Наші ювіляри
Ще небо хмарами не вкрите,
Ще так прозоро сяють роси,
А вже по ліву руку – літо,
А вже по праву руку – осінь.
А час летить нестримно далі
Й душа немовби молодіє,
По ліву руку – всі печалі,
По праву руку – всі надії.
Життя не зміряти літами,
А щастя – то важка наука,
Хай буде радість завжди з Вами
По ліву і по праву руку.
Життя триває… Час летить невблаганно швидко. Різнобарвну браму літа вправно закрила тепла осінь, яку ще не можна назвати традиційно «золотою», бо ще все навкруги буяє і квітує. Та як би ми не хотіли купатися в теплих сонячних променях, вже осінь. Осінь… Таємнича, чарівна. Шелестить вона падолистом, снує мереживо бабиного літа, пломеніє над землею айстрами й жоржинами. Вона особливо м’яка і ніжна, як гарна мелодія. Слухаєш, спостерігаєш природу в перші осінні дні і відчуваєш усю її урочисту красу. У ній поєдналися чарівність барв теплого літечка з першими подихами нічних холодів.
Поволі падає різнокольорове листя і вкриває задуману землю розкішним пухнастим килимом, у якому ніби загубилися замріяні очі і чудова ніжна посмішка цієї простої і в той же час надзвичайної, загадкової жінки, яку так хочеться назвати королевою осені.
Промайнув Першовересень веселковим гомоном дитячого сміху на шкільному подвір’ї, урочисто крокує чергове учитильське свято, та між ними – особлива подія – славний ювілей нашої колеги, який їй сьогодні подарував вересень, поєднавши свої щедрі дари і багатства з її вдачею – людини багатої душею і не тільки. Вона багата на друзів, учнів, колег, в ній стільки позитиву, оптимізму, досягнень і заслуг. А мова про славну ювілярку Лідію Федорівну БАБИЧ, вчительку російської мови і зарубіжної літератури Варвинського ліцею №2. Читати далі →