Архів категорії: У світі цікавих захоплень

Хай і у Варві розквітне свій “Добропарк”

У світі цікавих захоплень


Якщо ви любите квіти, вирощуєте їх і мали змогу подорожувати хоча б українськими квітковими й ландшафтними парками, то точно знаєте про шматочок тюльпанової Голландії у нас неподалік, на Київщині – “Добропарк” – квіткова оаза аж на 300 гектарів, парк відпочинку і нескінченні локації для фотографування. Цієї воєнної весни він став відомим і тому, що зазнав серйозного пошкодження окупантами, та природа і краса однак сильніші. Закладені у попередні роки рослини квітнуть, незважаючи ні на що.

Але! І у нашому містечку, якщо хоч іноді роззиратися довкола, забувши про щоденні турботи, можна теж знайти, хай і не такі масштабні насадження, проте  острівці квіткової краси і …захопленості, життєлюбства тих, хто їх заклав і доглядає.

Так, у ці весняні дні не можна оминути увагою чудові і чималі клумби майже у центрі Варви, біля єдиної у селищі шестиповерхівки по вул. Миру. Зараз тут радують око білі нарциси, сині мускарі, і численні-численні тюльпани. Останні привертають особливу увагу, бо сортові, різноманітні – і бахромчасті, і піоновидні, і двоколірні. Клумби доглянуті, підсаповані і навіть не столочені, хоч це і не особистий сад, а територія загального користування. А від того ще радісніше – можемо ж таки культурно співіснувати поряд із прекрасним!

А ось із дитячим візочком і фея цього варвинського “добропарку” – молода матуся і  дружина, вчителька Світличненської школи Дарія Онищенко.

далі

Серед руїн Тараканівського форту

Мандруємо Україною

Вихованці туристсько-краєзнавчого клубу «Ніка» комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Варвинської селищної ради під час подорожей Україною відвідують старовинні замки, фортеці, монастирі та інше. Цього року ми потрапили до цікавого екскурсійного об’єкту, що знаходиться в Рівненській області.

Час пливе, як ріка: хвилина за хвилиною, день за днем, рік за роком. Зникають відомі люди, стираються з людської пам’яті визначні події, цілі епохи пропадають у небутті. Але є такі місця, на які, здається, час не діє. Вони підкорили час собі – стали його володарями. Проходять віки, а ці місця не змінюються – стоять, демонструючи свою велич і гордість…

Середньовічні замки, фортеці, форти, ДОТи – німі, в основному забуті, свідки нашої часто трагічної історії. Їх так багато було збудовано на нашій землі для захисту від різних ворогів, проте збереглося їх небагато.

далі

Майстриня, Богом обдарована…

На жаль, не всі варвинці знають Віту Шеремет, проте ті, хто знають, запам’ятають її надовго, адже до неї звертаються майже всі батьки дошкільнят, яким педагоги ставлять непрості завдання: виготовити коника, ляльку-мотанку, ошатну вазу зі штучними квітами, віночки для виступів дітей, казкові костюми та багато інших цікавинок, в основному з природного матеріалу.

А мешканці селища, яким небайдужа доля Варви, однозначно знають Віту як вправного екодизайнера, адже саме вона своїми таємничими витворами радує душу й серце кожного, хто любить Варву і прагне, щоб мала батьківщина була ще кращою…

Тож, хто така Вікторія Шеремет?… Гарна, молода, енергійна та працьовита пані, яка народилася й виросла на квітучій Варвинській землі й з молоком своєї мами ввібрала все найкраще та найталановитіше: любов до рідної землі, бажання віддавати їй усю щирість і теплоту своєї широкої душі та бажання удосконалювати рідну Варву, щоб та стала ще красивішою, щоб кожний мешканець чи гість Варви пишався з того, що потрапив у невеличке, ошатне й мальовниче містечко, щоб не соромно було за те, що ми живемо тут.

далі

МИСТЕЦТВО, ЩО РЯТУЄ ВІД БУДЕННОСТІ

У світі цікавих захоплень

Рукодільниця Світлана ЯКОВЛЄВА з Варви вже близько трьох років захоплюється незвичною справою – виготовляє прикраси на волосся для маленьких красунь. Рукоділля, що називається канзаші, дає майстрині змогу створювати надзвичайно естетичні речі. Хоч потяг до прекрасного у неї був із дитинства, адже завжди прагнула творити красу, однак розкрився талант зовсім нещодавно. Світлана пригадує, що змалку полюбляла шити, вишивати та майструвати різні прикраси для ляльок. І вже тоді хотілося створити щось неординарне, не схоже ні на чиє. Також покійний тато був творчою людиною та гарним столярем, красиво малював, випалював ікони, майстрував фоторамки та різні предмети побуту з дерева. Любов до дерева передав і своїй донечці. Коли ще була маленька, навчав випалювати її по дереву. І дотепер Світлана займається цією справою – виготовляє на продаж кухонні дошки. Їх дубові заготовки замовляє через інтернет, а потім випалює на них малюнки, за потреби розмальовує їх і лакує. Вже має велику колекцію і чимало замовлень на них. Також бабуся по татовій лінії ще в дитинстві навчила Світлану в’язати спицями і гачком. Тож і нині для себе майстриня плете шарфи, светри, жилетки, тільки шкарпетки не вміє в’язати, зізнається Світлана. далі

І В БОГДАНАХ ЗРІЄ «КАБЕРНЕ»

Адреси досвіду

Повертатися за старими адресами, до героїв минулих публікацій, – особлива цікавість для журналіста: що змінилося у їх житті із часу спілкування, як розвивається улюблена справа чи цікаве захоплення, чи, бува, буденність не підітнула крила мріям і планам?..

Серед тих, до кого завжди цікаво повертатися, – знаний варвинський виноградар Анатолій Михайлович Тупіка. Вперше потрапила на його диво-виноградник у 2015-ому, 2003 – писала як про вмілого городника. Подивував пенсіонер – колишній заводчанин, розмаїттям смачних сортів, котрі годі було перепробувати, рядами бездоганно доглянутого винограду – під шнурочок, власними секретами вирощування і, безперечно, справжньою захопленістю виноградом, якщо не сказати одержимістю.

Що змінилося відтоді – цікавлюся у героя публікацій при нагоді. Віджартовується так: а що, постарів, спина дає про себе знати, зменшив господарство (раніше подружжя Тупік тримало корів), але виноград, садівництво залишаються сенсом його життя. Ці роки не тільки розвивав свою ділянку, де зібрав до сотні сортів, а й, виявляється, допоміг закласти гарний, просто-таки зразково-показовий виноградник одному з місцевих сільгоспвиробників, довів рослини до високої продуктивності і доглядає їх нині. Мова ж про богданівський виноградник родини Луданих, яка вже немало літ обробляє місцеві сільгоспземлі, розводить рибу у ставках, тримає пасіку і, виявляється, започатковує ще й власне садівництво. Придбати виноград, персики, малину та інші плоди богданівського саду можна у їх варвинському магазині на розі вул.Ломоносова біля ринку і безпосередньо в Богданах. далі

НОСЕНКИ ВІДКРИВАЮТЬ СЕЗОН

Адреси досвіду

Ніби день, промайнуло таке швидкоплинне, ще й карантинне літечко. Наразі, як ніколи, актуальний жарт: як ви його провели? Відповідь: поглядом… Для подружжя відомих варвинських садівників Миколи і Любові Носенків воно теж здалося коротким, але від того, що кожну годину вони провели у звичних трудах праведних, у своєму розсаднику плодових дерев і ягідників. Відтак на осінь мають добрий результат – сотні міцних, добротних саджанців, садових цікавинок, і вже цього тижня, із суботнього базару в селищі 19 вересня, відкривають свій новий сезон реалізації.

У якості і сортності їх садивного матеріалу впевнені всі, хто вже купував яблуні, груші, персики чи черешні. На другий-третій рік від посадки плоди можна і побачити, і скуштувати, отож земляки звертаються до Носенків знову у пошуках омріяних сортів. Ціни ж, зважаючи на карантинну скруту, і цьогоріч пропонують демократичні й незмінні з минулого сезону – 60-100 грн, приміром, за яблуню – від найпростіших, популярних сортів до дефіцитних новинок. далі

19 серпня – День пасічника

Традиційно щороку з нагоди Дня пасічника варвинська газета розповідає про місцевих корифеїв цього прадавнього українського промислу – досвідчених, знаних сивочолих чоловіків, у яких вчаться інші. А от цього разу наша розповідь дещо інша – про початківця, адже із таких колись теж виростають справжні майстри, та ще й про …молоду жінку. Озерянчанка Валентина ВОЛОХ вже другий сезон самостійно пасічникує у татовій пасіці – відтоді, як глава родини передчасно пішов у засвіти.

Розмова із Валентиною про її перші кроки у пасічництві відкрила й низку інших цікавих захоплень жінки. Хоч очолює Кухарський дитсадок, однак знаходить час і сили для домашнього господарства, любить сад, квіти і тварин, нещодавно сіла за кермо автівки, пише вірші і дописи до соцмереж і газет, завжди активна у громадському житті сіл, де живе і працює.

І на додачу невеличкий штрих до майбутнього портрета озерянської пасічниці – раніше родина жила у Варві, але віддала перевагу життю сільському – ближче до витоків роду, до природи і щирості людських взаємин. Отож Валентина є не показною, а справжньою патріоткою українського села, до чого закликає й інших.

Героїню розповіді і всіх пасічників Варвинщини вітаємо з їх святковим днем, зичимо здоров`я і наснаги на цю корисну людям працю. Докладніше про початкуючу озерянську пасічницю читайте у випуску друкованої газети, яку передплатники отримають у четвер, 20 серпня. Придбати свіжу газету можна у варвинських магазинах В.Рептюха по Шевченка та родини Небратів у мікрорайоні “Нафтовик”.

Математик за професією, художниця в душі

Так  характеризуємо талановиту молоду художницю з Варви Світлану Смолич  у минулому числі друкованої газети.  Народилася вона в родині відомих на теренах Варвинщини педагогів-математиків Лариси Дмитрівни та Віктора Олексійовича Пронів. Своє професійне життя, як і сестра Ірина, теж пов`язала з математикою, але з часом відкрила у собі і вміло розкрила  й художній дар. Молода жінка, вчителька, дружина і мама двох діток, опановує різні техніки живопису і навіть тату. Однією з “моделей” Світлани на татуювання стала її мама, котра в усьому підтримує талановитих доньок.

Докладніше про художницю читайте у №32 “Слова Варвинщини”. Придбати свіжу газету можна у магазинах В. Рептюха по Шевченка і родини Небратів у мікрорайоні “Нафтовик”, а також у редакції газети. Якщо хочете передплатити видання – це можна зробити до 20 числа щомісяця, звернувшись у поштові відділення чи до листонош.