Нещодавно у нашій газеті прозвучала інформація, що у Світличному, на будівлі школи, було встановлено меморіальні дошки загиблим світличненцям-захисникам О. Ляху та О. Шакуненку, і до цієї справи долучився місцевий волонтерський осередок “Дівчата Казенщини”. А виявляється, саме дівчатка ініціювали вшанування, зібрали кошти і замовили виготовлення дошок. Тож, і є добра нагода докладніше розповісти про цей патріотичний дівочий гурт із мальовничого і бойового села неподалік Варви.

Знайомтеся, юні волонтерки Вероніка Власенко, Вероніка Лях, Настя Приліпко, Аня і Ангеліна Давиденки, Каріна Кальбус.

Місце нашої зустрічі – школа. Доки очікую юних волонтерок, шукаю очима педагога, котрий, як думалося спершу, гуртує вихованок на цю справу… Але ж ні! Це виключно дитяча ініціатива, розповідають місцеві вчителі. І про їх волонтерські справи педагоги в основ-ному довідуються вже опісля зробленого.

У гурті від кнопочок – третьокласниці й четвертокласниці, до дівчат-юнок з восьмого. З того, як розповідають, що встигли зробити, відчувається, що горять бажа­нням допомагати нашим захисникам, і справа ця для них – не разова акція.

Ще у перші місяці повномасштабного вторгнення дітвора взя­лася до роботи. Разом з мамами, ба­бусями почали плести сітки у прос­торій залі родини Давиденків. А як же прилаштувалися, запитую? Та запросто, відповідають. Набили гвіздки на двері, за основу “прихопили” без дозволу батьківську рибальську сітку. Односельці допомагали матеріалами, а коли нав­чання було дистанційним, розгорнули майс­терню і в школі.

Мама Ані й Ангеліни Олеся Іванівна – перша поміч­ниця дівчаткам, як і родини інших дівчат, її сестра Інна Чорнорай допомагає збирати потреби воїнів, а “усіхня”, як вона сама себе називає, бабуся – Віра Миколаївна Лях – теж добра поміч у дівочому гурті.

Відтоді виготовляють окопні свічки, збирають кошти на корисні придбання для воїнів, продуктові посилки, засоби гігієни. Влітку припасають цілющі трав’яні чаї з місцевих лісів і луків.

Першу передачу налаштували ще в жовтні 2022-го. Посилки супроводжують листами підтримки воїнам і радо приймають дзвінки “зворотнього зв’язку” від них. У багатьох родинах на війні рідні і близькі, тож кожен лист – частинка маленького серця, що промовляє ніби до власного тата чи брата.

На посилках з’явилася і прижилася назва осередку – “Дівчата Казенщини” – історичного кутка Світлич­ного, де меш­кають такі добро­серді і небайдужі сіль­чани.

А ще попрацювали дів­чатка і “на виїзді”! Волонтерський гурт, наготу­вавши всім кутком сільських смаколиків, відві­дував вій­ськовиків, що тимчасово розташо­вувалися на тери­торії громади.

На добру справу йдуть і власні за­ощадження, і кошти, зібрані на благодій­них концертах, у скриньках у магазині – пожертви від односельців.

Найважливіше зараз – на­ближати перемогу і допомагати воїнам, пере­конані дівчатка. Одна з них, Ангелінка Давиденко, з таких міркувань відтермінувала власну мрію – придбати породистого песика. На зібрані кошти …закупила засоби від комарів і кліщів, і відправила їх на фронт.

Дивлячись на цих дівчаток, вкот­ре переконуюся: українське волонтерство – це не про вік, і аж ніяк не про товщину гаманця. Щоб допомагати, треба трішки зусиль, трішки ресурсів і багато-багато бажання.

Ця завзята дітвора подає дорос­лим приклад справжньої, дієвої не­бай­дужості. Вони не знають втоми, апа­тії і зневіри, а просто роблять свій маленький внесок у велику перемогу.

Є. Зима, фото автора
та з волонтерського архіву.