Архів категорії: Особистості

У СВІТІ МУЗИКИ НАДІЙНИЙ ПРОВІДНИК

1 жовтня – Всесвітній день музики, 4 – День працівників освіти

Ось уже більше як пів століття дбайливо ростить, плекає юні таланти Варвинська дитяча музична школа – знаний в районі і за його межами позашкільний навчальний заклад. Чуйні руки педагогів вміють не тільки винайти перли дитячих нахилів, а й розвинути їх, дати поштовх для самостійного росту. Багатьом своїм вихованцям музшкола дала путівку у доросле і самостійне життя – вони стали професійними музикантами, співаками, викладачами. Чимало випускників, які не пов’язали себе з професійним мистецтвом, беруть сьогодні активну участь у художній самодіяльності, культурно-мистецькому житті громади. Учні і викладачі є постійними учасниками культурно-мистецьких заходів. Вихованці гідно представляють свій заклад на багатьох обласних конкурсах і фестивалях та досягають успіхів.

Що й казати, тягнуться діти до мистецтва. Нині тут навчається близько 137 вихованців. Їх навчають наразі одинадцять викладачів та концертмейстер Ірина Паляничко. Викладачі по класу фор­тепіано – Лариса Левенець, Світ­лана Срібна, Світлана Ле­вун, Олена Овдієнко, Оксана Лу­­ка­венко, Оле­на Гон­ча­рен­ко, акор­де­она, баяна – Петро Виш­не­­­вецький та Сергій Жу­рав­льов, скрипки – Лілія Кос­тюк, ударних ін­­струментів – Володимир Пі­ген­ко, а ще хо­­реографії – Ва­лерія Ма­лан­чук і вокалу – Олена Гончаренко.

Цей навчальний заклад заслужив любов вихованців, шану батьків та авторитет у селищі. Велика роль у цьому й директора школи Олени Гончаренко, котра радо поділилася всіма гранями свого творчого життя, розповіла про власні стежки мистецької долі читачам нашої газети. далі

«ОБРАЛИ БЕЗ ЖОДНОЇ АГІТАЦІЇ…»

До 100-річчя Варвинської селищної ради

Зі спогадів очільників ради

Вячеслав Миколайович ГИЛЕНКО – селищний голова з 2006-го до кінця 2008-го р.р.

– Вячеславе Миколайовичу, яке ваше життєве кредо?

– Краще запалити свічку, ніж проклинати темряву.

– Чому балотувалися на посаду селищного голови, адже все своє свідоме життя Ви служили в міліції? Що вас спонукало?

– По своїй суті й за покликанням я був і залишаюся правоохоронцем. Це – моє, це покликання було, є і буде жити в мені завжди. Не випадково ж народ чітко визначив: «Колишніх правоохоронців не буває…»

До органів місцевого самоврядування я, можна сказати, потрапив чисто випадково. Це, швидше за все, була моя життєва помилка, ніж надбання.

2005-го я вийшов на заслужений відпочинок, але мав бажання десь прикласти свої зусилля. У той час на вершині своєї популярності була партія «Батьківщина». Першим очільником районної партійної організації «Батьківщина» був Микола Олексійович Чаленко, в минулому Варвинський селищний голова… далі

Кращий механізатор Варви відзначив поважний ювілей

Василь Тимофійович з дітьми і онуками.

Знаний варвинський механіза­тор, комбайнер, жаткар Василь Тимо­фі­йович Іваненко – у теплому колі рідних і представників мерії та ветеранської організації, що прийшли його привітати, зустрів своє 80-річчя. Наприкінці спекотного серпня він багато літ зазвичай відзначав значиміше для кожного хлібороба свято – обжинки, нині ж настав час віншувати і його життєвий ужинок. Сором`язливий, стриманий, сивочолий чоловік. Він і нині стрункий та жилавий, активний, постійно в роботі, проте від того велетня зі святковим снопом чи за кермом трактора, яким запам`ятали його світлини, зроблені фотокором тодішньої районки, його віддаляють невблаганні літа і спогади. далі

ДІТЕЙ ТРЕБА ЛЮБИТИ

27 вересня – День працівників дошкілля

Педагогом стають за покликанням душі. Так сталося і з Валентиною ЛІНИВОЮ, вихователькою Варвинського садочка «Джерельце». Іншого призначення вона й не могла обрати. У дитинстві обожнювала свою виховательку, любила гратись з лялечками, щось шила, в’язала. Її зачаровувала атмосфера затишку, тепла і творчості, яка панувала в садочку в її рідній Антонівці, звідки родом, і вона завжди мріяла працювати вихователем. Валентина Василівна була впевнена: ця професія – незвичайна, цікава і найпотрібніша. Тож вибір факультету «Дошкільне виховання» Прилуцького педагогічного училища був зовсім не випадковий. далі

І В БОГДАНАХ ЗРІЄ «КАБЕРНЕ»

Адреси досвіду

Повертатися за старими адресами, до героїв минулих публікацій, – особлива цікавість для журналіста: що змінилося у їх житті із часу спілкування, як розвивається улюблена справа чи цікаве захоплення, чи, бува, буденність не підітнула крила мріям і планам?..

Серед тих, до кого завжди цікаво повертатися, – знаний варвинський виноградар Анатолій Михайлович Тупіка. Вперше потрапила на його диво-виноградник у 2015-ому, 2003 – писала як про вмілого городника. Подивував пенсіонер – колишній заводчанин, розмаїттям смачних сортів, котрі годі було перепробувати, рядами бездоганно доглянутого винограду – під шнурочок, власними секретами вирощування і, безперечно, справжньою захопленістю виноградом, якщо не сказати одержимістю.

Що змінилося відтоді – цікавлюся у героя публікацій при нагоді. Віджартовується так: а що, постарів, спина дає про себе знати, зменшив господарство (раніше подружжя Тупік тримало корів), але виноград, садівництво залишаються сенсом його життя. Ці роки не тільки розвивав свою ділянку, де зібрав до сотні сортів, а й, виявляється, допоміг закласти гарний, просто-таки зразково-показовий виноградник одному з місцевих сільгоспвиробників, довів рослини до високої продуктивності і доглядає їх нині. Мова ж про богданівський виноградник родини Луданих, яка вже немало літ обробляє місцеві сільгоспземлі, розводить рибу у ставках, тримає пасіку і, виявляється, започатковує ще й власне садівництво. Придбати виноград, персики, малину та інші плоди богданівського саду можна у їх варвинському магазині на розі вул.Ломоносова біля ринку і безпосередньо в Богданах. далі

«РОБИТИ ПОТРІБНІ, РЕАЛЬНІ СПРАВИ…»

До 100-річчя Варвинської селищної ради

Павло Миколайович Скудний – Вар­­винський селищний голова з 1994-го до 2006-го та з 2008-го до 2010-го років.


– Павле Миколайовичу, Ви – людина, що прийшла на посаду селищного голови з культури. Цей напрямок творчості Ви дуже любили. Тож, чому балотувалися на посад селищного голови?

– Перебуваючи на посаді начальника відділу культури, часто відвідував сільські будинки культури та придивлявся до того, як працюють сільські голови, бо хотів допомогти творчим працівникам будинку культури. А коли мешканці селища запропонували балотуватися, я погодився. 1994-го року я вперше балотувався на посаду селищного голови на альтернативній основі: було п’ять кандидатур. далі

З УВАГОЮ І ПОВАГОЮ

На пам’ятній світлині Надія Антонівна із сином Валентином, Марія КАЧАЄВА і Віктор ГАРМАШ.

Наші ювіляри

У кожній громаді, як споконвіків в українській родині, носіями життєвої мудрості, досвіду й гарту завжди були і залишаються їх старійшини – ветерани. Тож і ставлення до найстарших представників роду чи людської спільноти особливо шанобливе: з повагою і увагою, з вдячністю за нелегкий життєвий шлях, за науку молодшим.

Днями своє славне 90-річчя відзначала поважна варвинчанка, вдова знаного ветерана війни і праці Івана Сидоровича Куліненка – Надія Антонівна. Привітати її з ювілеєм, мовити теплі слова підтримки прибули голова райради ветеранів Марія Качаєва та депутат Варвинської селищної ради, голова бюджетної комісії Віктор Гармаш. далі

ОСІННЯ ЖІНКА

Наші ювіляри

Ще небо хмарами не вкрите,

Ще так прозоро сяють роси,

А вже по ліву руку – літо,

А вже по праву руку – осінь.

А час летить нестримно далі

Й душа немовби молодіє,

По ліву руку – всі печалі,

По праву руку – всі надії.

Життя не зміряти літами,

А щастя – то важка наука,

Хай буде радість завжди з Вами

По ліву і по праву руку.

 

Життя триває… Час летить невблаганно швидко. Різнобарвну браму літа вправно закрила тепла осінь, яку ще не можна назвати традиційно «золотою», бо ще все навкруги буяє і квітує. Та як би ми не хотіли купатися в теплих сонячних променях, вже осінь. Осінь… Таємнича, чарівна. Шелестить вона падолистом, снує мереживо бабиного літа, пломеніє над землею айстрами й жоржинами. Вона особливо м’яка і ніжна, як гарна мелодія. Слухаєш, спостерігаєш природу в перші осінні дні і відчуваєш усю її урочисту красу. У ній поєдналися чарівність барв теплого літечка з першими подихами нічних холодів.

Поволі падає різнокольорове листя і вкриває задуману землю розкішним пухнастим килимом, у якому ніби загубилися замріяні очі і чудова ніжна посмішка цієї простої і в той же час надзвичайної, загадкової жінки, яку так хочеться назвати королевою осені.

Промайнув Першовересень веселковим гомоном дитячого сміху на шкільному подвір’ї, урочисто крокує чергове учитильське свято, та між ними – особлива подія – славний ювілей нашої колеги, який їй сьогодні подарував вересень, поєднавши свої щедрі дари і багатства з її вдачею – людини багатої душею і не тільки. Вона багата на друзів, учнів, колег, в ній стільки позитиву, оптимізму, досягнень і заслуг. А мова про славну ювілярку Лідію Федорівну БАБИЧ, вчительку російської мови і зарубіжної літератури Варвинського ліцею №2. далі