Традиційно щороку з нагоди Дня пасічника варвинська газета розповідає про місцевих корифеїв цього прадавнього українського промислу – досвідчених, знаних сивочолих чоловіків, у яких вчаться інші. А от цього разу наша розповідь дещо інша – про початківця, адже із таких колись теж виростають справжні майстри, та ще й про …молоду жінку. Озерянчанка Валентина ВОЛОХ вже другий сезон самостійно пасічникує у татовій пасіці – відтоді, як глава родини передчасно пішов у засвіти.

Розмова із Валентиною про її перші кроки у пасічництві відкрила й низку інших цікавих захоплень жінки. Хоч очолює Кухарський дитсадок, однак знаходить час і сили для домашнього господарства, любить сад, квіти і тварин, нещодавно сіла за кермо автівки, пише вірші і дописи до соцмереж і газет, завжди активна у громадському житті сіл, де живе і працює.

І на додачу невеличкий штрих до майбутнього портрета озерянської пасічниці – раніше родина жила у Варві, але віддала перевагу життю сільському – ближче до витоків роду, до природи і щирості людських взаємин. Отож Валентина є не показною, а справжньою патріоткою українського села, до чого закликає й інших.

Героїню розповіді і всіх пасічників Варвинщини вітаємо з їх святковим днем, зичимо здоров`я і наснаги на цю корисну людям працю. Докладніше про початкуючу озерянську пасічницю читайте у випуску друкованої газети, яку передплатники отримають у четвер, 20 серпня. Придбати свіжу газету можна у варвинських магазинах В.Рептюха по Шевченка та родини Небратів у мікрорайоні “Нафтовик”.

Так  характеризуємо талановиту молоду художницю з Варви Світлану Смолич  у минулому числі друкованої газети.  Народилася вона в родині відомих на теренах Варвинщини педагогів-математиків Лариси Дмитрівни та Віктора Олексійовича Пронів. Своє професійне життя, як і сестра Ірина, теж пов`язала з математикою, але з часом відкрила у собі і вміло розкрила  й художній дар. Молода жінка, вчителька, дружина і мама двох діток, опановує різні техніки живопису і навіть тату. Однією з “моделей” Світлани на татуювання стала її мама, котра в усьому підтримує талановитих доньок.

Докладніше про художницю читайте у №32 “Слова Варвинщини”. Придбати свіжу газету можна у магазинах В. Рептюха по Шевченка і родини Небратів у мікрорайоні “Нафтовик”, а також у редакції газети. Якщо хочете передплатити видання – це можна зробити до 20 числа щомісяця, звернувшись у поштові відділення чи до листонош.

Про людей хороших

Що не кажіть, а наша Варвинщина багата на мальовничі місця. Тож не дарма, коли взявся готувати до друку розповідь про одне із захоплень варвинця Миколи Чумаченка, згодився побувати в тих приудайських місцях, де минули його дитинство і юність. А родом мій давній друг з Леляків, неподалік яких красуються зеленочубі угіддя сусідських хуторів, розміщених на берегах, мабуть, прадавніх приток Удаю, на Лисій горі неподалік Рибців Прилуцького району.

Смарагдовою зеленню буяють гаї. У долинах розкошує різнотрав’я, у понизов’ях минулих заплав шумлять очерети, височіють білокорі берези, підтримуючи своїми вітами сонні хмари. Цьогоріч там особливо гарно, переконував мене Микола Васильович, а до нього приєднався ще й його земляк Іван Остах.

– Сумно, але хоч і прожив поблизу багато літ, та якось не доводилось там бувати, – констатував Іван Вікторович. – Чув про так звані Майорську, Горбатенкову долини, Нестеренкове, Макарове провалля, що побіля підніжжя Цопівщини… Так що не гріх побувати там на схилі літ.

Ось так зголосилися на своєрідну екскурсію живописними місцями рідного краю і не пошкодували. Читати далі →

Адреси досвіду

Якось ніби і не комільфо вкотре писати про свою вулицю і сусідів – ніби якесь кумівство у газетярській справі – проте не можу не показати й іншим ту красу, яка влітку щодня зустрічає і проводжає десятки проїжджих-перехожих на нашій Новій у Варві.

Їдеш, буває, на роботу як «чорна хмара» – від щоденних турбот і негараздів, чи ввечері, по поверненню, налягає втома, аж тут, із-за парканів, визирають до тебе яскраві, різнобарвні і пишні троянди. Здіймаєш до них пониклу голову: он та яка гарна, а та – ще гарніша, а інша – ллється квітковим каскадом…. І забуваються невеселі думки, й собі прокидається азарт посадити, прикрасити, порадіти результату. Читати далі →

У світі цікавих захоплень

Часто ми ламаємо голову у пошуку оригінального і цікавого подарунка своїм близьким, рідним чи знайомим. А обійшовши чимало крамниць, зупиняємо свій вибір на традиційних квіткових композиціях і деколи навіть непотрібних подарунках. Але квіти мають здатність в’янути, а подарунки – залишатися банальними пилозбірниками. Саме тому останнім часом стало модно дарувати корисні речі. Нестандартним і цікавим рішенням в такій ситуації можуть бути смачні букети та продуктові композиції. Саме такі запашні та апетитні букети із фруктів, цукерок та ковбасок, які, окрім вітамінного заряду, викликають посмішки, непідробні позитивні емоції та здивування, вражають нестандартністю і запам’ятовуються надовго, трохи більше двох років тому почала виготовляти молода матуся з Варви Даша Галушка. І вже зробила їх понад 150. Читати далі →

У світів цікавих захоплень

У сучасному світі людство все частіше віддає перевагу правильному і здоровому способу життя, натуральним продуктам харчування та засобам догляду. Те, що увібрало енергетику позитиву, душевності і тепло рук, цінується найбільше. Так званий нині «хенд мейд», що з англійської означає – зроблено вручну, набув особливої популярності серед населення, адже будь-який вид такої роботи – це завжди ексклюзив і своєрідний автопортрет його творця. Як, до прикладу, вишукане мистецтво створювати оригінальне і якісне мило в домашніх умовах, яке дивовижно виходить у моєї співрозмовниці Олени Місько з Озерян. На розмову з нею напросилася, побачивши її роботи на сторінці в Фейсбук. І тоді дізналася, що для неї миловаріння стало справою для душі і способом самовираження. Читати далі →