Звідки росте коріння удаваної депутатської «принциповості»?..

Резонанс

Як на мою думку, теж якраз із землі. От тільки з тієї землі, котру добродієм з депутатським мандатом хапнуто «на шарка», під егідою «кожен громадянин має право …» І справді, право то має кожен, а от скористатися тим правом, коли землі в громаді, кажуть, обмаль, реальних шансів саме у депутата на порядок більше. Із кабінета у кабінет, із сесії у сесію нестомно протягуй заяви, гучно лементуйся про свої права, покажи «принципову» позицію на інших голосуваннях і, дивись, колеги втомляться, підмахнуть, аби хоча б замовк…

Один такий «принциповий» (до речі, із групи відлетілих «яструбів» попередньої «веселої» каденції селищної ради, які намагалися неугодного журналіста вирядити із сесійної зали) минулої сесії зробив гучну заяву проти співпраці цього самоврядного органу із нашим виданням в інформуванні населення. Поборник відкритості – принаймні, як послухати риторику на сесіях – вважає, що послуги газети, тим паче платні, раді аж ніяк не потрібні. І тут же заграв на струнах нагальніших потреб громади. далі

«Тут вже стільки директорів змінилося, мабуть, і я ненадовго…»

– ця частина імпровізованої «інавгураційної» промови нового очільника селищного КП О. Щербатюка на сесії альма-матері – мерії, де його затверджували на посаді, у когось з учасників зібрання викликала посмішку, у когось – подивування й невеселі думки, але, так би мовити, в близькій перспективі і вона мала певний ефект. Вже невдовзі, на наступній позачерговій сесії, із коштів перевиконання селищного бюджету «гасили» боргову пожежу у КП, котра спалахнула внаслідок оскарження тарифів на основну послугу – водопостачання і водовідведення. Коли раніше радою дотувалося хіба придбання техніки чи дозвільна процедура на користування надрами, то тепер вже новому господарю «Господаря» допомагають із зарплатою. Можливо, із думкою, аби й цей не втік з такої клопіткої посади…

Із сесій селищної ради

далі

САД – ТО КОПІТКА ПРАЦЯ І ВЕЛИКЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

У світі захоплень

Щорічному осінньому Прекопів­ському ярмарку у селищі за розмахом до історичних «контрактів» ще далеко, проте саме цього дня і у цьому місці однак можна зробити немало корисних і приємних покупок від місцевих умільців, подивуватися розмаїттю плодів їх майстерних рук і кмітливого розуму. Так, на цьогорічних «варвинських контрактах» неабияке пожвавлення вирувало біля ятки вже знаних місцевих садівників – подружжя Любові і Миколи Носенків. Хоч їхньому чудовому захопленню – вирощуванню сортових саджанців плодових і декоративних рослин, порівняно небагато літ, проте вже немало тутешніх і не тільки садків прикрасили їх «вихованці», дають свої перші плоди і радують господарів.

Опісля ярмарку газета напросилася на екскурсію у розсадник родини Носенків, і господарі охоче розповіли про свої перші кроки у садівництві, поділилися порадами для тих, хто теж небайдужий до саду. Забігаючи наперед, одразу зазначу: справа то непроста, копітка, потребує постійного навчання і наполегливості, невиправного оптимізму – коли щось раптом вдається не одразу. Але й задоволення від такої роботи, від її результатів неабияке. далі

Щоразу сільські школи закриваються із «можливістю» відкрити. Але досі не відновлено ще жодної…

Із сесії районної ради

Порядок денний вересневої сесії районної ради ряснів питаннями фінансового, майнового, організаційного характеру, сесії передувала спільна робота депутатських комісій, де попередньо їх розібрали і відпрацювали гострі кути. Слухали того дня інформацію виконувача обов`язків начальника відділення поліції, розглянули виконання місцевої програми «Власний дім» – пільгове кредитування житлового будівництва, внесли поточні зміни до районного бюджету і переліків комунального майна, до установчих документів районних медзакладів первинної і вторинної ланок, припинили діяльність Антонівського ЗЗСО І-ІІ ступенів тощо. З плином часу саме перше і останнє із названих питань до розгляду, думаю, у багатьох учасників того зібрання залишило відчуття, що ми, мешканці сільської периферії, вже не перший рік пливемо у спільному «Титаніку» назустріч своєму «айсбергу». далі

ПЕРШІ УСПІХИ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ

З історії місцевого спорту

У вересні 1986 р. була відкрита Варвинська дитячо-юнацька спортивна школа. В ній на відділеннях легкої атлетики та футболу навчалося 320 учнів. З юними легкоатлетами та футболістами займався тренерський колектив в складі Івана Вікторовича Остаха, директора школи; Валентини Борисівни Остах, тренера з легкої атлетики; Анатолія Івановича Падалки, тренера з легкої атлетики; Сергія Ми­ко­лайовича Ситченка, тренера з фут­болу. На базі Журавської середньої шко­ли працювало 3 групи з футболу, де тренування проводив Анатолій Іванович Бойко. Адміністративне приміщення ДЮСШ розміщувалося в будинку на території стадіону і займало дві кімнати загальною площею 25 м2. Навчально-тренувальні заняття проводилися на райцентрівському стадіоні, в заводському спортивному залі «Факел» та спортзалі середньої школи. далі

«Господар» із новим очільником і старою дилемою: знову хто винен і що робити?..

Із засідання виконкому селищної ради

Одне з питань вересневого засідання виконкому селищної ради (від 19.09) таки вивело на широкий загал наслідки довготривалої методичної діяльності окремих місцевих «активістів» щодо оскарження тарифів селищного КП «Господар», які досі обговорювалися здебільшого у вузькому колі спеціалістів КП, ради та поміж згаданих зацікавлених осіб. Зокрема, апеляційною інстанцією залишено без змін рішення обласного адмінсуду щодо скасування тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення у селищі, встановлених виконкомом у червні 2018 року – оскаржувач виявив порушення у ході процедури ухвалення таких тарифів і домігся відновлення, так би мовити, законності. Відтак вже з 18 липня 2019 року, після вердикту апеляційного суду, нарахування доведеться здійснювати за тарифами трирічної давнини. далі

СЕРЦЯ ЛЮБОВ’Ю І ДОБРОМ ЗІГРІТІ

Остапівська вчителька Лариса ДМИТРЕНКО зі своїми вихованцями.

6 жовтня – День працівників освіти

Що не кажіть, а професія педагога – професія від Всевишнього. Адже не кожен здатен її осягнути, учителювати за велінням серця, щиро, щедро, від душі. А от про Ганну Левківську та Вікторію Бабенко з Гнідинців, Наталію Карпусь зі Світличного, остапівчанок Інну Маслак та Ларису Дмитренко, журавчанок Ольгу Задніченко та Людмилу Род можна сказати саме так. Сімейне виховання постійно живе у серцях цих жінок і завжди допомагає їм долати труднощі, незгоди, лишаючи на педагогічній орбіті рельєфний слід. далі