


Співробітники Прилуцького районного відділу поліції відкрили два кримінальних провадження за фактом незаконного зберігання мешканцем Варвинської громади наркотиків, зброї та боєприпасів. Фігуранту загрожує до семи років позбавлення волі.
Попередньо поліцейські Прилуцького райвідділу отримали оперативну інформацію про те, що 38-річний місцевий мешканець може бути причетний до зберігання наркотичних речовин та вогнепальної зброї.
У ході реалізації отриманих відомостей правоохоронці провели у фігуранта санкціонований обшук.
В результаті слідчої дії поліцейські виявили у помешканні фігуранта автоматичну зброю АК-74, майже 200 набоїв калібру 5,45 мм, подрібнену зелену речовину, схожу на канабіс, а також сушені стебла конопель.

Відкритий кубок Варвинської територіальної громади з пішохідного туризму в закритих приміщеннях вже давно має статус обласних змагань. Нещодавно, грудневих вихідних, проводилися вони в тринадцятий раз. Може, для когось така цифра асоціюється з невдачею, але не для “Бригантини”. І ось чому.
Одного разу, а було це ще в минулому сторіччі, вирушили в похід у складі 13 осіб. Протягом мандрівки, зважаючи на перестороги щодо “тринадцядки”, десь у підсвідомості трохи хвилювалися, аби не сталося чогось неприємного. Та подорож була напрочуд успішною – погода посміхалася, йшлося легко, без негативних пригод. В подальшому, коли збиралися виходити на запланований маршрут, а в списку було 12 юних туристів, шукали ще одного бажаючого мандрівника – для удачі!
На успішний виступ у 13-ому кубку сподівалися всі його учасники. А у Варву, у змагальну залу Варвинського ліцею №1, прибули команди спортивних туристів “Норд-Каскад”, “Норд-Циклон”, “Норд-ветеран”, “Норд-Ураган”, “Полюс-3”, “Ірбіс” – це з Чернігова. З Бахмача приїхали “Метеор”, “Піраньї”, з Ніжина – “Перці”, “Файні”, “Файні-лайт”, з Коропа – “Екстрим”.
Господарі дводенних змагань виборювали нагороди двома складами: “Бригантина” – старша група, “Бригантина-2” – молодша.

Серед людей побутує думка, що живемо доти, доки про нас пам’ятають. Якщо це так, то нашому старшому товаришу, наставнику, колезі, в минулому першому директору Варвинської ДЮСШ, а згодом багаторічному тренеру з волейболу, Відміннику освіти і просто хорошій, добрій людині Івану Вікторовичу Остаху ще досить довго залишатися поряд з нами… Адже його пам’ятають, люблять, згадують з повагою і шаною побратими по спорту, вихованці і просто пересічні варвинці.
Одна із вихованок Івана Вікторовича, нині вчитель фізичного виховання Варвинського ліцею №1 Вікторія Чиж досить влучно, а головне – справедливо назвала його флагманом варвинського спорту. Це відповідає дійсності без жодного сумніву.
Нещодавно в спорткомплексі ім. М.О. Галушки, що у Варві, за ініціативи керівництва місцевої громади (відповідальна за організацію заходу Юлія Скрипка) та за підтримки ветеранів варвинського волейболу більш поважного віку був проведений волейбольний турнір серед ветеранських колективів 45+. У турнірі взяли участь чотири команди: “Озеряни”, “Срібне”, “Варин”, “ГПЗ”.
Пріоритети, які передбачаються у бюджеті громади на 2025 рік суттєво не змінилися, порівняно з бюджетом 2024 року: і надалі пріоритетом є підтримання військових частин (підрозділів) Збройних сил України, інших військових формувань, створення умов для безпечної життєдіяльності населення, здійснення заходів цивільного захисту, громадської безпеки, надання якісних освітніх, культурних, медичних послуг, соціальний захист жителів громади та внутрішньо переміщених осіб, забезпечення належного функціонування підприємств житлово-комунального господарства, і одне із спільних завдань держави і органів місцевого самоврядування – забезпечення реалізації ветеранської політики на території громади, охоплення якісними послугами ветеранів війни, військовослужбовців та членів їх сімей.
Планування надходжень до бюджету проводилося з урахуванням усіх ризиків воєнного стану та встановлених законодавчих норм, частка ПДФО до місцевого бюджету врахована у розмірі 64%.
Загальний обсяг доходів бюджету Варвинської селищної територіальної громади на 2025 рік визначений у сумі 211,4 млн.грн, у тому числі:
Шановні передплатники, читачі
Нам, редакції газети “Слово Варвинщини”, дуже прикро повідомляти цю новину, тим паче – “під ялинку”. Але, на жаль, так складаються реалії. Ми змушені призупинити випуск друКованої газети, оскільки у наступному півріччі не матимемо на це достатнього фінансового ресурсу.
Якщо пояснити спрощено, у доступній кожному формі, для самостійної діяльності сільської газети потрібен наклад (тираж) хоча б близько 4 тис. примірників – такий у нас був востаннє хіба у минулому сторіччі; для функціонування з фінансовою підтримкою місцевої влади на рівні попередніх років – 2 тис. примірників. Станом на грудень 2024 року наклад газети становив 1600 (передплата і роздріб), на січень 2025 року орієнтовно наберемо за передплатою близько тисячі примірників, з яких не всі – на півріччя. Досі нам вдавалося покривати різницю між потребою і наявними коштами, надаючи рекламні і поліграфічні послуги, беручи участь у грантових проєктах, але і в цьому можливості в останні роки звужуються.
Як ми повідомляли у ході попередніх передплатних кампаній, у сучасних реаліях існування місцевої газети залежить від двох основних чинників – підтримки людей (передплата) і селищної ради (оплата інформаційних послуг). Навіть без однієї із цих складових роботи не вийде: безкоштовно нас не надрукують, не повезуть до читача, та й працювати без зарплати, яка сплачується тільки після чималих відрахувань і податків, ніякий ентузіаст довго не зможе. Отож, розпочинати нове півріччя із недостатнім бюджетом і зобов’язаннями перед читачами щотижня випускати газету заявленого обсягу – завідомо одягти на себе борговий зашморг.

З респондентом інтервʼю, яке після викладу короткої передісторії подаю в цій же публікації, уродженцем нашого селища, нині відомим українським футболістом, моїм давнім знайомим і не тільки, я зустрівся у Варві ще в другій половині червня цього року. Тоді він приїздив на короткочасні гостини до батьків. Ми трохи поговорили про його футбольне зростання, перспективу участі в різноманітних турнірах,зокрема міжнародних.
У повному, заздалегідь мною запланованому форматі, продовжити розпочату розмову не вдалося, через окремі субʼєктивні та обʼєктивні причини.
Виходячи з обставин, що склалися, домовилися продовжити спілкування після його повернення з олімпіадних баталій у Франції, куди варвинець невдовзі мав вирушити у складі Національної Олімпійської збірної. Але не все так склалося, як було заплановано. З французького Ліону, де дислокувалась наша збірна, мій бажаний співрозмовник кількома авіарейсами дістався польського міста Люблін і приєднався до складу когорти гравців київського “Динамо”, бо його орендоване перебування у футбольному клубі ”Олександрія” з однойменного міста Кіровоградської області завершилося. Головний тренер киян Олександр Шовковський вирішив повернути прогресуючого гравця в колектив, у якому він зростав, опановував навички і вміння футбольної майстерності.

Євгеній Степанович БЕРЕЗНЯК
(25.02.1914 – 23.11.2013)
Мужність – це не відсутність страху,
а подолання цього почуття…
Чингіз Абдулаєв
Ім’я розвідника Євгенія Степановича Березняка у 80-90-х роках минулого століття було на вустах майже в кожного… Його знали всі: і дорослі, й діти… Про нього говорили, писали та масово переглядали кінофільм «Майор Вихор»…
А мені поталанило ще й навчатись під його керівництвом.
Як це було?!… Розповім…
Упродовж життя, шановні читачі, вашій покірній слузі, довелося, так би мовити, «стояти» в резерві керівних кадрів закладів освіти і час від часу відвідувати кількамісячне навчання в Києві. Тож далекого 1986-го я проходила курси керівних кадрів у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти в столиці, де викладав кандидат педагогічних наук Євгеній Березняк.
Тільки-но я приїхала і влаштувалась у гуртожиток, як колеги мені сповістили: «У нас буде читати лекції Євгеній Березняк або знаменитий «майор Вихор»…
Тож наступного дня бадьоро відчинив двері й упевнено зайшов до аудиторії статечний чоловік середнього зросту: симпатичний, стрункий, сиве волосся, високий лоб, благородне чоло… Весело привітався, відрекомендував себе і… розпочав лекцію… До речі, по завершенню тримісячних курсів я йому також здавала й іспити.
Шановні друзі!
То хто ж такий майор Вихор або Євгеній Степанович Березняк?… – І кожний відповість: «Людина-легенда, Людина-герой, Людина –патріот!»