Цю ініціативу голови селищної громади ще задовго до її втілення немало хто критикував. Продовжують і нині, коли на центральній площі, вздовж тротуару біля клумб і пам`ятника Шевченку, безпосередньо у тротуарну плитку вмурували перші гранітні зірочки з іменами відомих варвинців. Хтось не сприйняв задуму на американський штиб – як це, ходити по прізвищах людей? Хтось обговорює кандидатури увічнених і чому саме вони стали першими на алеї. А інші, до речі, як і я, говорили, а може б краще прикласти сили і кошти на ремонт асфальту та інші практичніші речі…
Проте, постоявши у гурті земляків на відкритті Алеї відомих варвинців, послухавши відгуки, подивившись в очі „нині здрастующим” номінантам і рідним тих, кого вже немає серед живих, мій скептицизм похитнувся. У такий спосіб чи в інші, а дійсно, пам`ять про кращих серед нас залишати треба. Щоб під пресом буденності, соціальних негараздів ми не втрачали моральних орієнтирів. Щоб пам`ятали тих, кому завдячуємо усім кращим довкола…
Відкриваючи алею за участі її номінантів, їх рідних, громадськості селища, Валентина Саверська-Лихошва розповідала: у 2001 році, перебуваючи в США у складі делегації педагогів, мала змогу оглянути славнозвісну американську Алею слави. Їй тоді також було навіть ніяково від того, що зірками відомих постатей сміливо ходять перехожі. Проте сприйняла глибокий задум: читаючи прізвище, розглядаючи зірку – схиляєш голову перед талантом, пам`яттю такої людини. Нині у багатьох столицях світу, в українських містах теж започатковано алеї, присвячені непересічним постатям.
Основа кожної громади – це люди, говорила вона. Варвинці – щирі, завзяті, толерантні, творчі, талановиті у багатьох сферах. Перші прізвища таких представників громади й увічнено в зірках. Характеризувала кожного голова громади коротко, але ємко й емоційно. Андрій Іванович Хіміч, Олімпійський чемпіон 1964 року з веслування на каное, майстер спорту і тренер зі званнями „заслужений”. Хоч народився у Макіївці, нині мешкає на Черкащині, але уславив нашу Варвинщину своїми спортивними злетами.
Варвинець Степан Омелянович Редька (1915-2006) – повний кавалер ордена Слави. Воєнні дороги розпочалися для нього з фінської війни, визволяючи Білорусь, Прибалтику, відзначився у низці боїв, за що нагороджений високими відзнаками. Валентина Саверська-Лихошва, розповідаючи про нього, попросила вибачення у рідних спочилого фронтовика за те, що раніше, при встановленні у парку Слави портретів видатних земляків – героїв війни і праці, ім`я С.О. Редьки не було увічнене.
Із когорти фронтовиків на алеї зірок – Віталій Іванович Ященко, перший Почесний громадянин Варви, учасник партизанського загону, Лютневого повстання та бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни, опісля неї – вмілий фінансист, громадський активіст, наставник молоді.
Вкарбовано на центральній площі Варви ім`я Юхима Петровича Горільченка, місцевого підприємця кінця ХІХ-початку ХХ ст., доброго господаря і мецената. І не бувши дворянином, за радянських часів, втратив маєток, залишився у Варві і особисто обробляв земельний наділ, адже понад усе цінував рідну землю. Залишки колишнього міцного маєтку – приміщення МНВК і редакції газети у селищі, а найзначиміший його спадок – закладений ним сосновий ліс в урочищі Піски понад Удаєм – наша відпочинкова оаза. Часто у Варві буває нащадок роду Горільченків С. Єлецьких (мешкає на Кіпрі), тож під час його наступних відвідин голова громади сподівається порадувати таким виявом шани від земляків. А перед зібранням виступив А.В. Науменко – теж із роду Горільченків, закликавши всіх берегти свідчення нашої славної минувшини.
Пошанували на алеї й знаних педагогів та лікарів, адже одні – допомагають сформуватися особистості, інші – на сторожі життя і здоров`я людини. Звісно ж, коли йдеться про тих, хто має такий дар від Бога. Іван Степанович Жизневський та Микола Якович Сіромолот – варвинські педагоги-ветерани, визнані вчителі не тільки дітвори, а й майбутніх вчителів. Їх молодші колеги Тетяна Олексіївна Зуб і Ніна Анатоліївна Рагуля, нині теж ветерани варвинської освіти, окрім педагогічного таланту мають і поетичний хист. Як і М.Я. Сіромолот, пишуть чудові, проникливі вірші. Всіх їх люблять і пам`ятають вихованці, часткою особистого становлення у житті завдячують їм. А на урочистості, затамувавши подих, слухали чудові вірші Ніни Рагулі і Тетяни Зуб, присвячені рідній землі і її синам.
А от лікаря від Бога – Михайла Йосиповича Саверського (1935-2010), чимало варвинців іменують своїм рятівником, півстоліття трудового життя він лікував своїми знаннями, талантом, доброю душею.
За пошану до батьків учасникам зібрання і всій громаді Варвинщини подякували сини: М.Й. Саверського – Володимир Михайлович, В.І. Ященка – Віталій Віталійович.
Серед відомих вихідців з Варви, прізвища яких теж можна прочитати на алеї, – Анатолій Іванович Редька, який, обравши фах юриста, досягнув посади першого заступника Голови Верховного Суду України, Заслужений юрист України; Володимир Михайлович Породько – все життя трудився у органах безпеки країни, генерал-лейтенант, на заслужений відпочинок вийшов з посади першого заступника Голови СБУ; Володимир Павлович Горбатенко – правник-науковець, професор, доктор політичних наук, академік, лауреат високих державних премій, викладач університетів, котрому другому у Варві присвоєно звання Почесного громадянина селища.
Всім „зірковим” землякам, їх рідним учасники урочистого відкриття алеї адресували вдячні оплески, а голова громади запросила мешканців Варвинщини долучитися до подальшого визначення кращих варвинців, аби продовжити пам`ятну алею.
А таких людей довкола нас багато, варто лишень озирнутися серед турбот буденності, вміти бачити гарне, неординарне в іншому, вміти дякувати і радіти, що буває навіть складніше, аніж підтримати у скруті.
Особисто мене зачепили прості слова улюбленої поколіннями варвинських дітлахів вчительки і просто світлої людини Н. Рагулі: „Дякую за цю хвилину слави. У кожного будуть свої думки щодо облаштування алеї чи визначення гідних пошанування, але це не страшно. Знімають і не такі пам`ятники…” Головне, що житимуть поміж нас людська вдячність і пам`ять, незламна віра у добро.
Є. Зима, фото автора