Місцевий спорт
Серед людей побутує думка, що живемо доти, доки про нас пам’ятають. Якщо це так, то нашому старшому товаришу, наставнику, колезі, в минулому першому директору Варвинської ДЮСШ, а згодом багаторічному тренеру з волейболу, Відміннику освіти і просто хорошій, добрій людині Івану Вікторовичу Остаху ще досить довго залишатися поряд з нами… Адже його пам’ятають, люблять, згадують з повагою і шаною побратими по спорту, вихованці і просто пересічні варвинці.
Одна із вихованок Івана Вікторовича, нині вчитель фізичного виховання Варвинського ліцею №1 Вікторія Чиж досить влучно, а головне – справедливо назвала його флагманом варвинського спорту. Це відповідає дійсності без жодного сумніву.
Нещодавно в спорткомплексі ім. М.О. Галушки, що у Варві, за ініціативи керівництва місцевої громади (відповідальна за організацію заходу Юлія Скрипка) та за підтримки ветеранів варвинського волейболу більш поважного віку був проведений волейбольний турнір серед ветеранських колективів 45+. У турнірі взяли участь чотири команди: “Озеряни”, “Срібне”, “Варин”, “ГПЗ”.
З вітальним словом до учасників змагань і вболівальників звернулися заступник голови громади О.І. Філоненко, директор ліцею №2 В.І. Небрат, син Івана Вікторовича – Валерій Іванович Остах.
Перед початком змагань їх учасники та вболівальники хвилиною мовчання вшанували пам’ять І.В. Остаха та всіх загиблих у війні з росією. Ветерани волейболу С.Кучковський, В. Гиленко, рідні Івана Вікторовича – дружина Валентина Борисівна, син Валерій та донька Марина поклали на його могилу квіти.
Щодо вболівальників, то, незважаючи на відсутність будь-якої реклами, їх було досить багато, що засвідчує ставлення варвинців до постаті І.Остаха та волейболу в цілому.
Ветерани волейболу для відвідувачів турніру влаштували фотовиставку більш як із 100 фотографій, на більшості з яких був і Іван Вікторович. Вболівальники і учасники турніру мали можливість візуально поринути у волейбол 50-60 років минулого століття та сьогодення. Тут можна було побачити грандів варвинського волейболу 50-их – Михайла Яломенка, учасника двох спартакіад народів СРСР, Віталія Нагорного, граючого тренера одного із вузів м. Косів Івано-Франківщини, який вивів команду до першої ліги, та кращі волейбольні колективи різних років, зокрема непереможну “Освіту” середини 70-их – початку 80-их років, динамівців, бружбян, заводчан…
Щодо турніру. Першими на майданчик вийшли ветерани волейболу з с. Озеряни та команда ГПЗ. Це протистояння було більш вдалим для заводчан – 2:0 на їх користь.
Досить цікавим та інтригуючим був поєдинок за третє місце між командами “Озеряни” і “Срібне”. Перший сет був за срібнянами 25:18, а от другий – за озерянчанами 25:22. Вирішальним став третій, в якому вдаліше зіграли срібняни – 15:11.
Фінальна гра між “Варином” і “ГПЗ” також була доволі напруженою і видовищною. Перший сет за заводчанами – 25:19, а у другому нафтовики неочікувано поступилися з рахунком 17:25. Заключна третя партія пройшла з перемінним успіхом то однієї, то іншої команди, а кінцевий результат 15:12 на користь заводчан.
Отже, переможцем турніру пам’яті І.В. Остаха стала команда ветеранів волейболу з Гнідинцівського ГПЗ, друга сходинка – “Варин”, третя – за сусідами зі Срібного.
По завершенню змагань команди було нагороджено пам’ятними кубками, медалями і грамотами, а найповажніший за віком гравець турніру Григорій Миколайович Кисляк, теж вчитель фізвиховання від Бога, з рук доньки І.В. Остаха Марини отримав заохочувальний приз. Слід зауважити, що Григорій Миколайович грав у волейбол тоді, коли окремі учасники турніру ще й не народилися, а нині їм вже по 45 і більше. Тож молоді є на кого рівнятися.
А завершилося свято волейболу цікавим спілкуванням, насиченим спогадами про легендарного тренера і його вихованців, волейбольне минуле і сьогодення – у дружньому колі щирих шанувальників спорту.
Вячеслав ГИЛЕНКО,
ветеран місцевого спорту, с. Варва