Шановні передплатники, читачі

Нам, редакції газети “Слово Варвин­щини”, дуже прикро повідомляти цю новину, тим паче – “під ялинку”. Але, на жаль, так складаються реа­лії. Ми зму­шені призупинити випуск дру­Кованої газети, оскільки у наступ­ному півріччі не матимемо на це достат­ньо­го фінансо­вого ресурсу.

Якщо пояснити спрощено, у доступній кожному формі, для самостійної дія­льності сільської газети потрібен наклад (тираж) хоча б близько 4 тис. примірників – такий у нас був востаннє хіба у мину­лому сторіччі; для функціонування з фінансовою підтримкою місцевої вла­ди на рівні попередніх років – 2 тис. примірників. Станом на грудень 2024 року наклад газети становив 1600 (передплата і роздріб), на січень 2025 року орієнтовно наберемо за передплатою близько тисячі примірників, з яких не всі – на півріччя. Досі нам вдавалося покривати різницю між потребою і наявними коштами, надаючи рекламні і поліграфічні послуги, беручи участь у грантових проєктах, але і в цьому можливості в останні роки звужуються.

Як ми повідомляли у ході попередніх перед­платних кампаній, у сучасних реаліях існування місцевої газети за­ле­жить від двох основних чин­ників – підтримки людей (передплата) і селищної ради (оплата інформаційних послуг). Навіть без однієї із цих складових роботи не вийде: безкоштовно нас не надрукують, не повезуть до читача, та й працювати без зарплати, яка сплачується тільки після чималих відрахувань і податків, ніякий ентузіаст довго не зможе. Отож, розпочинати нове півріччя із недостатнім бюджетом і зобов’язаннями перед чи­тачами щотижня випускати газету заяв­ле­ного обсягу – завідомо одягти на себе бор­говий зашморг.

Останнім часом ми часто чу­ли таке: приват­на газета, хай зароб­ляє. Хто це говорить і для чого – всім добре відомо, бо, зрештою, мешкаємо у селі. Але нагадаємо, приват­ними ми стали вимушено, ко­ли держава ухвалила закон про роздер­жавлення пре­си, і були дві аль­тер­нативи – закритися одразу або спробувати попрацювати у приватному форматі. Відтоді протрималися сім років, але переконалися: у сільських реаліях, та й не тільки, без підтримки дер­жави, котра недооцінює важливість інформаційної політики, як і куль­турної, соціальної тощо, невдовзі друковані газети існувати зможуть хіба як благодійні проєкти.

З розвитком безкоштовних інтер­нет-ресурсів друковані вида­ння України, особливо мала преса, стрімко втрачають своїх читачів і рекламодавців. Більшість людей, і це природно, керуються прин­ципом: а навіщо платити, коли можна безкоштовно почитати щось в інтернеті, розмістити там оголошення. Свою справу зробили і поштові реформатори – робота пересувних відділень впроваджувалася важко, видання на перших порах достав­­лялися невчасно, отож, хто з передплатників “пішов” тоді, більше вже не повернулися.

Не замовчуємо і того факту, що цікаву газету має робити професійний колектив – а це знову кошти. Зараз колектив кількісно недостатній, а зарплати у редакції такі: від близько 15 тис. грн окладу керівника (без відрахувань) до майже мінімальних на технічних посадах. Працівників критично мало, а це означає, що кожен виконує обов’язки за кількох.

Подібна ситуація не тільки у нас, а повсюдно в Україні. Локальні газети “поси­палися”, як груші, – чимало випадків закриття, і вже тоді, коли запізно – з боргами. Здавалося б, і якісніші обласні видання чомусь втратили до половини своїх колишніх тиражів, а, приміром, “районка” нашого, тепер Прилу­цького, району у минулому півріччі мала наклад за передплатою лише близько пів тисячі, сусідня срібнянська – близько тисячі. Зичимо колегам ще попрацювати – хтось “назасіває” по громадах, комусь, мож­ливо, підсобить бізнес, обласні – ще позмагаються за сільського передплатника – у кожного свої обставини.

Окремо варто наголосити. Органи міс­цевого самоврядування – раніше Варвинська районна рада, Гнідинцівська сільська рада, а нині – Варвинська селищна рада, робили все можливе, аби своя, місцева, газета якомога довше залишалася доступною для варвинців, особливо людей старшого покоління, котрі звикли читати друковану пресу. Витримуючи шквал критики – мовляв, викидаєте бюджетні гроші на власний піар. Нагадаємо, у сучасному світі для так званого піару є чимало інших способів, ще й значно дешевших. Всі органи влади мають свої інтернет-сайти для інформування, і наразі співпраця з друкованими ЗМІ – це лише намагання зберегти їх для людей якомога довше.

У бюджеті Варвинської громади на 2025-ий рік теж передбачено кошти на інфор­мування мешканців громади (друковані ЗМІ, телебачення), але, як вже зазначалося, це – лише частина потрібного фінансування, за яке ще треба боротися на тендерах (їх можуть виграти іногородні зайди, просто збиваючи ціну), потім треба надати предбачений обсяг послуг (у сантиметрах друкованої площі). А потім – ще й витримати шквал оскаржень, аудитів і перевірок, копіювати і завіряти “центнери” документів для перевіряючих, замість того, щоб готувати цікаві матеріали читачам – це вже суто варвинська специфіка.

Щодо “захмарності” сплачених у по­передні роки бюд­жет­­них коштів наведу такі приклади: близько 400 тис грн на рік заробляли ми на інфор­ма­ційних послугах місцевій владі, а при­міром, за друк віддаємо більше 360 тис. Або: із передплатних кош­тів більше третини йде на послуги пошти, на умовні 100 грн у зарплату 40 треба знайти на податки.

Той, хто не працював у будь-якій сфері особисто, охоче роздає поради і вказівки, як треба було б робити. Ми випускали газету доти, доки була фінансова змога. Хто знає, як це можливо без грошей, хай зробить. Вислуховувати періодично, як ми “паразитуємо” на бюджеті громади зрештою теж набридло.

Наразі випуск нашого друкованого видання призупинено, працюють сайт і сторінка у соцмережі, тож будемо раді прислужитися землякам, чим зможемо.

Кошти передплатників знаходяться на рахунку “Укрпошти”, тому це підприєм­ство здійснить їх повернення після за­вер­шення передплатної кампанії.

Зрозуміло, що заохочувального ро­зігра­шу призів за таких обставин про­водити не будемо. Квитанції перед­платників, пе­реважно мешканців се­лища, подані на розіграш призів, зна­ходитимуться у Вар­вин­ському відділенні пошти.

Дякуємо всім нашим передплатникам, людям, які довгі роки намагалися зберег­ти місцеве видання – за ваші розум, мудрість, добро­зичливість, терпіння.

Зичимо вам здоров’я, миру, оптимізму, стійкості у новій реальності.

З повагою, Євгенія Зима,
редактор “Слова Варвинщини” 2005-2024 років