Наші ювіляри

Лелять роки в міжзоряний політ,

Але душа про це нехай не знає,

І хай так буде ще з півсотні літ,

Нехай твоя бадьорість не згасає!

Чи замислювались ви коли-небудь, з чого складається натхненна сила і щоденна величність справжньої жінки? У кожного свої варіанти відповіді на це вічне запитання. Але серед інших авторських версій жіночої неповторності, мабуть, має право на існування і така: секрет жіночої сили в тому, щоб творити світ навколо себе і себе у цьому світі. Творити своєю любов`ю, знаннями, працею. Творити, жити і радіти життю, незважаючи ні на які обставини, не опускати рук і вірити в себе, стаючи необхідною для інших.

У ці перші квітневі дні, коли сонце зігріває все своїм теплом , а зір радує розмаїття перших весняних квітів, відзначила свій ювілей саме така жінка – красива і самостійна, сильна і натхненна, необхідна нам усім – Ірина Валеріївна Коломієць, берегиня сім`ї, добра подруга, очільниця колективу поштового відділення Варви. Читати далі →

Наші земляки

У Варві немало хто знає Миколу Чумаченка. Адже він працював і в тодішньому райвідділі міліції, і в комунгоспі, а ще відомий як приватний підприємець. Проте немало чого для варвинців залишається малознайомим чи і взагалі незнайомим з його життєпису. А там, повинен вам відверто сказати, багато є цікавою, повчальною, навіть, з першого погляду, в дечому, як для нас, справді фантастичного.

Мало хто повірить у те, що Микола Васильович був знайомий з Валерієм Лобановським. Так, колишнім футболістом, талановитим футбольним тренером. Справа в тім, що Микола Чумаченко займався легкою атлетикою, зокрема, бігом. Він був стаєром – бігуном на середні дистанції. Часто тренувався з товаришами на стадіоні, де займалися й київські динамівці. Читати далі →

Жанна – улюблениця сім’ї. З нею охоче грається старший брат Станіслав. Нею тішаться бабуся Віра Миколаївна Дзюба і тато Станіслав. Ясні очі та щира посмішка прикрашають обличчя дівчинки. Вона весела, має гарну пам’ять, любить розповідати вірші і із задоволенням вчить їх напам’ять, любить читати, ліпити картини із солоного тіста, розфарбовувати їх. Ось тільки хвороба не дозволяє їй бігати, ходити як її ровесники. У неї – ДЦП. І ця історія про те, як можна боротися і відстоювати свою дитину всупереч усьому, про справжній материнський подвиг, який називається просто маминою любов’ю.

Ніна Кармазін, жителька села Брагинці, погодилася розповісти про те, як вона разом з донечкою долає цей важкий шлях до одужання. Читати далі →

Жінка у нежіночій професії

Професія військового з-поміж жінок, зазвичай, не вельми типова. Хоча, можливо, у зв’язку з подіями на Сході України, ситуація дещо змінилася. Що ж спонукало Тетяну Джеренову влитися в лави Збройних сил України? Адже це рішення вона прийняла порівняно недавно – торік.

– Звичайно, не спонтанна моя задумка, – згоджується Тетяна Іванівна. – Мій тато, Царство йому Небесне, свого часу був військовим. Отож вирішила у пам’ять про нього стати й сама військовою. Нині обіймаю в майбутньому офіцерську посаду у військкоматі. До речі, тут я не єдина жінка: окрім мене є ще чотири, хоча вони й службовці.

Отож нерідко варвинці бачать струнку жінку, яка крокує вулицями у військовій формі. Вона їй пасує, підкреслює не тільки якусь суворість, а й тендітність цієї гарної жінки. Читати далі →