Стежиною рідного Світличного

Наша минувшина

На півдні області, за декілька кілометрів від Удаю знаходиться Світличне. Село розташоване в природній зоні лісостепу. Воно оточене лісами, що звуться – Германець, Кисляківщина, Якубівщина, Полонцеве, Шиловиця, Сінівщина. Рельєф, в основному, рівнинний, але частина території землі порізана ярами.

Світличне засноване у другій половині XVII століття. Сама назва села походить від першого жителя, підполковника Світличного. Хоча дехто із старожилів вважає, що назва пішла від першої будівлі, яка була збудована першим жителем і отримала назву Світлиця. За прізвищами перших названі і кутки села – Сидорівка, Тарасівка, Пирогівка. Цікавим є походження назви кутка Казенщина. На схід і південь від села були землі казенних кріпаків, які належали ладанському монастирю. Назва Казенщина збереглася і донині. Пізніше виникли хутори Рубанів та Ященків. У 1921 році студент Чорнухинської школи І.Л. Сидоренко заснував комсомольську організацію. До 1929 року в селі здійснювалася НЕП. Майже кожний мав коня і обробляв землю.


З 1937 року на території села діяли два колгоспи – «Жовтень» та ім. Кірова. Мирна праця людей була перервана війною, і у вересні 1941 року у село вступили фашисти. Потягнулися довгі дні німецької окупації. Лише через два роки, у вересні 43-го, Світличне звільнили від ворога.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 348 жителів села. 188 з них нагороджені орденами і медалями СРСР, а 160 воїнів полягли в боях. На їх честь встановлений пам’ятник біля сільського будинку культури.

Після закінчення війни село повернулося до мирної праці. Нового розмаху в роботі набрали колгоспи «Жовтень» та ім. Кірова. У 1949 році вони об’єдналися. Значна частина колгоспників працювали на полях і тваринницьких фермах. У колгоспі вирощували різні сільгоспкультури, як от: пшеницю, жито, овес, ячмінь, просо, гречку, кукурудзу, буряки, картоплю.


Усі діти села навчалися у Світличанській восьмирічній школі, розташованій у двох приміщеннях: в одному навчалися учні 1-4 класів, у другому – старших класів. У 60-ті роки тут навчалося близько 160 учнів.

Життя невпинно йшло вперед. У 70-80-ті роки з’явилося багато новобудов, на полях та фермах працювала різноманітна техніка. У центрі села звели контору колгоспу, приміщення сільської ради, продовольчий магазин.

Школа ніколи не стояла осторонь сільських справ. Учні завжди допомагали у колгоспних справах. Вони також виступали з концертами у будинку культури, по відділках колгоспу.
У 1991 році більшість населення проголосувало за відновлення державної самостійності України.

В. Гурик, с. Світличне