Архіви категорій: У світі цікавих захоплень

Наймолодший пасічник Варвинщини Діма ХРОМЕЄВ відроджує давнє ремесло – майструє вулики з очерету

У світі ваших захоплень

Безперечно, найкращий час для екскурсії у пасіку – то літо, але потрапивши на обійстя гостинної родини пасічників Хромеєвих у мальовничому куточку Журавки навіть і восени, відчуєте ту умиротворюючу атмосферу, яку дає людині це древнє ремесло. Дізнаєтеся від господарів, щиро захоплених своєю справою, багато цікавого про бджіл, пасічництво, цілющі властивості меду.

У садку перед хатою, поміж молодих фруктових дерев, виструнчилися доглянуті вулики, серед них – навіть дуплянка зі стовбуру дерева, а поряд – збудований господарем Анатолієм Валентиновичем апібудиночок-цілитель. В око одразу кидається й те, що і решта вуликів – незвичної для сучасності конструкції – очеретяні. А поспілкувавшись з господарями – Анатолієм і Світланою Хромеєвими, неабияк подивуєтеся тому, що втілювати їх у власну практику спонукав родину, ще будучи школярем-підлітком, молодший син Дмитро.

Читати далі

ГОЛОВНЕ – МАТИ БАЖАННЯ, ЗАГОРІТИСЯ СПРАВОЮ…

Наш другий фронт

Ірину Вікторівну Пронь-Са­лієн­ко, вчительку математики з першого селищного ліцею, як і всю родинну династію математиків і фізиків Пронів – батьки Лариса Дмитрівна та Віктор Олексійович, сестра Світлана, у Варвинській громаді добре знають. Сотні учнів пройшли їх міцну науку з цих непростих предметів, а ще – школу життє­стійкості, оптимізму, високої працездатності і цілеспрямованості.

Ірина Вікторівна має дві вищі освіти – вчитель математики, фізики, астрономії, а також – інформатики, за фахом працює 18 років, виховала чимало успішних випускників, зокрема учасників предметних олімпіад, конкурсів-захистів робіт МАН. Дописує у фахові видання: “Мате­матика в школах України”, до всеукраїнської газети “Математика”, її методичні напрацювання є на освітянській платформі Всеосвіта.

Мама двох синів – одинадцятикласника Олексія та п’ятирічного Іллюші, гарна дружина і вміла господиня в домі.

Проте мало хто із земляків знає й про інші таланти місцевих математиків, зокрема пані Ірини. Вдатна ця неординарна молода жінка до багатьох видів рукоділля, любить квіти, гарно малює. Взагалі любить опановувати все нове і цікаве, рухатися вперед, розвиватися, до чого власним прикладом мотивує й інших, надихає на розвиток учнів.

А ще у цей важкий воєнний час показує всім нам, що кожен може посильною працею, власними вміннями долучитися до другого фронту боротьби за Україну – сумлінно працювати кожен на своєму місці, а також, камінчик до камінчика, мурувати спільну Перемогу.

Читати далі

Хай і у Варві розквітне свій “Добропарк”

У світі цікавих захоплень


Якщо ви любите квіти, вирощуєте їх і мали змогу подорожувати хоча б українськими квітковими й ландшафтними парками, то точно знаєте про шматочок тюльпанової Голландії у нас неподалік, на Київщині – “Добропарк” – квіткова оаза аж на 300 гектарів, парк відпочинку і нескінченні локації для фотографування. Цієї воєнної весни він став відомим і тому, що зазнав серйозного пошкодження окупантами, та природа і краса однак сильніші. Закладені у попередні роки рослини квітнуть, незважаючи ні на що.

Але! І у нашому містечку, якщо хоч іноді роззиратися довкола, забувши про щоденні турботи, можна теж знайти, хай і не такі масштабні насадження, проте  острівці квіткової краси і …захопленості, життєлюбства тих, хто їх заклав і доглядає.

Так, у ці весняні дні не можна оминути увагою чудові і чималі клумби майже у центрі Варви, біля єдиної у селищі шестиповерхівки по вул. Миру. Зараз тут радують око білі нарциси, сині мускарі, і численні-численні тюльпани. Останні привертають особливу увагу, бо сортові, різноманітні – і бахромчасті, і піоновидні, і двоколірні. Клумби доглянуті, підсаповані і навіть не столочені, хоч це і не особистий сад, а територія загального користування. А від того ще радісніше – можемо ж таки культурно співіснувати поряд із прекрасним!

А ось із дитячим візочком і фея цього варвинського “добропарку” – молода матуся і  дружина, вчителька Світличненської школи Дарія Онищенко.

Читати далі

Серед руїн Тараканівського форту

Мандруємо Україною

Вихованці туристсько-краєзнавчого клубу «Ніка» комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Варвинської селищної ради під час подорожей Україною відвідують старовинні замки, фортеці, монастирі та інше. Цього року ми потрапили до цікавого екскурсійного об’єкту, що знаходиться в Рівненській області.

Час пливе, як ріка: хвилина за хвилиною, день за днем, рік за роком. Зникають відомі люди, стираються з людської пам’яті визначні події, цілі епохи пропадають у небутті. Але є такі місця, на які, здається, час не діє. Вони підкорили час собі – стали його володарями. Проходять віки, а ці місця не змінюються – стоять, демонструючи свою велич і гордість…

Середньовічні замки, фортеці, форти, ДОТи – німі, в основному забуті, свідки нашої часто трагічної історії. Їх так багато було збудовано на нашій землі для захисту від різних ворогів, проте збереглося їх небагато.

Читати далі

Майстриня, Богом обдарована…

На жаль, не всі варвинці знають Віту Шеремет, проте ті, хто знають, запам’ятають її надовго, адже до неї звертаються майже всі батьки дошкільнят, яким педагоги ставлять непрості завдання: виготовити коника, ляльку-мотанку, ошатну вазу зі штучними квітами, віночки для виступів дітей, казкові костюми та багато інших цікавинок, в основному з природного матеріалу.

А мешканці селища, яким небайдужа доля Варви, однозначно знають Віту як вправного екодизайнера, адже саме вона своїми таємничими витворами радує душу й серце кожного, хто любить Варву і прагне, щоб мала батьківщина була ще кращою…

Тож, хто така Вікторія Шеремет?… Гарна, молода, енергійна та працьовита пані, яка народилася й виросла на квітучій Варвинській землі й з молоком своєї мами ввібрала все найкраще та найталановитіше: любов до рідної землі, бажання віддавати їй усю щирість і теплоту своєї широкої душі та бажання удосконалювати рідну Варву, щоб та стала ще красивішою, щоб кожний мешканець чи гість Варви пишався з того, що потрапив у невеличке, ошатне й мальовниче містечко, щоб не соромно було за те, що ми живемо тут.

Читати далі

МИСТЕЦТВО, ЩО РЯТУЄ ВІД БУДЕННОСТІ

У світі цікавих захоплень

Рукодільниця Світлана ЯКОВЛЄВА з Варви вже близько трьох років захоплюється незвичною справою – виготовляє прикраси на волосся для маленьких красунь. Рукоділля, що називається канзаші, дає майстрині змогу створювати надзвичайно естетичні речі. Хоч потяг до прекрасного у неї був із дитинства, адже завжди прагнула творити красу, однак розкрився талант зовсім нещодавно. Світлана пригадує, що змалку полюбляла шити, вишивати та майструвати різні прикраси для ляльок. І вже тоді хотілося створити щось неординарне, не схоже ні на чиє. Також покійний тато був творчою людиною та гарним столярем, красиво малював, випалював ікони, майстрував фоторамки та різні предмети побуту з дерева. Любов до дерева передав і своїй донечці. Коли ще була маленька, навчав випалювати її по дереву. І дотепер Світлана займається цією справою – виготовляє на продаж кухонні дошки. Їх дубові заготовки замовляє через інтернет, а потім випалює на них малюнки, за потреби розмальовує їх і лакує. Вже має велику колекцію і чимало замовлень на них. Також бабуся по татовій лінії ще в дитинстві навчила Світлану в’язати спицями і гачком. Тож і нині для себе майстриня плете шарфи, светри, жилетки, тільки шкарпетки не вміє в’язати, зізнається Світлана. Читати далі

І В БОГДАНАХ ЗРІЄ «КАБЕРНЕ»

Адреси досвіду

Повертатися за старими адресами, до героїв минулих публікацій, – особлива цікавість для журналіста: що змінилося у їх житті із часу спілкування, як розвивається улюблена справа чи цікаве захоплення, чи, бува, буденність не підітнула крила мріям і планам?..

Серед тих, до кого завжди цікаво повертатися, – знаний варвинський виноградар Анатолій Михайлович Тупіка. Вперше потрапила на його диво-виноградник у 2015-ому, 2003 – писала як про вмілого городника. Подивував пенсіонер – колишній заводчанин, розмаїттям смачних сортів, котрі годі було перепробувати, рядами бездоганно доглянутого винограду – під шнурочок, власними секретами вирощування і, безперечно, справжньою захопленістю виноградом, якщо не сказати одержимістю.

Що змінилося відтоді – цікавлюся у героя публікацій при нагоді. Віджартовується так: а що, постарів, спина дає про себе знати, зменшив господарство (раніше подружжя Тупік тримало корів), але виноград, садівництво залишаються сенсом його життя. Ці роки не тільки розвивав свою ділянку, де зібрав до сотні сортів, а й, виявляється, допоміг закласти гарний, просто-таки зразково-показовий виноградник одному з місцевих сільгоспвиробників, довів рослини до високої продуктивності і доглядає їх нині. Мова ж про богданівський виноградник родини Луданих, яка вже немало літ обробляє місцеві сільгоспземлі, розводить рибу у ставках, тримає пасіку і, виявляється, започатковує ще й власне садівництво. Придбати виноград, персики, малину та інші плоди богданівського саду можна у їх варвинському магазині на розі вул.Ломоносова біля ринку і безпосередньо в Богданах. Читати далі

НОСЕНКИ ВІДКРИВАЮТЬ СЕЗОН

Адреси досвіду

Ніби день, промайнуло таке швидкоплинне, ще й карантинне літечко. Наразі, як ніколи, актуальний жарт: як ви його провели? Відповідь: поглядом… Для подружжя відомих варвинських садівників Миколи і Любові Носенків воно теж здалося коротким, але від того, що кожну годину вони провели у звичних трудах праведних, у своєму розсаднику плодових дерев і ягідників. Відтак на осінь мають добрий результат – сотні міцних, добротних саджанців, садових цікавинок, і вже цього тижня, із суботнього базару в селищі 19 вересня, відкривають свій новий сезон реалізації.

У якості і сортності їх садивного матеріалу впевнені всі, хто вже купував яблуні, груші, персики чи черешні. На другий-третій рік від посадки плоди можна і побачити, і скуштувати, отож земляки звертаються до Носенків знову у пошуках омріяних сортів. Ціни ж, зважаючи на карантинну скруту, і цьогоріч пропонують демократичні й незмінні з минулого сезону – 60-100 грн, приміром, за яблуню – від найпростіших, популярних сортів до дефіцитних новинок. Читати далі