ЧИ ЗНАЄМ РІДНУ СТОРОНУ СВОЮ?

У світі захоплень

Варва – містечко з багатою древньою історією, цікавими сучасними пам’ятними місцями. Але тим не менше вдосталь привабливого, що заінтересує варвинців, є довкола нашого селища. Ось на цьому й зосередили свою увагу члени клубу “Світ”, створеного при нашому краєзнавчому музеї.

Проте, як нам здається, родзинкою цього громадського об’єднання стало те, що для знайомства з пам’ятками, примітними місцями передмісь­кої зони ми вдаємося до «послуг» велосипедів. Як нам здається, таким транспортом можна більш оперативно лавірувати місцевістю, швидше переміщуватися, дістаючись тих манівців, де плануємо побувати тощо. До того ж, краєзнавча велогрупа освоює не лише ближні маршрути, а й впродовж шести поїздок побувала на Прилуччині, Срібнянщині, об’їздила практично весь свій район.

А створено клуб за ініціативи керівництва ОТГ. Нині він налічує 15 чоловік. Це люди від 10 до 44 років – ліцеїсти, їх батьки, інші бажаючі подорожувати, представники різних професій, уподобань, характерів. Слід зауважити, що кожна наша подорож минає в бадьорому, радісному настрої. І це немаловажно. Адже піднесення передається одне одному, а з лейтмотивом, котрий задаємо собі на початку кожної поїздки, легше й цікавіше справляється. Уникаємо монотонності в ознайомчому процесі, нав’язування нецікавої теми. Тому рішення приймаємо спільно, обопільно прагнемо їх реалізовувати. Відтак і колективні надбання спонукають до роботи. А це окриляє. На гарний настрій учасників велопробігу прагну налаштувати особисто: чи то гарною піснею, або гарним анекдотом, цікавою історією тощо.

Ми лояльно ставимося до кожного свого колеги. Адже не всі однаково знають історію свого краю, побут, звичаї наших земляків, тому спільно в процесі пізнання збагачуємося знаннями, досвідом, ділимося десь прочитаним, почутим, знайденим. Отак пірнали у глибину віків, коли, приміром, побували в музеї-садибі Костомарова, що в Дідівцях на Прилуччині, у Полонківському храмі Божому, в покинутих людьми хуторах Булавівщина, Сіряківщина, що на Варвинщині, історичних місцях нашого селища – на Холодницьких пагорбах, в урочищі «Сосна», у Світличненській школі, кінній фермі в тих же Дідівцях, в Дігтярях і ін.

Хіба не бажано нам знати минуле й сучасне свого містечка? Спливли літа, сторіччя минули, відколи на пагорбі, у межиріччі Удаю, Варвиці й Рудки виросло поселення із прийшлого сюди племені. Воно ширилося, міцніло, колись йому дали ім’я, котре з часом остаточно зазвучало як Варва. Овіяна легендами, красою, поетичним словом, увійшла вона у наш час. Тож хіба це нас не цікавить? Хіба ми не повинні докласти зусиль, аби сучасники й нащадки не забували, звідки рід їх ведеться. Плануємо зафіксувати результати поїздок у стенді, котрий займе почесне місце в музеї.

Тому ентузіасти нашого клубу проявляють максимум творчості, аби це зробити. Не можу поминути увагою з цього приводу натхненниці наших поїздок – бухгалтера відділу культури ОТГ Ірину Колісник, яка також веде записи поїздок, активну учасницю мандрівок, автора багатьох фотознімків, Марину Кузьміч – начальника фінвідділу ОТГ, бухгалтера ЦРЛ Наталію Карпусь, шестикласника ліцею №2 Максима Колісника та інших.

А ще нам сприяє очільник відділу культури ОТГ Роман Бузикевич. Він, до речі, благословив нас на першу поїздку по південно-східному маршруту «Варва-Берізка-Озеряни-Дігтярі-урочище «Сос­на»-Варва». По­тім з його легкої руки були освоєні маршрути з цікавими ландшафтами, як от останній – до Світличного, Бог­данів, Руба­но­вого.

Є в нас цікаві задуми: побува­ти в Тростянці, Со­ки­ринцях (звичайно, як буде гарна погода), а в більшій перспективі – організувати поїздку вбік Києва. Це спільно встановлені, обговорені в гурті, схвалені членами клубу задумки.

Щоб, як мовиться, пара не вийшла у свисток, вирішили продовжити наші екскурси в історію рідного краю і взимку, тепер уже ставши на лижі. Хоча не проти й піших походів. Це теж спільна задумка клубівців. І підготовка до зимових турів уже розпочалася. Одні купують лижі, інші ремонтують наявні в них, вивчаються можливі маршрути. Звичайно, за часом вони, можливо, будуть і меншими. Але теж цікавими. Якщо велоподорожі зазвичай у нас починалися щойно займеться ранок і тривали до вечора (десь 7-9 годин, впродовж яких за спинами лишилися подоланими 70-80 км), то взимку, зважаючи на об’єктивні причини, «апетити»природно дещо зменшаться. Є бажання зимові лижні поїздки провести в урочища «Першуха», «Цопівщина», вбік Антонівки…

Сподіваємося, що подорожі на лижах додадуть нам снаги, сил, натхнення, подарують нові враження й емоції.

Отож запрошуємо до свого краєзнавчого клубу всіх бажаючих. Охоче вас приймемо, допоможемо. Адже наріжною ідеєю створення цієї громадської інституції є прагнення не лише пізнати історію рідної сторони, а й додати собі здоров’я, позитивних вражень, життєвого натхнення. Ми не обмежуємося статтю учасників клубу (нині в нас жінок більшість), а також їх віком (звичайно, в розумних межах), професією і т.ін. Скажу відверто, що кожен з членів нашого товариства є водночас і натуралістом, й істориком, і краєзнавцем, навіть у чомусь художником. Ми не маринуємось в одному напрямку роботи, а урізноманітнюємо запити, можливості, враховуємо всі побажання своїх колег. Так що ласкаво просимо до нашого клубу.

А нинішнім однодумцям дякую за дружбу, взаємодопомогу, розуміння. Здоров’я вам на довгі літа, щастя, родинного благополуччя, радості, оптимізму, успіхів і цікавих подорожей.

Юрій СИСУН, директор історико-краєзнавчого музею, керівник клубу

Фото з архіву  клубу.

This slideshow requires JavaScript.