Не «спалювати» себе, не зловживати самолікуванням, повернутися до природного способу життя, думати про оточуючих – такі рекомендації журавської лікарки Наталії КАЛАШНИК

Док знає…

На місцевій хвилі коронавірусу ім`я Наталії Володимирівни у нас, на Варвинщині, невідоме хіба що безтурботним дітям, і то тим, чиї родини ще якось оминув новий підступний вірус. Лікарка Журавської сільської амбулаторії – з тих спеціалістів, котрі не заховалися від пацієнтів за телефонним консультуванням, як радять сучасні псевдореформатори медицини. Коли колеги – сімейні лікарі теж похворіли чи у інший спосіб вийшли з робочого режиму (а їх у нас, як і інших фахівців, таки вкрай мало!), вона і в Журавці, і на виїзді у Варві ще з весни ц.р. оглядала сотні пацієнтів, без остраху виїздила до хворих додому і вела їх у лікуванні далі. Судячи зі схвальних відгуків, Наталія Калашник – досвідчений і чутливий діагност, лікар думаючий і шукаючий оптимальні шляхи лікування, і просто небайдужа та рішуча людина, тому «виходила» всіх своїх амбулаторних пацієнтів.

Щоб залучити для газети корисні рекомендації від лікаря-практика, у якого немає жодної вільної хвилини навіть на відновлення власних сил, – знадобилися, на жаль, наростаюча ковідна істерія у громаді і …вимушена пауза для лікарки, адже і вона занедужала, нині старається відновити здоров`я і сили.

Мені, як і кожній звичайній людині, у розмові з лікаркою хотілось би вивідати, що приймати, як приймати (з точними назвами «золотих» пігулки чи укольчика, і щоб коли, і скільки…) – на випадок «якщо що», але жоден відповідальний лікар не дає таких заочних «рецептів» на загал. Всі пацієнти і кожен випадок хвороби – індивідуальні, лікар їх має бачити, чути і «послухати», заручитися необхідними аналізами та дослідженнями, перш ніж призначати лікування. Проте Наталія Володимирівна, все ж таки, нагадала всім нам прості, відомі, але забуті і знехтувані правила виживання у час епідемії.

1. Розриваймо ланцюжок за­раження! Кожен в міру своїх можливостей. Нині медики, котрих і так мало й вони вибиваються із сил у протидії новому вірусу, волають чи не з кожної праски: зведіть до мінімуму соціальні контакти, без нагальної потреби не відвідуйте громадські місця, не нехтуйте засобами індивідуального захисту і правилами дезінфекції, особистої гігієни. Маска важлива, бо зменшує поширення вірусу іншим, зменшує «дозу», яку можемо вхопити ми, а відтак – важкість можливого захворювання.

Якщо хвороба не оминула, треба відповідально ставитися і до лікування, і до того, аби не передавати її далі. Не можна людям з «плюсами» виходити в колективи – на роботу чи інші людні місця (всіх грошей не заробиш і в труні кишень немає… – кому так дохідливіше!). Тим паче, акційні закупи у модних магазинах, святкування і застілля у компаніях ну не на часі зараз! – Нагадує Наталія Володимирівна. Ваш шопінг чи банальна випивка в компанії, на ювілеї можуть коштувати комусь життя. За два тижні необхідної ізоляції не зійде земля з орбіти без когось із нас, не зупиняться робочі «конвеєри», і свята, шопінги, мандрівки ще будуть, якщо будемо живі-здорові ми і наші близькі та не дуже близькі люди.

2. Не займаймося самолікуванням, воно може мати важкі і навіть трагічні наслідки! Це занедбаність хвороби, антибіотикорезистентність, важкі алергічні реакції чи побічна дія ліків тощо. Дійсно, фахівців бракує, до них довжелезні, знервовані черги. Але ставити діагноз і призначати лікування має лікар! Із серйозним медикаментозним лікуванням при коронавірусі важливо не поспішати, вважає Наталія Калашник. Наш організм на початках хвороби повинен боротися, а ранній, бездумний прийом тих же антибіотиків, як і запізнілий прийом противірусних засобів тільки зашкодять власному імунітету. Коли є ускладнення хвороби, як пневмонія, слід вчасно, за призначенням і під контролем лікаря застосувати належне лікування. Боротися доведеться не тільки із запаленнями, інтоксикацією організму, а й упереджувати тромбоутворення тощо. Отож хоча б старт у лікуванні має визначати лікар.

Для контролю стану хворого дуже важливо заміряти рівень кисню у крові (й на побутовому рівні можна користуватися недорогими пульсоксиметрами), як і інші медики, наголошує журавська лікарка. І не треба говорити, що ні за що придбати – проїдаємо-прогулюємо більше, це просто питання пріоритетів. Літнім батькам можуть придбати діти, соціальним і медичним установам – благодійники. Показання до госпіталізації – коли рівень кисню знижується до 92%. І до речі, низька сатурація можлива не тільки при коронавірусі, бронхіальну астму, обструктивний бронхіт та інші недуги теж ніхто не відміняв, отож висновки має робити лікар.

3. Природа дає вітаміни і ліки, тільки ми розучилися їх споживати! – це вже просто крик розпачу від лікаря традиційної практики, котра вміло поєднує адекватне медикаментозне лікування із споживанням корисних продуктів, лікарських трав, організацією правильного, здорового способу життя. Ми перетворюємося на шлунки, що поглинають купи майонезних салатів, копчення, фастфудів тощо, а у випадку хвороби починаємо шукати чарівну пігулку.

Сільські люди, переконана Наталія Володимирівна, мають безліч підручних і підножних засобів, аби тримати організм, імунітет у «бойовому» стані і протидіяти вірусам. Ось, приміром, сільська господиня сезон вирощує гарбузи, щоб потім за кіло насіння …вторгувати пару кілограмів гнилих бананів. А могла б забезпечити себе і родину запасом корисних вітамінів і мікроелементів з насіння. Ми з переляку розмітаємо із аптечних полиць синтетичні вітаміни, тоді як під ногами – цибуля, часник, морква, продукти бджільництва, кропива, корені девясилу, лопуха та ще безліч всього простого і корисного. Зрештою, сонце (ось він – вітамін D), вода (щедре тепле пиття – перші ліки при застудах і вірусах), повітря і рух – насичення киснем організму, барви природи – для психологічного відновлення…

4. Не «спалювати» себе. Ще одна із рекомендацій від лікарки, котра, забуваючи вчасно поїсти, перепочити, намагалася допомогти всім і одразу. Ось іще одного послухаю, а до того – заскочу, а інший, кому більше потрібен не терапевт, а психотерапевт, тримає тебе на телефоні… На жаль, особистий повчальний приклад – теж наука іншим. Щоб організм мав змогу боротися із хворобою, його не можна «заганяти»: треба вчасно і якісно харчуватися (у сезон застуд і не тільки – бульйончики, супчики, овочі), висипатися, відпочивати, дбати про корисну рухову активність і морально-психологічне здоров`я. Лікування ефективне, коли воно в комплексі зі здоровим способом життя, – що, не знаємо цього? Знаємо, але живемо здебільшого за принципом: хай потім.

І насамкінець деяких рекомендацій від лікарки-рятівниці таке.

5. Родинна підтримка і взаємодопомога поміж людьми! «За тих пацієнтів, де поряд із хворим дружина чи донька, – я спокійніша, знаю, що «витягне», проконтролює лікування, допоможе, -зазначає лікарка. – Бувають випадки, коли шукаємо рідних, привертаємо увагу, що треба поміч. Від допомоги родини залежить успіх лікування!» Особливість ковідних станів – значна втомлюваність, апатія, але не можна дозволяти хворій людині, щоб вона опускала руки, легковажила лікуванням.

Важка ситуація у недореформованій чи пак, на щастя, ще не добитій вітчизняній медицині, не завжди адекватні дії держави у регулюванні карантинних заходів породжують панічні настрої у суспільстві, у психологічно нестійких людей – агресію, хамство, егоїзм.

Усвідомлювати складність ситуації, допомагати один одному, чим можемо, не наражати інших на небезпеку через свої егоїстичні потреби, цінувати допомогу медиків і допомагати їм у боротьбі з епідемією, підтримувати доброзичливий, здоровий мікроклімат у родинах, у колективах, у громаді в цілому – це те, що може і повинен робити кожен з нас. Труднощі і випробування, навіть хворостями, роблять нас сильнішими, переконана Наталія Володимирівна Калашник. А вона і сотні її пацієнтів це достеменно знають. Тож час вперто і терпляче боротися із вірусами, розвалом у медицині і країні, у наших головах зрештою.

Записала Є. Зима
Фото лікарки з особистих архівів.