Із перших вуст
Більше ніж два місяці тому, коли на сході й півночі України розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ – бомбардування й обстріли, окупація територій та нелюдські умови виживання, значна кількість мешканців атакованих міст і сіл мусили їх залишити у пошуках безпечного місця проживання. Вирушали у дорогу з мінімумом речей, аби лиш врятувати найцінніше – життя родини і власне. Найперше, їхали до родичів і друзів на безпечних територіях – таких більшість у нас, на Варвинщині, а нерідко – й без конкретної адреси. Тому запропонована державою матеріальна підтримка – 2-3 тис. грн на члена родини для поточних витрат, компенсація компослуг для власників житла, які приймають переселенців (450 грн на особу), одноразова виплата 6,5 тис. грн для тих, хто втратив роботу, тощо стали маяком надії, що, переживши жахи обстрілів і небезпезпечну дорогу, не залишаться на мирній території наодинці з фінансовою скрутою.
Система соціальної підтримки населення у період війни, яку держава мусила вибудовувати паралельно із веденням оборонних операцій, копіткою дипломатичною роботою на світовій арені, гладко запрацювала не одразу: певний час не було доступу до бази внутрішньо переміщених осіб, напрацьовувався механізм їх реєстрації. У громаді таку важливу роботу виконали Варвинський відділ соціальної підтримки громадян управління соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації та Центр надання адміністративних послуг Варвинської селищної ради. І якраз на ті важкі дні припав найбільший людський потік – у мирні громади і до фахівців соціального захисту зокрема.
Як це було, хто набуває відповідного статусу ВПО і може розраховувати на матеріальні допомоги, які зміни очікують державну програму підтримки – розповідає начальник згаданого відділу соціальної підтримки Ольга ФЕДОРЧЕНКО.
далі →