Добра справа

Наш український народ завжди вирізнявся особливою співчутливістю, добротою, взаємопідтримкою. І у годину скрути ці якості проявляються особливо гостро. З початком підступної і кривавої російсько-української війни  тисячі наших співвітчизників  втратили житло і роботу, а то –  і життя, зазнали травм. А от ті  українці, кому пощастило залишатися на відносно мирній землі, одразу мобілізувалися їм на поміч і на підтримку воїнам – нашим захисникам.

Добрі традиції взаємовиручки, допомоги і волонтерства живуть у кожному населеному пункті Варвинської громади. Так, у числі перших свою суттєву допомогу захисникам і постраждалим від війни зібрали мешканці невеличкого мальовничого села Богдани.

– Люди дружно зносили до колишнього старостату продукти харчування («стратегічні» припаси – сало, м`ясна тушонка, інша консервація, мед тощо), для виготовлення маскувальних сіток і білизни для воїнів зібрали чимало речей і тканини, поміч, і зокрема місцевим одиноким літнім сільчанам, надали сільгосптовариства “Богдан” і “Цукровик”, – розповідає донедавна староста села, а нині –  спеціаліст Гнідинцівського старостату Людмила Каркуша.  – Богданівську допомогу  ми своїми силами, разом з чоловіком, щоразу доставляли до пунктів збору у селищній раді та у волонтерському осередку в селищі.

Годі й назвати поіменно всіх добросердих богданівців, які відгукнулися на поміч і щиро поділилися всім, що мають у своїх господарствах, – говорить Людмила Іванівна. – Ми змогли зібрати і доставити у Варву чималі гуманітарні вантажі, зважаючи, що наше село населяє лише близько  200 мешканців. А окремі з богданівців вразили особливо – наш місцевий пасічник Анатолій Миколайович Посний долучив до допомоги 30 л меду, завідувачка дитсадка «Ялинка» Валентина  Анатоліївна  Охріменко разом з донькою Наталочкою нав’язали чимало шкарпеток для тих родин, які вимушено полишали свої оселі у розбомблених містах навіть без необхідного одягу.

Ці чудові барвисті, м’які і теплі «скарби» від родини Охріменків, які бачите на фото,  доставлено у громадівський центр соціальних служб (керівник Т. Козлова, територія першого ліцею), тож сім’ї переселенців з дітками можуть звертатися туди за цим та іншим одягом.

Як розповідає багаторічна  представниця села Людмила Каркуша,  Валентина Анатоліївна – неабияка рукодільниця. Свій заклад, де виховуються 8 малят, наповнила красою і затишком, своїми численними поробками, наочністю.

Ось такі прості і чудові люди намагаються нині, як можуть, полегшити жахи війни іншим простим українцям.

У Богданах, де вже немало родин приймають родичів із «гарячих» воєнних точок, можуть допомогти й іншим переселенцям із тимчасовим прихистком. Тут є помешкання, придатні для житла, зазначає Л.І. Каркуша.

Є. Зима,

На фото: Валентина Охріменко і її чудові вироби для гуманітарної допомоги.