Архів за день: 2019-10-10

САД – ТО КОПІТКА ПРАЦЯ І ВЕЛИКЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

У світі захоплень

Щорічному осінньому Прекопів­ському ярмарку у селищі за розмахом до історичних «контрактів» ще далеко, проте саме цього дня і у цьому місці однак можна зробити немало корисних і приємних покупок від місцевих умільців, подивуватися розмаїттю плодів їх майстерних рук і кмітливого розуму. Так, на цьогорічних «варвинських контрактах» неабияке пожвавлення вирувало біля ятки вже знаних місцевих садівників – подружжя Любові і Миколи Носенків. Хоч їхньому чудовому захопленню – вирощуванню сортових саджанців плодових і декоративних рослин, порівняно небагато літ, проте вже немало тутешніх і не тільки садків прикрасили їх «вихованці», дають свої перші плоди і радують господарів.

Опісля ярмарку газета напросилася на екскурсію у розсадник родини Носенків, і господарі охоче розповіли про свої перші кроки у садівництві, поділилися порадами для тих, хто теж небайдужий до саду. Забігаючи наперед, одразу зазначу: справа то непроста, копітка, потребує постійного навчання і наполегливості, невиправного оптимізму – коли щось раптом вдається не одразу. Але й задоволення від такої роботи, від її результатів неабияке. далі

Щоразу сільські школи закриваються із «можливістю» відкрити. Але досі не відновлено ще жодної…

Із сесії районної ради

Порядок денний вересневої сесії районної ради ряснів питаннями фінансового, майнового, організаційного характеру, сесії передувала спільна робота депутатських комісій, де попередньо їх розібрали і відпрацювали гострі кути. Слухали того дня інформацію виконувача обов`язків начальника відділення поліції, розглянули виконання місцевої програми «Власний дім» – пільгове кредитування житлового будівництва, внесли поточні зміни до районного бюджету і переліків комунального майна, до установчих документів районних медзакладів первинної і вторинної ланок, припинили діяльність Антонівського ЗЗСО І-ІІ ступенів тощо. З плином часу саме перше і останнє із названих питань до розгляду, думаю, у багатьох учасників того зібрання залишило відчуття, що ми, мешканці сільської периферії, вже не перший рік пливемо у спільному «Титаніку» назустріч своєму «айсбергу». далі