Увага! Ситуація критична

Гнідинцівський ГПЗ – на консервування…

Така теза днями знову зазвучала на одній із виробничих нарад в „Укрнафті”. Заводчани знають, що це – фактично крах підприємства, адже шансів на відновлення роботи після простою воно не матиме. Відтак голови райдержадміністрації і районної ради Любов Доля і Петро Бакуменко, голова профспілкової організації заводу Тетяна Левченко 25 жовтня вкотре терміново вирушили на штурм високих нафтовицьких кабінетів, аби переконати їх господарів зберегти завод, який є одним з найбільших місцевих роботодавців і донорів бюджету, дає газ та іншу продукцію найкращої якості.

Хоч на попередні домовленості часу не було, на диво з багатьма членами правління вдалося поспілкуватися і заручитися їх готовністю вивчати ситуацію. Є обнадійливі моменти із того спілкування, однак і загроза закриття заводу набула реальних обрисів, йому закидають технологічну відсталість, віддаленість від сировинної бази тощо – відгукуються про почуте учасники зустрічей в „Укрнафті”.

Перші кандидати на консервування – цехи переробки газу і компресорний. Люди, відстоявши під столичними вікнами посадовців ліцензії на видобуток сировини для „Укрнафти”, нині знову під загрозою залишитися без засобів до існування, відчайдушно обстоює позицію колективу Т.Левченко.

Чому ж не дала очікуваного полегшення варвинським нафтовикам звістка про продовження дії ліцензій на сумські родовища, звідки донедавна на Гнідинцівський ГПЗ надходила сировина на переробку? Чи „Укрнафта” з міркувань економічної доцільності веде зміни у власній структурі, чи, може, нині розгортається „підкилимна” боротьба за сировинні потоки для інших переробників в обхід нашого ГПЗ? Чому у публічних заходах не чути твердої позиції зі збереження колективу управлінських кадрів заводу? Чи згадує хто у ПАТ про простих робітників підприємства, розкладаючи пасьянси майбутньої структури?..

На жаль, запитань залишається більше, аніж однозначних відповідей на них.

Якщо наполегливо доводити доцільність збереження нашого підприємства, підкріпивши це економічними й технологічними аргументами, пропозиціями реальної економії на виробничих витратах, шанси зберегти завод є, переконані керівники району і профспілки. Тож до наступного засідання правління ПАТ „Укнафта” (2 листопада) від фахівців-заводчан потрібен чіткий розрахунок, які переваги маємо перед іншими претендентами на сировину, його слід надати членам правління з рук в руки, без довгого блукання кабінетами.

Як показує розвиток подій, сумнозвісна оптимізація у компанії грунтується й на тому, щоб уникнути рішучого і твердого спротиву колективів. Приміром, на ГПЗ немало працівників управлінських відділів – вже у штатах так званих сервісних структур з підпорядкуванням апарату „Укрнафти”. Проте, коли не буде ГПЗ, чи буде потреба у тих сервісах, закликає мислити логічно Л. Доля.

Де позиція депутатів селища, серед яких чимало заводчан, запитує П. Ба­куменко, чи знають дорогу до київських кабінетів, чому залишаються сторонніми спос­терігачами, мовляв, поїхав там хтось з району і профспілки в „Укрнафту”, та й нехай. Чому не гуртують людей на збереження заводу?..

Треба консолідуватися у єдиному прагненні всім – від заводських управлінців до простого робітника, від посадовців місцевих громад (а вже немало таких, хто рахує можливий дохід до бюджету майбутньої ОТГ), до столичних депутатів, які мають хоч якийсь стосунок до нашої Варви, наголошують представники району і профспілки.

…Наразі чергова вирішальна дата для ГПЗ – засідання правління 2 листопада. Від того, чи всі ми зуміємо включити мізки, об`єднатися самі і залучити авторитетне „лобі” на всіх можливих рівнях, залежить майбутнє колишнього нафтопереробного „клондайку”. Якщо від минулої ситості і стабільності вони у нас запливли жиром – те й матимемо!

Є. Зима