межу вічності відійшов наш надійний товариш В.М. Цопа. Як особистість Віталій Миколайович добре відомий не лише у Варві, а й поза її межами. Це неординарна людина – в характері були поєднані народна мудрість, людська доброта, козацька звитяга, а ще природа наділила його даром умільця. Про таких зазвичай говорять – “Кулібін”.

Народився Віталій Цопа напередодні Нового, тоді 1954 року в селищі Варва, в сім`ї колгоспників Миколи Степановича та Марії Григорівни Цопів. На жаль, так співпало, чи то за вироком долі, чи за Божим промислом, саме в день народження 26 грудня, через 67 років, Віталій Миколайович відійшов у вічність.

Читати далі →