ДЕНЬ СИЛИ ДУХУ І ВІЧНОЇ СКОРБОТИ…

Перемозі у Другій світовій – 75

Ось і приходить на нашу землю найвеличніше свято, свято радості і смутку, свято зі сльозами на очах – День перемоги. Він уособлює героїзм, силу духу і вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих доль, нездійснених мрій і задумів.

Щороку в ці травневі дні мільйони наших співвітчизників приходять до обелісків Слави, братських могил, пам’ятників, щоб вклонитися тим, хто не повернувся з фронтів Другої світової війни, хто віддав своє життя за перемогу над фашизмом.

Зі словами подяки ми звертаємося до партизан і підпільників, до тих, хто кував перемогу в тилу. Сьогодні ми говоримо слова щирої вдячності тим небагатьом ветеранам, які зустрічають 75-у річницю перемоги, тим, хто відбудовував зруйновані війною міста і села, піднімав їх з руїн, відроджував наш край. Всі ці роки поруч з нами жили і працювали учасники тієї війни. Але щороку їх стає менше і менше.

Лише в минулому році за вічну межу відійшли колишні воїни, які трудилися на різних ділянках народного господарства, активні учасники ветеранського руху в районі, без яких не обходилося жодне свято: В.І. Ященко, Г.І. Хоменко з Варви, І.С. Небрат з Озерян.

Сьогодні ювілейну дату Перемоги зустрі­чають три ветерани-фронтовики Василь Де­ни­сович Безпалий із Світличного, Микола Пет­рович Юрченко і Володимир Семенович Си­доренко з Варви, малолітній в’язень концтаборів Галина Павлівна Плавшуда і солдатська вдова Марія Пилипівна Превал з Богданів, які не з книжок і розповідей знають, що таке війна.

Але нині Україні випали нові випробування – війна на сході. Сини, внуки, правнуки ветеранів Другої світової, взявши в руки зброю, захищають цілісність і суверенітет нашої держави. Ми пишаємось ними і підтримуємо їх.

На жаль, пандемія коронавірусу внесла корективи у святкування Дня перемоги. Ми не зможемо організувати урочистих заходів, але кожен з нас подумки повернеться до далекого травня 1945 року.

Шановні ветерани, жителі Варвинщини. Президія районної Ради ветеранів щиро вітає вас всіх з Днем перемоги. Міцного здоров`я, достатку, родинного тепла і затишку, миру в Україні і на всій землі.

З вікопомною річницею подвигу батьків і дідів!

Марія Качаєва,
голова районної ради ветеранів

На світлинах варвинські фронтовики: В.Д. БЕЗПАЛИЙ, М.П. ЮРЧЕНКО, В.С. СИДОРЕНКО.  «Нас залишалось тільки троє на безіменній висоті…»

Сумна статистика війни:

Для України ціна перемоги над фашизмом – від 8 до 10 млн. полеглих. Протягом двох років окупації Чернігівщини гітлерівці знищили 128 тис. мирних жителів, 41 тис. – вивезли на примусові роботи. Було спалено десятки міст і сіл, розграбовано підприємства, установи, оселі. Так, у нашій Варві закатовано майже сотню людей, в тому числі 12 дітей, 81 варвинця вивезено у рабство, спалено понад сотню хат. Навічно у пам`яті людській озерянська трагедія, коли було заживо спалено і закатовано до 200 сільчан.

Визволяючи територію України, втрати багатонаціональної Радянської армії склали 3,5 млн. солдатів і офіцерів. За роки війни на фронт пішли понад 7 млн. українців, кожен другий не повернувся. Із 12 тис. варвинців, які вирушили боронити рідну землю, побачили її знову заледве половина.

Вічна пам`ять полеглим, шана – живим, пересторога – сучасникам.