Цьогорічного спекотного серпня газета вже традиційно на репортажі у “Прогресі” – гнідинцівському агропідприємстві, що знане не тільки вмілим, міцним господарюванням під керівництвом Миколи Бойка, а й постійним меценатством. Але цього разу ми не “жнивували” разом із господарями – там і без нас все вчасно і на належному рівні, а відшукали іншу місцеву дивину. Виявляється, тут, незважаючи на скруту воєнного часу, ведуть два важливі, і варто зауважити, цілком соціальні проєкти – вирощують молодий липовий лісок і …працьовиту молодь! Це добре діло навіть можна поєднувати.
Вже з десяток років, особливо у канікулярне літо, у господарстві на різних посильних роботах трудиться така собі “студентська бригада”. Цьогоріч молоді за сезон, кажуть у “Прогресі”, провернулося навіть більше, аніж зазвичай, – до тридцяти юнаків – студентів і школярів. Чистили і фарбували металоконструкції, паркани, будівлі на тракторному стані, обкошували виробничі території, брали участь у заготівлі кормів та переробці збіжжя тощо.
Серед видів робіт є особливий – полегшений і приємний: поливати молоді саджанці липок, що, сподіваємося, за кілька літ стануть справжнью бджолиною оазою поміж зарічанською околицею Варви і лісом Березняк. Тут, на ділянках, що звільнилися від городів за колишнім цегельним заводом – всього вже набереться до 10 га, аграрії саджають не зернові, а майбутній ліс. І справа то непроста і затратна, бо поступово викуповують приватизовану людьми землю, відчутно вкладаються в саджанці і догляд за ними. Пару років тому висадили близько 30 тис. саджанців. Без поливу лишилася хіба третина, тож цьогоріч додали ще 20 тис. деревець і запровадили полив.
А поливати молодняк липи ніби й сам Бог велів молодняку із “студентського батальйону”. На день відвідин тут якраз працювали варвинці Антон Телевний і Євгеній Гайдай та гнідинчани Євгеній Давиденко і його дідусь Григорій Іванович Петрик. Григорій Іванович за водовоза, та й підказати, що і як краще робити, теж може.
У тракторному парку і на майданчику кормозаготівлі вже в Гнідинцях, де ми теж побували, – повсюди молоді обличчя. Гудуть мотокоси, щоб територія була упорядкована. До речі, і тут, а не лишень біля адмінбудівлі товариства, гостей зустрічають трояндові клумби і свіжа фарба парканчиків.
Спілкуємося із юнаками біля наскладованих рулонів соломи – Едуард Бойко, Дмитро Шпитяк, Назар Стельмах і Олександр Бойко пакують те добро на зимове зберігання. Всі вони задоволені можливістю заробити власний бюджет і не зазирати по кишенькові до батьків.Стверджують, що часу вистачає і на роботу, і погуляти ввечері.
А ось, біля зерносушильного комплексу, трапився ще один родинний підряд. Роботі на сучасному обладнанні вчить свого сина Олександра – студента-третьокурсника, остапівчанин Андрій Миколайович Паньков. Чоловік теж схвально відгукується, що нинішня молодь, як і старше покоління свого часу, завдяки “Прогресу” має змогу не тільки заробити влітку свою копійку, а й адаптуватися до робочого розпорядку, набути практики, “обтесатися” у колективі.
…Чи є необхідність у господарства залучати юних працівників, котрих доводиться ще й вчити різним сільгоспроботам, зрештою, дисципліні, відповідальності?.. Звісно ж, немає. Але Микола Іванович і його колеги-однодумці з “Прогресу” не шкодують сил і засобів, щоб підтримати сільську молодь, а надто у такий складний час, показати учорашнім хлопчакам, що у сучасному агровиробництві можна працювати і мати гідний заробіток, не полишаючи рідного села і рідної країни.
Прогресівські “студенти” навіть на простих, не надто технологічних роботах заробляють подекуди краще, аніж їх батьки у бюджетній чи виробничій сферах. Отож, шикуються у чергу на підробіток юнаки Остапівки, Гнідинців і навіть Варви, звідки легко дістатися до виробничих об’єктів мотоциклами.
Микола Бойко, депутат місцевої ради з багаторічним стажем, вже не вперше порушує у раді питання підтримки сільської молоді, в тому числі молодих спеціалістів у таких критичних галузях, як медицина, закликає земляків до збереження екології і поновлення лісових насаджень. Одна з пропозицій – ну хоча б Сухий яр посеред Варви засадити фруктовими деревами і винайняти молодь на поливання…
Здається, всі підтримують ті ідеї, проте до спільного виконання така копітка справа чомусь не доходить. Отож, за сумнозвісною українською традицією, і втілює її ініціатор самотужки – із дедалі слабнучою надією, що і місцева влада, й держава зрештою долучаться програмами фінансування, корисними для людей і малої батьківщини.
Микола Іванович наводить у приклад європейські країни, де до праці активніше залучають молодь, менше часу відводять на канікули, бо, каже, думають про своє майбутнє. Якщо потрібні зміни до законодавства, варто їх ініціювати місцевим радам, переконаний він.
Досвід першого робочого місця старші аграрії вважають важливим для кожного: хтось впевниться, що хотів би працювати у агросекторі і прийде сюди після навчання (із цьогорічних “практикантів” до восьми юнаків вчаться у аграрних вузах), а хтось – навпаки отримає ясніше розуміння, щоб вивчати інші професії.
Бачення на перспективу має Микола Бойко і щодо необхідності заліснювати українські території. Зараз ми ще можемо зробити це без значних втрат на поливання дерев, а вже невдовзі нас чекатиме майже пустельний клімат, бо відбувається потепління на планеті, бездумно розорані луги та інші природні зони. І тут вкрай потрібна адекватна політика місцевої влади і держави в цілому. Багато нагальних потреб відклала війна, проте час збіжить невідворотно…
Отож, без владної допомоги і суспільної консолідації, прогресівці самотужки роблять те, що можуть, що вважають за потрібне для прийдешніх поколінь. Зважаючи на ситуацію у агросекторі, коли проблеми реалізації збіжжя суттєво обвалили ціну на нього, робити це вкрай непросто. У липки, а значить, у майбутнє, тут вже “закопали” близько мільйона.
Задуматися про перспективи Варвинщини і країни в цілому, разом включится у роботу знову і знову закликають земляків гнідинцівські аграрії.
У Гнідинцях власним прикладом доводять, що вирощувати ліс і молодь – місія здійсненна. Для того, хто дійсно хоче жити на цій землі, думає про майбутнє своїх нащадків.
Є. Зима, фото автора.
