Із сесії селищної ради

„Повєлєваємо” веселці стати …двоколірною

Чи то всі фігуранти „селищеади” втомилися один від одного і від процесії, з якої б писати підручники з конфліктології, чи то запал до суспільно корисної роботи охолодила згода керівництва ГПЗ давати своїм „яструбам” оплачувані „відрядження” на сесії і в комісії хіба двічі на місяць (інакше доведеться обнародувати доходи і відшкодувати їх з бюджету під мовчазний осуд земляків), чи, певно, вже й виборці взяли на глум місцеву „законотворчість”, а селищні сесії з надцятої спроби таки, здається, вийшли на графік: „збираємося раз на місяць, з 14-ої до 17-ої, і по домах”.

Так, чергова 19-та відбулася 22 вересня опісля майже місячної перерви за рекордного кворуму – 25 з 26 обраних, і з порядком денним у чотири десятки питань. Сесію вела голова В.Саверська-Лихошва, на столі президії знову постояв Кобзар (мабуть, щоб очі звикали, тоді і питання встановлення пам`ятника піде легше), щоправда, вже в економваріанті – погруддя. далі

ТЕПЛЕ СЛОВО – ВЧИТЕЛЮ

IMG_9795

У золоті осіннього листя, в синяві прозорого бабиного літа приходить до нас чи не найшанованіше у народі свято усіх вчителів, викладачів, вихователів – День працівників освіти. Хоча сьогоднішній календар перенасичений професійними святами, більшість з яких з`явилася в останні роки, однак свято вчителя залишається особливим.

Отож минулої п’ятниці у районному будинку культури вшановували чисельну когорту педагогів Варвинщини, яких того дня зібрався майже повен зал. Їх прийшли привітати голова райдержадміністрації Любов Доля і заступник голови районної ради Віталій Хажанець, котрі висловили слова щирої вдячності за нелегку подвижницьку працю, обіцяли сприяння влади в усіх починаннях, а також вручили подяки та грамоти ОДА і облради, райдержадміністрації та райради кращим педагогам району за сумлінний труд, високий професіоналізм і з нагоди свята. далі

Із засідання комісій і сесії районної ради

Відновити можна, були б діти…

На цьогорічній червневій сесії райради районні обранці з важким серцем мусили ухвалювати рішення щодо реорганізації наймалочисельніших шкіл району – Брагинцівської, Леляківської і Дащенківської. Хоч дискусій до хрипоти тоді не лунало, адже межа наповнюваності шкіл – 25 учнів, безальтернативно виставлена державою, але у ході голосування не всі руки, особливо представників сіл, здійнялися „за”. Голова районної ради Петро Бакуменко наголошував: у разі, коли необхідна кількість школярів набиратиметься, школу ще можна відновити.

Тоді це звучало, як сподівання без надії, бо всі ми орієнтуємося у сучасній статистиці сільської демографії. Проте вже вереснева сесія районної ради мала нагоду повернутися до цього питання, відновивши попередній статус Леляківської школи, де на початок навчального року потрібну кількість дітей буквально зібрали. Проти 17-и станом на липень першого вересня тут вже було 25. Зокрема, дві сім`ї, котрі не мали житла у одному із сіл Срібнянщини, перебралися у Леляки, де із цим місцева громада їм взялася допомогти. далі

03ОЛЕКСАНДР ПОРЯДИНСЬКИЙ – ЛЮДИНА З Х-ФАКТОРОМ!

Минуло два роки, як Олек­сандр виборов перемогу у шоу «Х-фактор» та став наймолодшим пе­реможцем, який самостійно за­робив гроші своїм унікальним го­лосом. Задовольняючи цікавість наших читачів, ми підготували матеріал про Олександра. Як склалося життя співака після шоу, чим він займається нині? далі

ДУШІ ЧУДОВІ ПОРИВАННЯ

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Олега Приму знають не тільки в селищі, в районі, а й далеко за межами Чернігівщини й України, як великого ентузіаста своєї справи. А займається він, долучаючи до себе юнь, пошуковою роботою, туризмом, вивченням визначних пам’яток рідного краю й т.п. Зав’язалася дружба з пошуком в Олега Леонідовича ще тоді, як працював у Озерянській школі. Створений ним тут клуб „Едельвейс” був знаним і авторитетним. Залучені до його роботи школярі охоче бралися за справу. Ентузіазм, безкорисливість, настирливість їх керівника глибоко проникають у дитячі душі, оселяючись там назавжди. далі

Допомога в зону АТО

«НАСТУПНОГО РАЗУ ПЛАНУЄМО НА ЛУГАНЩИНУ»

20160909_134102Щойно вийшла друком поперед­ня публікація про діяльність варвинських волонтерок Ірини Кальченко і Яни Борщ, як на їх телефони посипалися дзвінки від небайдужих мешканців Варвинщини, готових долучитися до збору продуктів та іншої допомоги на чергову поїздку на палаючий східний рубіж. Тож і організувалася вона швидко і спонтанно.

До вже підшефної 36-ої бригади морських піхотинців на Донеччину (місце дислокації і деякого перепочинку – Маріуполь), воїнам котрої допомагає не вперше, Ірина Миколаївна прагнула з подвійним ентузіазмом. Виявилося, що там служать і варвинці Михайло Луценко (район Лебединського) та Ілля Малоголовий (Широкине). Їх координати розшукали Іринині підопічні. Тож у дорогу зібралися автівкою подружжя Луценків – Віктора і Світлани, чиїм зятем і є Міша. Іллю ж (онук варвинчанки Ольги Морей) жінка пригадує ще «грудничком», коли у якості медсестри здійснювала патронаж, а нині і він несе нелегку службу в АТО. далі

День села у Богданах

І МЕДОМ, І ХЛІБОМ, І ПРАДІДОМ-ДІДОМ

ПАХНЕ РІДНЕ СЕЛО

IMG_8629

Вже давно біля Богданівського сільського клубу не було так людно, як тієї вересневої суботи — з різних куточків села сім’ями і поодинці, гарно вбрані дівчата і молодиці, статечні чоловіки і причепурені бабусі, молоді мами і татусі з малечею на руках і у візочках поспішали сюди, до центру села, яке святкувало свої іменини.

Всіх гостинно до себе запрошувала святково прибрана українська світлиця — заквітчаний рушниками, колоссям з калиною та чорнобривцями зал. далі

Варвинчанка Є.С.Бєлкіна відзначила 100-річчя

«Я б і заспівала, так соловей голос забрав…»

IMG_7940

Того дня затишна оселя Бєлкіних-Кисельових на мальовничій варвинській околиці – „Руді”, повнилася радісним гомоном, теплими привітаннями, адже у родині і селищі загалом подія неабияка – берегиня роду Єлизавета Савівна Бєлкіна, про яку наша газета розповідала нещодавно, зустріла своє соте літечко. І до того ж, варто зауважити, у такі поважні літа – майже при здоров`ї та зберігши ясний розум і добрий гумор, щедру, незлобливу душу.

Повнилася хата родичами, знайомими, сусідами – близькими й далекими, хто щиро дивується життєвому подвигу найстаршої варвинської бабусеньки. Всіх тут стрічали радо і гостинно донька Валентина і син Олексій та їх родини. Охоче й з гумором спілкувалася з гостями і Єлизавета Савівна, хоч і молодшій людині непросто було б витримати стільки уваги раптом. далі