ЦІКАВА ОСОБИСТІСТЬ МИКОЛА ЧУМАЧЕНКО

Наші земляки

У Варві немало хто знає Миколу Чумаченка. Адже він працював і в тодішньому райвідділі міліції, і в комунгоспі, а ще відомий як приватний підприємець. Проте немало чого для варвинців залишається малознайомим чи і взагалі незнайомим з його життєпису. А там, повинен вам відверто сказати, багато є цікавою, повчальною, навіть, з першого погляду, в дечому, як для нас, справді фантастичного.

Мало хто повірить у те, що Микола Васильович був знайомий з Валерієм Лобановським. Так, колишнім футболістом, талановитим футбольним тренером. Справа в тім, що Микола Чумаченко займався легкою атлетикою, зокрема, бігом. Він був стаєром – бігуном на середні дистанції. Часто тренувався з товаришами на стадіоні, де займалися й київські динамівці.

Тому в порядку розминки залюбки грали з ними у футбола. І це, як пізніше виявилося, для Лобановського мало свій позитив. Не раз траплялося, що бігуни, як мовиться, «взували» футбольну еліту України. Приміром, хтось із динамівців давав далекий пас своєму напарнику, але м’яч до адресата не доходив – його перехоплювали суперники-легкоатлети. Чому так? Над цим задумався тренер. Бігуни пояснили, що це, як мовиться, простіше від пареної ріпи. Спринтери мали сильний біговий ривок, тому легко випереджали футболістів і залюбки перехоплювали далекі паси.

З часом Валерій Лобановський врахував цей момент у подальшому і працював з підопічними над так званими ривками.

Загалом, Микола Чумаченко був кандидатом у майстри спорту з бігу на середні дистанції. Тренувався разом з олімпійськими чемпіонами Борзовим, Аджановим. Його тренували М.М. Матвієнко, З.П. Матвієнко, заслужені майстри спорту брати Бродські.

Микола Чумаченко був членом юнацької збірної з легкої атлетики 1972-75 р.р. Його улюблені дистанції – 800, 1500 м. До речі, 800-метрівку проходив за 2 хв. Окрім стаєрських здібностей, чудово опанував спринт: стометрівку долав за 10,9 сек. Юнака активно «обробляли» тренери спринтерів, переманювали до себе, але тренер стаєрів зумів переконати хлопця лишитися в них.

Навчався Микола після закінчення Леляківської школи 1972 р. в столичному технікумі нафтової промисловості. Приїжджаючи додому на канікули, намагався підтримувати форму. Отож частенько бігав на різних маршрутах. Один з них пролягав в урочищі «Скородна», що між Леляками й Дігтярами. Його довжина складала 2,5 км. Отож, якось рухаючись цим маршрутом, уже майже добігав до Дігтярів. Нараз попереду побачив молодицю, котра йшла вбік села. Помітила і вона бігуна в одних трусах. Хто знає, що подумала, але прискорила крок, а тоді кинулася навтіч та так вправно шугонула, що її швидкості і спортсмен позаздрив. Не хотів далі лякати жінку, тому повернувся назад, не пройшовши маршрут до кінця.

Звичайно, цікавих пригод у житті мого товариша було немало. Приміром, ви коли небудь їздили на велосипеді в Київ? Як на мене, стверджувальну відповідь на це запитання дадуть, нехай, пару чоловік. Бо ця подорож не з легких. А от М. Чумаченко це робив залюбки. На звичайному дорожньому велику.

Не лише спортивними набутками відомий Микола Чумачен-ко. Знають його у Варві як майстра на всі руки. Наприклад, він першим у районі змонтував стрічкову пилораму для власних потреб, ремонтував глибинні насоси, збудував лікувальний бджолиний будиночок та багато інших цікавинок має на своїм рахунку.

Любить він риболовлю, туризм, займається бджолярством… До речі, побував на г. Говерла, що в Карпатах, в Почаїві біля джерела св. Анни на Тернопільщині, в Умані, що на Черкащині, відвідав історичні місця півночі Чернігівщини, на Полтавщині, Київщині, Сумщині, Львівщині і ін. Нині Микола приватний підприємець. А до цього працював нафтовиком 4 роки, стільки ж був на службі в органах внутрішніх справ, 12 літ був майстром із техніки безпеки «Водоканалу».

Загалом, чоловік він цікавий, товариський, доброзичливий, скромний. Нехай Бог дає йому здоров’я.

Вячеслав ГИЛЕНКО

На знімку: М. Чумаченко та В. Гиленко (фото з архіву автора)