МИСТЕЦТВО, ЩО РЯТУЄ ВІД БУДЕННОСТІ

У світі цікавих захоплень

Рукодільниця Світлана ЯКОВЛЄВА з Варви вже близько трьох років захоплюється незвичною справою – виготовляє прикраси на волосся для маленьких красунь. Рукоділля, що називається канзаші, дає майстрині змогу створювати надзвичайно естетичні речі. Хоч потяг до прекрасного у неї був із дитинства, адже завжди прагнула творити красу, однак розкрився талант зовсім нещодавно. Світлана пригадує, що змалку полюбляла шити, вишивати та майструвати різні прикраси для ляльок. І вже тоді хотілося створити щось неординарне, не схоже ні на чиє. Також покійний тато був творчою людиною та гарним столярем, красиво малював, випалював ікони, майстрував фоторамки та різні предмети побуту з дерева. Любов до дерева передав і своїй донечці. Коли ще була маленька, навчав випалювати її по дереву. І дотепер Світлана займається цією справою – виготовляє на продаж кухонні дошки. Їх дубові заготовки замовляє через інтернет, а потім випалює на них малюнки, за потреби розмальовує їх і лакує. Вже має велику колекцію і чимало замовлень на них. Також бабуся по татовій лінії ще в дитинстві навчила Світлану в’язати спицями і гачком. Тож і нині для себе майстриня плете шарфи, светри, жилетки, тільки шкарпетки не вміє в’язати, зізнається Світлана.

Народилася ж Світлана Яковлєва в с. Степові Хутори Носівського р-ну. Коли їй було 15 років, батьки переїхали жити у Вінницьку обл., де вона закінчила 11 класів. Продовжила навчання у Вінницькому державному педагогічному університеті, за фахом вчителя географії та біології. Проте ще навчаючись у вузі, зрозуміла, що обрана професія їй не до душі. Тож почала шукати себе. Деякий час працювала адміністратором ресторану у Києві. А потім так склалося, що приїхала на гостини в Прилуки до рідні і залишилася – влаштувалася на взуттєву фабрику «Алітоні». Невдовзі друзі познайомили її з варвинським юнаком Максимом. Молоді люди покохали один одного, одружилися і Світлана переїхала жити до чоловіка. І вже чотири роки мешкає у Варві. Працює в ТОВ «ІСТ-Агро» секретарем.

Саме в цей період з’явилася у Світлани маленька похресниця Міланка і їй хотілося подарувати дівчинці щось незвичне, не таке як в усіх. Передивившись в магазинах купу товару, розчарувалася в його якості. Тому і вирішила спробувати зробити сама малечі прикраси для волосся. Почала переглядати в інтернеті майстер-класи роботи зі стрічками, з фоаміраном. Переглянувши кілька відео, збагнула принцип роботи. І так цим загорілася. Проте перші спроби, скромно зазначає Світлана, були такими собі, «і косими, і кривими», але тоді, зроблене своїми руками, було найкраще. З часом усе стало вдаватися. Тепер, як дивиться на свої перші роботи, то просто дивується і сміється – як можна було так незграбно виготовити їх. А це були гумки з маленькими маками. Квітки зробила з різнокольорових стрічок, які знайшла у місцевих магазинах.

Подарувавши перші прикраси похресниці, з’явилися і перші клієнти. Так хобі переросло на прибуткову справу, котра вимагає більше часу і затрат.

Спершу дизайн того чи іншого виробу Світлана підглядала в інтернеті. Нині ж, опанувавши квіткове рукоділля, самостійно вигадує образи, власноруч моделює прикраси для волосся, квіткові композиції.

Робота ця дуже копітка, вимагає терпіння і посидючості. Але коли процес повністю поглинає, коли приходить натхнення, то ніяких особливих зусиль і не потрібно, щоб змусити себе шити і майструвати. Все виходить легко і просто. А ще Світлана дуже цілеспрямована і вперта людина, тому у неї все йде на лад і виходить. Як зазначає дівчина, до рукоділля вона сідає лише з ентузіазмом, з фантазією і гарним настроєм, адже через виріб передається позитивна енергетика. А вона в кожну роботу вкладає душу.

– Нема настрою, то й за роботу можна не сідати, нічого не вийде. І стрічки не складатимуться як треба.

Проте, якщо щось у неї не виходить, то не опускає рук, а приділяє більше часу, вдосконалює свою майстерність і, врешті-решт, добивається позитивного результату, не кидає на пів дороги, адже звикла доводити справу до кінця. Бувало, що так захоплювалася, таке натхнення приходило, що творила й до ранку, зізнається Світлана.

– Головна моя майстерня – окрема кімната в будинку. Там у мене є спеціальний столик з усім, що потрібно: стрічками, пристроями, підручними матеріалами, які допомагають створювати квіточки, оздоблювати шпильки, формувати брошки тощо, – розповідає майстриня.

Матеріал та фурнітуру для своїх виробів Світлана купує в інтернет-магазинах і лише добротний, якісний та й дешевше виходить. А в селищних магазинах не завжди знайдеш потрібне для роботи. В основному використовує товар українських виробників.

У роботі вона використовує різні матеріали – фетр, атласні, репсові та стразові стрічки, тканини вельвет, шифон, льон, сатин та ін. Прикрашає вироби стразами, цирконієм, паєтками, ювелірними серединками з камінням (металічне обрамлення, а в середині камінь), вишиває бісером, бусинками тощо. Адже усі мами хочуть, щоб їхні діти були найкращими, а маленьким красуням подобається, коли все переливається і блищить, мов діаманти, щоб у волоссі були гарненькі квіточки, тому Світлана й виготовляє для них симпатичні прикраси. А ще батьки хочуть, аби прикраса довго носилася, не розпадалася і щоб випрати можна було. Тому мисткиня усі свої вироби прошиває, проклеює, щоб було більш довговічніше, якісне, аби клієнти потім знову до неї поверталися.

Усіх квіток та прикрас, виготовлених з атласних стрічок чи фоамірану, майстриня нині не може злічити, адже за роки копіткої праці їх було виготовлено чимало.

З-поміж виробів – переважно українські віночки, обідки, пов’язки, шпильки чи защіпки у волосся, банти, діадеми, браслети, мають попит і колоритні брошки з квітів. Нині модно замовляти на весілля букети-дублери зі стрічок для дружки та бутоньєрки на одяг. Лише за цей рік Світлана виконала вісім таких замовлень. На їх виготовлення витрачає в середньому кілька днів. Великий, масивний український віночок з фоамірану вона зробить годин за 5, із стрічок – за 3. Бантики може скрутити за пів години, а деякі за півтори. Все залежить від складності роботи і матеріалів, які використовує, ділиться рукодільниця.

Канзаші як вид мистецтва має японське походження, проте у руках варвинської рукодільниці воно давно набуло українського колориту. Усі квіти з атласу майстриня виготовляє в національному стилі. Найбільше полюбляє волошки, маки, ромашки.

Атласні квіти для волосся мають попит у батьків, дітки яких беруть участь у різноманітних святкових заходах в дитячих садочках. Також чимало першокласниць одягають Світланині прикраси й на шкільні урочистості. Барвисті шпильки у дівочих косах і справді милують око, адже яскраві квіти, виготовлені дбайливими руками майстрині, видаються напрочуд живими і свіжими.

Нині у колекції майстрині є близько тисячі розмаїтих кольорів й оригінальних форм прикрас для волосся, зо 50 заквітчаних віночків та обручів. За ці роки, що займається рукоділлям, Світлана відвідала зі своїми виробами більше 50 ярмарок – у Варві, в Прилуках, в Бахмачі тощо. Цьогоріч в планах було взяти участь у Сорочинському ярмарку. Проте коронавірус вніс свої корективи.

Тому, коли прикрас для маленьких модниць назбиралося достатньо, Світлана віддала їх чоловікові в магазин «Техносвіт», що біля «Камелоту», там оформили вітрину. Також вона викладає свої роботи у себе на сторінці в соц­мережі, але не всі туди заходять, а так у магазин можна зайти, роздивитися, приміряти, чи пасує.

Дивлячись на ці тендітні та надзвичайно красиві прикраси, складається враження, що вони страшенно дорогі. Але це не так. Прикраси для волосся коштують від 15 грн, українські віночки – від 120 грн.

Однак прикраси на дівочі коси – це не єдине захоплення майстрині. Багато замовлень роблять до якихось тематичних свят в садочку чи школі. Наприклад, до свята Осені вона виготовляла головні убори до костюмів картоплинка, огірочок, капустинка тощо. Напередодні новорічних свят Світлана приймає замовлення на декорації до карнавальних костюмів: новорічні коронки, діадеми, обручі з ялинками та різними казковими героями. До свята Миколая виготовляє набори «Маленька фея» і «Чарівниця», куди входять обідочок (з мережива чи фоамірану), чарівна паличка, корона, браслетик, прикраса на шию тощо. Такі замовлення робить тільки під замовлення, бо товар не ходовий.

– Було таке, що замовили прикраси, а коли вироби були готові, відмовилися їх забирати. Це неприємно. Бо я витрачала свій час, матеріали, працювала, старалася. Після цих випадків почала брати передплату, – зазначає майстриня.

Також вона опанувала новий вид рукоділля – до Великодніх свят декорує пасхальні кошики. Вона враховує всі побажання замовника: від кольору до розмірів деталей і самої композиції. Оздоблені корзини також можна придбати в магазині чи інтернеті. Тож якщо хочете зробити свято гарним і барвистим, телефонуйте до майстрині і замовляйте її рукотворні дива.

Чоловік Максим дуже прихильно ставиться до хобі дружини. Коли він не на роботі, то допомагає Світлані в її мистецтві, а ще й першим критиком виступає, бо всі свої вироби йому першому показує. Частенько радиться з чоловіком, як то краще зробити ту чи іншу прикрасу.

У майбутньому Світлана Яковлєва хоче ще більше вдосконалити своє вміння виготовляти прикраси для маленьких принцес та навчитися бездоганно робити шифонові квіти – масивні прикраси для одягу. А поки що, займаючись улюбленою справою, з любов’ю кріпить один до одного елементи майбутніх виробів, вкладає в них душу і отримує задоволення від того, що дарує радість людям. Щасливі усмішки замовників і слова вдячності мотивують її і надихають на створення нових шедеврів!

Заставити себе займатись цією справою однозначно неможливо. Це все повинно йти від душі, ділиться емоціями співрозмовниця, називаючи своє хобі втіхою та розрадою. Зі слів жінки, опанувати техніку виконання таких робіт нескладно. Потрібно лише захотіти.

Наталія ПАЛЯНИЦЯ,
фото з архіву героїні розповіді

This slideshow requires JavaScript.