Вірусні гепатити

Вірусні гепатити становлять серйозну проблему для системи охорони здоров’я через їх широку поширеність (особливо серед окремих груп населення), особливості шляхів передачі (контагіозність вірусних гепатитів В та С більша, ніж ВІЛ), складність діагностування (поширеність безсимптомного перебігу хвороби, обмежений доступ до тестування), негативні наслідки розвитку (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома) та низький рівень усвідомлення населення щодо наслідків недуги.

Вірусний гепатит – це запалення печінки, викликане вірусами. На даний час відома велика кількість вірусів, здатних викликати гепатити, а саме: віруси гепатиту А, В, С, D, Е, Р, О та віруси гепатитів ТТУ і 8ЕМ. Найбільш розповсюдженими в Україні є віруси гепатитів А, В та С.

Причиною гепатиту А, захворювання на який нещодавно зафіксовано у Чернігові, зазвичай, є вживання в їжу забруднених харчових продуктів або води. Гепатит В, С і D розвивається в результаті парентерального контакту з інфікованими рідинами організму. Зокрема, переливання зараженої крові або продуктів крові, інвазивні медичні або косметологічні процедури з використанням забрудненого обладнання, передача інфекції від матері дитині під час пологів та незахищені статеві контакти.

Симптоми гепатиту А можуть бути як легкими, так і важкими та включати підвищену температуру, нездужання, втрату апетиту, діарею, блювоту, неприємні відчуття в животі, потемніння сечі і жовтяницю (пожовтіння шкіри та очних білків). Найбільш ефективними способами профілактики гепатиту А є дотримання особистої гігієни, такої, як регулярне миття рук та вживання безпечної питної води, овочі, ягоди, фрукти, зелень мийте під сильним струменем водопровідної води, не користуйтеся спільними зубними щітками, манікюрними ножицями, бритвами, тощо. При відвідуванні медичних закладів, салонів краси, тату-салонів звертайте увагу на наявність у спеціаліста одноразових рукавичок та маски; слід приділяти увагу стерильності інструментів, під час закордонних подорожей не вживати воду з відкритих джерел; утримуватися від нанесення татуювань або пірсинга; перед споживанням вуличної їжі необхідно продезінфікувати руки антисептичним гелем або спреєм для рук. Вологі серветки майже не очищують поверхню рук від мікробів; не вживати ін’єкційні наркотики; уникати випадкових статевих контактів, користуватися захисними засобами (презервативи) при таких контактах; при появі захворювання у когось з родичів або друзів потрібно обмежити перебування з ним в одній кімнаті та максимально знизити контакт. Та найефективніше – це вакцинація.
Для надійного захисту дитина має отримати три дози вакцини: перша – протягом 24 годин після народження, друга – у 2 місяці та третя – у шість місяців. Якщо дитина не була вакцинована вчасно, вакцинація проводиться за схемою 0-1-6, тобто друга вакцина вводиться через місяць після першої, третя – на 6 місяць.

Після перенесення хвороби у людини виробляється стійкий пожиттєвий імунітет.

В. ПАНЧЕНКО, в.о. головного лікаря КНП «Варвинський ЦПМСД»