На заздалегідь домовлену зустріч я, на жаль, запізнився. Ніяк не міг розібратися з функціями диктофона, а без нього було б неправильно їхати на розмову з юнаком, про якого вже встиг почути стільки гарного, захопливого, навіть дивного у наш час…
Потрапивши нарешті на вулицю Лесі Українки, зупинився біля потрібного мені будинку. Зателефонував. Артем відповів і вибачився, що зараз не вдома – бо в нього терміновий виклик і за 15 хвилин буде.
Вже скоро з-за рогу перехрестя вигулькнули два авто – спочатку “Жигулі”, а за ними “Шкода”. Навпроти обійстя Рокочих легковики зупинилися. Водій “Жигуля” хутко вискочив з кабіни, прочинив задні дверцята і вже тримав на руках невеличкого песика. Артем, привітавшись з нами, сказав:
– Ходіть за мною!
Зайшовши до приміщення ветиринара, я був здивований і вражений одночасно. Куди я потрапив?.. Це ж справжня клініка ветеринарії, із сучасним діагностичним обладнанням для діагностування і лікування хворих тваринок.



Наш другий фронт



