ЛЕТЯТЬ РОКИ В МІЖЗОРЯНИЙ ПОЛІТ

Наші ювіляри

Лелять роки в міжзоряний політ,

Але душа про це нехай не знає,

І хай так буде ще з півсотні літ,

Нехай твоя бадьорість не згасає!

Чи замислювались ви коли-небудь, з чого складається натхненна сила і щоденна величність справжньої жінки? У кожного свої варіанти відповіді на це вічне запитання. Але серед інших авторських версій жіночої неповторності, мабуть, має право на існування і така: секрет жіночої сили в тому, щоб творити світ навколо себе і себе у цьому світі. Творити своєю любов`ю, знаннями, працею. Творити, жити і радіти життю, незважаючи ні на які обставини, не опускати рук і вірити в себе, стаючи необхідною для інших.

У ці перші квітневі дні, коли сонце зігріває все своїм теплом , а зір радує розмаїття перших весняних квітів, відзначила свій ювілей саме така жінка – красива і самостійна, сильна і натхненна, необхідна нам усім – Ірина Валеріївна Коломієць, берегиня сім`ї, добра подруга, очільниця колективу поштового відділення Варви.

Народилася наша ювілярка на Київщині, в мальовничому Фастові – містечку промисловому і водночас історичному. Тут пройшли її дитячі і юнацькі роки. Молоде подружжя Михальчуків, Валерій Іванович і Антоніна Іванівна, виховували свою милу дівчинку у любові і злагоді, тож росла розумною, допитливою, доброзичливою і комунікабельною, взявши від них працелюбність і врівноваженість. Мама була суворішою, а от тато віддавав всю свою любов донечці, ніби передчуваючи близьку розлуку.

Коли Іринка пішла до першого класу, народилася сестричка Інночка. Тепер, крім шкільних турбот, з`явилися й домашні – бавити сестричку.

Та щасливе життя родини зруйнувала раптова смерть батька, коли малим дітям він був так потрібен. Це були важкі часи, мама працювала позмінно, тож Іринка стала для молодшої сестрички і батьком, і мамою.

В кого є менші брати чи сестри, той пам`ятає, як іноді хотілося «відірватися від хвостика», щоб піти в кіно чи на танці, погуляти з подругами. Ірина терпляче виконувала свої обов`язки, доглядаючи сестру. З роками Інна стала начальником паспортного столу, заступником начальника відділення поліції, полковником у відставці, але пам`ятаючи добро і опіку сестри, допомагає і підтримує її.

Саме ці обставини життя виховали силу волі Ірини, її терпіння, витримку, вміння зрозуміти і знайти вихід з важких життєвих ситуацій.

Після школи у виборі професії вирішальною стала любов до техніки. Дівчина пішла шляхом батьків, які працювали у автотранспортному підприємстві: тато – водієм автобуса, мама – старшим диспетчером, вступила до Київського автотранспортного технікуму.

Студентські роки були плідними і цікавими. Активна, ініціативна, спортивна, Ірина була у центрі всіх подій факультету. Любила подорожувати. Побувала навіть за кордоном у числі кращих студентів.

На навчанні зустріла свою долю – красивого, веселого, статного юнака з Варви – Олександра Коломійця. Але після закінчення технікуму їх ждала розлука на довгі два роки – Олександр служив в армії, а Ірина повернулася до Фастова, попрацювала на батьківському підприємстві. Побравшись після армії, пара оселилася у Варві. І ось уже більше трьох десятиліть, як Ірина Валеріївна – варвинчанка.

Спочатку було важко тендітній дівчині з міста призвичаюватися до сільського життя. Та будучи хорошою ученицею, швидко опанувала науку свекрухи Олександри Петрівни, вправної господині, майстрині на всі руки. І зараз Ірина – це її продовження, все знає, все вміє, завжди в роботі, все горить в її вмілих руках. Сім`я Коломійців дружна, а де злагода – там і лад у всьому.

Ірина любить працювати на землі. Як тільки після зими з`являються перші паростки, вона з великою насолодою порається біля полуниці, овочевих культур, а особливо – квітів. Її квітковий рай милує око, зігріває душу.

Природа щедро наділила цю чудову жінку неабиякими талантами і здібностями. Ні для кого не секрет, що робота з людьми – найтяжча і не кожен може справитися з цією важливою справою. Саме висока організованість, меткий розум, толерантність, мудрість, уміння знайти підхід до кожної людини, вести за собою колектив вирізняють Ірину Валеріївну і у професійній діяльності. Вона народжена для того, щоб бути лідером. Це людина неординарна, щира, відкрита у спілкуванні, принципова, вимоглива не лише до інших, а й до себе насамперед. Мабуть, все це можна об’єднати в єдине поняття – сильна особистість.

Наша іменинниця багата на ювілеї. В квітні виповнюється 30 років непреривного стажу на її улюбленій роботі – пошті, яка стала для неї справжнім покликанням, другою домівкою. Стрімко крокувала професійними сходами: оператор, ревізор, заступник начальника, нині – керівник відділення. А працювати під керівництвом Ірини Валеріївни цікаво і легко, говорять колеги. А ще вона – майстер своєї справи, відповідальна, порядна, делікатна, охоче відгукнеться на проблеми колег, підтримає у скрутну хвилину, допоможе в роботі, не шкодуючи ні сил, ні часу. Та все ж, головна істина життя – це доброзичливо, з повагою ставитися до людей, навіть якщо вони приходять на пошту з якимись претензіями чи скаргами. Ірина Валеріївна вміло «розрулює ситуацію», обминає гострі кути. І ця ніби не складна наука дозволяє завжди бути на висоті, користуватись заслуженим авторитетом і повагою серед варвинчан.

При всіх своїх чеснотах Ірина Валеріївна має ще одну, і мабуть головну для жінки – вона щаслива дружина: завжди і в усьому знаходить розуміння і підтримку чоловіка; турботлива мати – всі свої знання, вміння і життєву мудрість передає своїм чудовим донькам Вікторії і Наталії, які мешкають у Фастові; лагідна бабуся. Народження онучки Арінки, якій щойно виповнився рік, стало для неї найбільшою втіхою і розрадою.

А іще вона добра сусідка, хороша, вірна подруга і просто чудова жінка і людина з активною життєвою позицією. Саме за це вона удостоєна багатьох нагород – грамоти й подяки, була «Жінкою року», занесена на дошку пошани, є депутатом районної ради. Але найбільша нагорода – це любов і визнання оточуючих.

Як кращій подрузі бажаємо великого успіху! Не бажаєм нових горизонтів, адже у міру наближення горизонт віддаляється, а тому бажаємо тільки тих висот, які можна і потрібно підкорювати для самовдосконалення. Хай ніколи не залишає тебе впевненість у тому, що найщасливіший день твого достойного і красивого життя ще попереду!

В житті тобі бажаєм перемог:

В коханні, у кар’єрі, над собою…

Не знати бід, ані тяжких думок

І пам’ятати завжди – ми з тобою!

З ювілеєм, наша дорога Іринко!

 

З великою шаною і любов’ю твої подруги.