Із сесії селищної ради

„І навіть не думайте!  Це – ви…”

Переповідаючи перебіг 14-ої сесії селищної ради від 20-го липня (№30, 30.07), мусила констатувати: рівень конфронтації (а людям би хотілося консолідації – на спільне благо) окремих селищних активістів з головою, іншими колегами, радівськими службовцями, віднедавна й з мешканцями селища – прохачами того чи іншого, а ниньки ще й з пресою, невдовзі дійде кульмінації – турнікет на вході для „неугодних”, газету – геть із зали… І що, хіба не у воду дивилася? Не минуло й місяця від публікації, як прогноз підтвердився.

16-та позачергова. Часом проведення крутили, як циган сонцем. Давайте на 17.30, бо, мовляв, не всіх „тато відпускають” у робочий час. Але ж і неробочий жертвувати на громадські справи теж готові не всі: вже у день проведення „ось давайте на 15-ту”… Заледве зібралися 16 обранців, попередити пресу забули. Відтак і зачинали з неї, писучої. Коли секретар ще до затвердження порядку денного запропонувала деякі зміни до регламенту роботи ради – щодо остаточного визначення часу проведення сесій, з пропозицією своїх змін виступив депутат, голова комісії соціально-економічного розвитку, комунальної власності і благоустрою Анатолій Хотін. Зазначив, що часу з трьох до п`яти, зрештою погодженого з керівництвом підприємства, замало, мовляв, після п`ятої встаємо і по домах, а наступного дня – збираємося знову. А далі продовжив таким:

– Хотів іще сказати, поки немає тут преси. Хотів би при ній сказати… Хочу запропонувати проводити закриті засідання без преси, без нашої преси. далі

IMG_6986Вам, справжнім, наші повага і визнання!

„Ну не дівчат же з манікюрами фотографувати до Дня ветпрацівника…” Такими словами цього разу, здається, й переконала я цих простих і скромних роботяг – ветеринарів ТОВ „Журавка”, котрі напередодні професійного свята спробували уникнути фотооб`єктива районки. Звичні ці чоловіки, небагатослівні, надійні, справжні, не до надмірної людської уваги, а до щоденної копіткої і відповідальної праці, котра, як відомо, трояндами не пахне, проте несе достаток на столи і в оселі кожного з нас. далі

СВЯТО ГРОМАДИ В БРАГИНЦЯХ

30 липня – ледь сонячні промені сповістили про день прийдешній, Брагинці, поправляючи останні штрихи, приміряли святочні вдяганки. Адже цього дня сивочоле минуле та дивовижне сьогодення у неповторній сув’язі зродило ваговитий ужинковий ювілей села – його 345-у річницю, яку брагинчани відзначили з розмахом, з фантазією та ентузіазмом.

До цього свята ретельно готувались, продумали сценарій, і святкування вдалося на славу. Його, так би мовити, серцевиною, було урочисте зібрання біля будинку культури.IMG_6911 далі

Із сесії селищної ради

15-та не відкрилася,
16-ту запланували у формі „всенічних бдінь”…

Наша селищна мерія продовжує дивувати місцевий люд перипетіями у власних стінах, що дедалі більше надають їй неприємної схожості із законотворчим органом, але столичним. Ким ви себе уявили – депутатами Верховної Ради чи що?! – в емоційному пориві вигукнула на одній з попередніх сесій мешканка двоповерхівок, котра сподівалася на допомогу селищних обранців у побудові каналізації, а натомість разом з іншими сусідами наразилася на відмову і лекцію, що і як слід би робити і у їх дворі, і у селищі в цілому.

Певно, думати так пересічних варвинців змушують і мало де застосована на практиці місцева „законотворчість”, і безперервні чвари поміж окремими активістами депкорпусу та головою, і подекуди навіть не політичне різнобачення, а просто побутове хамство у сесійній залі. Про своє єдине КП раптом заходилися так дбати всі гуртом, а на додачу – ще й багаточисельний принциповий виконком, що ризикують просто завивчати й заобговорювати його до паралічу в діяльності, а це вже не жарти. Це – водичка в оселі, це сміття і стоки – з них…

Відірваність від реальних проблем людей – негарна ознака і нардепів, і, на жаль, окремих „місцевообраних”. Чергова 15-та сесія, котра мала відбутися минулої п`ятниці, стала й черговим виявом такого наслідування. Тепер селищні обранці не тільки неохоче відвідують сесії, а надто – у п`ятницю, а й раптом зринуло питання про виплату їм з бюджету …зарплатні за таку напружену діяльність. далі

„Замість одного шкільного автобуса беремо два!”

Так вирішили районні обранці – члени бюджетної комісії районної ради, котрі днями збиралися на засідання, аби спільно обговорити низку фінансових питань, що постають у міжсесійний період. Засідання вів голова комісії Г. П`ятниця, участь у ньому взяли голова райради П. Бакуменко, начальник райфінуправління О. Гмиря, свої міркування висловили депутати О. Ященко, І. Коломієць та інші.

Як звучало раніше, наш район очікує отримання нового шкільного автобуса для підвезення учнів вартістю 1,4 млн. грн. (співфінансування 50 на 50 з обласного і районного бюджетів). А нині з`явилася можливість придбати ще один за 30% вартості, поінформувала Оксана Гмиря. Звісно, знехтувати такою нагодою депутати не могли, тож спільне розпорядження щодо цього одноголосно підтримано. далі

«В село мене кличуть на сповідь тривоги…»

IMG_3539

Нова недавня зустріч у літературній вітальні нашого райцентру – з неординарною уродженкою Антонівки, талановитою поетесою Нідією Кольцовою просто черговою у низці творчих заходів і бути не могла, бо це прізвище відоме багатьом варвинцям, хто небайдужий до поетичного слова, хто пишається нашими відомими земляками і цікавиться їх творчістю.

Хоч жінка більше 45 років живе, трудиться і творить на Київщині, однак поетичну снагу вона завжди черпала зі спогадів про малу батьківщину, милі серцю куточки села та його простих і таких справжніх людей, з дитячих радощів і жалів проростала її чутлива душа і шлях у широкі світи. далі

Збиралися поговорити про децентралізацію.
Вийшла ж …відмінна лайка

Тема об`єднання громад на Варвинщині, як і повсюдно, знову на слуху. Хтось, повіривши у скору неминучість укрупнення адміністративних одиниць держави, воліє це зробити хоча б за власним лекалом і з бонусами – обіцяними коштами на розвиток громади; хтось не вірить, що ще одна з розчатих реформ буде доведена до логічного кінця, і тим паче не вірить „цяцянкам”; інших, котрі щойно з „піонерським завзяттям” поринули у діяльність у самоврядуванні, наразі на нові вибори у нових громадах – ні на налигачі, ні калачем не затягнеш; а решті ж до клопотів за межами власного паркану ну просто байдуже… Але ж, а поговорити?! До цього охочі і вдатні і ті, й інші.

Ось і минулої середи у залі районної ради і райдержадміністрації мали б поговорити. Натомість вийшла …відмінна лайка, іноді ніби на межі під грушею – у кращих сільських традиціях.

далі

Залиште будь-яку надію…

Звісно, що „Божественну комедію” італійського поета середньовіччя Данте Аліг`єрі така посередність, як я, читати і не могла, а з нинішнім виснажливим графіком селищних зібрань (як не сесія, так виконком, або слухання-обговорення), певно, вже й не почитаю. Проте ж десь чула той напис на воротах закладу, звідки нікому немає вороття: „Залиште будь-яку надію ви, котрі сюди заходите…” І нині, вовтузячись у драматичні моменти на своїй лавці неугодної преси, той вислів часто згадую, особ­­ливо, коли до селищних обранців прості варвинці ходять із проханнями, заявами, колективними листами – і дарма, чи там 5, 50, чи і всі 500 підписів. Результат зазвичай відомий.

Ось і два мої заборговані репортажі з мерії – 13-та сесія від 14 липня і 14-та – від 20-го, цим і запам`ятаються. Мешканки двох найстаріших двоповерхівок у Варві – біля бібліотеки, які потерпають фактично без каналізації, приходили просити вельмишановних про кошти на будівництво каналізаційно-насосної станції або хоча б на початок робіт. У одної жіночки під пристрасне депутатське обговорення вередувало на руках маля, інша, зачувши тон дискусії, шкодувала, що не набрала на подвір`ї нечистот у відро – для переконливості, пенсіонерки нервували то до крику, то до сліз…

І що, дали? Так, але не грошей, дали голові „і у хвіст, і у гриву” – мовляв, розвела тут людські походеньки на сесії… далі