ТАЛАНОВИТИЙ ОРГАНІЗАТОР І СПРАВЖНЯ РОЗУМНИЦЯ

Особистості

Ще давно один з грецьких поетів сказав, що важливим є не те, ким тебе вважають, а те, хто ти є насправді. Згадався вислів, коли задумали розповісти про Тетяну Левченко з Варви, яка нещодавно відсвяткувала свій красивий ювілей життя. З нею мені пощастило працювати тривалий час: вона ж бо очолює профком ГПЗ, а я щонайменше півтора десятка років була членом цього заводського органу, до виходу на пенсію.

Думаю, що висловлю думку багатьох і багатьох заводчан, коли скажу: Тетяна Михайлівна жінка активна і непосидюча, талановитий організатор і керівник, зрештою, мудра й справжня розумниця. Дійсно, у її гарнім обличчі – світло духовності й теплоти, а у діях – гідність і гарна сила.

…Народилася вона у Варві. Багато літ дитинства й дівоцтва минули з-поміж одвічної краси приудайської левади, у буянні квітучих садів Зарічки, серед пахощів лугових трав побіля колишньої річки Варвиця, до берега якої спускається обійстя її відомої в селищі родини Булавів – дідуся й бабусі, тата й мами. Знані у Варві Григорій Гаврилович, його син, невістка. Михайло Григорович – був нафтовиком, Ніна Павлівна – педагог, тривалий час очолювала колектив ДНЗ „Ромашка”.

Їх донька Таня теж забажала піти маминою стежкою: здобула вищу освіту, учителювала на Київщині, була завучем однієї зі шкіл у Макарівському районі. А як повернулася в рідне селище, працювала психологом у „Ромашці”, далі очолила колектив цього ДНЗ. Роботу продовжила на ГПЗ – спочатку начальником відділу господарського та соціального розвитку підприємства, а через сім років її обрали головою профкому заводу.

Отак впродовж дванадцяти літ Тетяна Михайлівна консолідує колектив, націлює кожного члена профкому на плідну працю в інтересах людей. Ще зрілішою стала її життєва пора, збагатився досвід роботи з людьми, вдосталь нагромадилося знань, загострилося почуття відповідальності.

А на її каденцію роботи очільником профспілкової організації заводу припало немало клопотів, пов’язаних із збереженням підприємства, особлива відповідальність за цілісність колективу. Адже ГПЗ переживає дуже складні часи: через недолугі реформи галузі, можна сказати, завод стоїть на грані свого існування, як підприємства самостійного. Отож Тетяна Михайлівна, наскільки дозволяють її компетенція, посада, можливості, докладає максимум зусиль, аби зберегти колектив від розвалу, аби забезпечити людей гідним заробітком, аби немало хто не втратив роботу.

Відомо, що найважливішою складовою діяльності підприємства і гарантією високих виробничих показників, в першу чергу, є кадровий потенціал. А точніше, добросовісне й відповідальне ставлення до своїх обов’язків кожного заводчанина. І щоб таке стало нормою, на вістрі турботи про людей знаходиться організація проф­комом всіляких заходів. Тут і спортивно-масові, і художня самодіяльність, і відпочинок, оздоровлення тощо. Тому, як у крапельці роси відзеркалюється сонячне проміння, так у діяльності профкому відображена ініціативність його очільника. Дякуючи неординарним організаційним здібностям свого лідера, профком заводу багато зробив у різних сферах, зокрема, у питанні дитячого оздоровлення, активної участі у Всеукраїнському огляді профспілки на кращу організацію оздоровлення й відпочинку дітей влітку в номінації „Батьківська турбота”, де він свого часу став володарем Кубку й Диплому. Звичайно, важко перерахувати все те, що зроблено профкомом, очолюваним Т.М. Левченко впродовж багатьох років.

Як особистість, Тетяна Михайлівна людина яскрава, авторитетна, смілива, принципова. Багато зроблено, багато задумок. Однак все дається непросто, бо за кожною перемогою чи й невдачею – переживання, нерви, копітка робота, недоспані ночі. Але не шкодує Тетяна Михайлівна, бо робить усе для людей, для колективу, для підприємства, для власного сумління.

Визнають її не лише на заводі, а й там, де вона працювала раніше. Високо оцінена праця і в ПАТ „Укрнафта”: Тетяна Михайлівна нагороджена почесними грамотами президії Федерації профспілок України, президії Центральної Ради профспілок працівників нафтогазової промисловості України, „Почесною відзнакою” профспілки працівників нафтогазової промисловості, має низку подяк різного гатунку. Була вона жінкою року, беручи участь в обласному конкурсі, лауреатка V Всеукраїнського конкурсу на кращого профспілкового лідера-жінку в номінації „Краща жінка-лідер первинної профспілкової організації”.

Мало часу в громадського активіста навіть такого рівня, але Тетяна Михайлівна намагається викроїти вільну часину, щоб подбати про родинне обійстя, квіти, у які вкладає душу. Знаходить вона підтримку чоловіка Олександра, тому й не втратила ані крихти добра, щастя, залишаючись відкритою для людей, справжньою берегинею роду. Подружжя Левченків виховало донечку Аліну, яка, як і мама, закінчила столичний університет ім. Шевченка. Нині вона мешкає і працює в Чернігові.

Хтось із великих сказав: у кого на душі світить сонце, той бачитиме його і в похмурий день. Справді, сонячну душу має Тетяна Михайлівна, щедру, добру, багату на гречність, співчутливість. Будьте ж такою завжди.

 

За дорученням ветеранів – членів профкому ГПЗ  Ірина ЛЕВУН