ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВНУТРІШНЬОЇ КУЛЬТУРИ КОЖНОГО

Наші інтерв`ю

Весна у Варвинській громаді, цьогоріч доволі стрімка, традиційно позначилася низкою толок, організованих як мерією, так і небайдужими варвинцями. Зі спільного великого прибирання напередодні Воскресіння Христового та травневих свят у нас завжди стартує сезон оновлення громадських місць, установ  і особистих обійсть,  вулиць і відпочинкових зон. І щоб все довкола очистилося від торішньої сухої рослинності, сміття, схованих під снігом, ожило зеленню і квітами, забіліло свіжим вапном, треба не так вже й багато – старанні людські руки, технічна підтримка від комунальників, фінансова – від громади, а головне – прагнення кожного створювати та берегти комфорт і красу довкола, цінувати власну і чужу працю. 

Про зроблене у ході акцій з весняного прибирання на території ОТГ, найближчі плани у царині благоустрою, деякі особисті спостереження із культури співіснування у громаді її мешканців – у розмові із селищним головою В. САВЕРСЬКОЮ-ЛИХОШВОЮ.

– Валентино Василівно, щорічно робиться немало, аби побороти стихійні смітники. Які «гарячі» точки оголилися після сходження снігу цьогоріч?

– Таких немало, і навіть іноді складається враження, що чим більше прибираємо силами й коштами селищної ради, тим більше їх додається – ніби люди, викидаючи у довкілля непотріб,  думають: а нічого, приберуть…

Цього року весна рання, і ми почали вивозити суху рослинність, листя, сміття дуже рано. Початок – середина квітня – чи не щодня 5-7 причіпів навантажувалися. У КП техніки додалося – придбали трактора і ми за держсубвенцію, і «Дружбою-Новою» надано дві одиниці, проте пікові навантаження восени, навесні однак показують, що цього недостатньо, як і робітників у загоні благоустрою. Станом на кінець квітня було знято більшість проблемних питань прибирання – те, що, як мовиться, кидалося у вічі найбільше, але залишалися сміттєві осередки по Садовій, біля колишнього банно-прального комбінату і по вул. 900-річчя Варви – просто на узбіччі,  на повороті до рудянського містка. Мабуть, зайве нагадувати, що те все наскладовано не якимись інопланетянами, а все ж таки місцевими жителями.

Виросли купи і на гіндинцівській царині, край  т. з. «Царського села». Його мешканці обпиляли власні садки під дворами і наскладували гілки, мабуть, в очікуванні організованого вивезення. Ще й розмістили їх поміж деревами, що й вивантажувати складно.

– Крім комунальників, котрі при­би­рають Варву, як-то кажуть, по долгу служби, є серед нас і ті, хто організовує громадські толоки, трудиться на благоустрої особисто, не очікуючи особливої допомоги…

– Так, ось як приклад – В. С. Шолом у Сухому яру будує спортивний майданчик, окультурює цю місцину, допомагає йому теж місцевий житель Ю. Пінчук, за необхідності рада надає допомогу.

Нещодавно збиралися на толоки небайдужі варвинці на рудянському і зарічанському кладовищах, заступники голови Т. Дейнека, О. Кальний, І. Чаленко допомагали їм і організаційно, і власною працею. На прохання рудян селищною радою було придбано фарбу для паркана,  і на Руду, й на Зарічку надавалася техніка. Збиралися на прибирання і мешканці х. Федоренків.

Депутат від Трудової, секретар ради Л. Лущик ініціювала цьогорічну толоку на проблемній території – на стику цієї вулиці і Сухого яру, де знову виросло стихійне звалище. Разом з місцевими жителями вони добре попрацювали, невдовзі сюди на прибирання виходили і працівники селищної ради. Також ми дещо “зрізали” проблемний ярок, але слід би ще завезти землі.

Зі смітником у цій місцині  ми боремося вже не перший рік, але, як і повсюдно,  без доброї волі людей, котрі знову і знову «відроджують» звалище, справи суттєво не покращаться. Треба просто всім нерадивцям перестати смітити і користуватися послугами організованого вивезення сміття, налагодженого комунальниками.

За ініціативи Любові Лущик відбулося прибирання у Воскресенському, от тільки прикро, що сільчани на толоку майже не вийшли. У цьому селі організовано і випилювання перерослих дерев на кладовищі. Його суттєво розчищено, принаймні, у зоні достопу техніки, там, де існувала найбільша загроза.

Працівники селищної ради немало зробили  і  у Сухому яру – околиці Трудової, Української і до сходів у мікрорайон «Нафтовик», на вул. Зарічна – вона довга, широка, в`їзна у селище, але їй досі менше уваги приділялося, а також у зоні пляжу в «Сосні». Тут відбулося три суботники, радівці  і прибирали, і встановлювали конструкції дитячого майданчика.

Пляж нині має гарний вигляд, метрів 120 рівненького пологого берега, було сплановано й волейбольний майданчик, проте, якщо відпочивальники заїздитимуть туди  транспортом, піщане поле швидко втратить свій первісний вигляд.

Нам усім спільно треба берегти все зроблене для нашої ж зручності! Як тільки прикро бачити, що на нашому оновленому пляжі вже зникла одна з довгих лав. Там було встановлено шестиметровий стіл з лавами – для  великої компанії, а нині з другого боку до нього й не підсядеш. Залишилося  табличку поставити з написом: було та загуло…

Дивишся з таким жалем, коли щось вкрадено, знівечено, адже цим із задоволенням, із зручністю користувалися б варвинці. Так, ми мусили поновлювати побитий столик біля майданчика для урочистостей  у «Казковому містечку», зрізані гойдалки у парку, смітнички… За роки головування я вже й не дивуюся таким проявам: коли дикості, а коли – й жадібності. Ті ланцюги до гойдалок коштують якусь пару сотень гривень, як можна  цупити їх для своєї дитини у дитини іншої?.. У таких випадках я просто знову і знову кажу колегам: купіть і поставте, купіть і поставте…

Так, можна час від часу чути докори окремих варвинців  за видатки із бюджету на благоустрій, але це саме та сфера, де принцип: раз зробив і користуєшся роками – не проходить. Прибирати, косити, поновлювати об`єкти треба постійно. Лише уявіть обсяги робіт – прибираються не тільки центральні вулиці, парки, Сухий яр, пляж тощо. Для прикладу – у Коропі чотири жінки щодня  лише збирають папірці на кількох центральних вулицях, і все. Нам треба більше робочих рук, техніки, але це – кошти.

– А чи толокують мешканці багатоквартирної забудови? Приміром, власники садиб біля дворів самостійно наводять лад, чому ж у мікрорайоні це доводиться робити бюджетним коштом?

– З цим наразі складніше. Свого часу, коли мешкала у буд. № 48, хоч і є доволі зайнятою людиною, але пробувала зібрати сусідів на суботник. Із кількох десятків квартир відгукнулися хіба з десяток. На прохання окремих мешканців спеціалістом ради розробляється схематичний план територій, закріплених за будинками, але і без нього що заважає зібратися гуртом, позагрібати, підняти папери чи пляшки, навести красу на клумбах?.. Хіба байдужість.

Направляємо сюди щотижня жінок із загону благоустрою, бо інакше територія захараститься сміттям.

До речі, подібні питання – чому комусь прибирання бюджетним коштом, а іншому – за власний,  ставлять мешканці і щодо організованого вивезення сміття. Варвинці оплачують таку послугу, тому і сільчан слід залучати на таких умовах. І робота ця ведеться, хоч і з потугами.

– Валентино Василівно, а які плани маєте опісля «генерального прибирання»?

– І у попередні роки, і цьогоріч ми пропонували на обговорення варвинцям ідею оновлення центральної площі. Тут плануємо встановити лавочки, світильники, вазони із рослинністю тощо. Безперечно, краще було б розпочати з оновлення твердого  покриття  майдану, але це видатки значніші. За згодою депутатів ради сподіваємося наступного року передбачити кошти на тротуарну плитку для площі і таки розпочати мощення хоча б центральної її частини, а далі – продовжувати. Лави, елементи декору можна буде на час робіт зняти і встановити опісля.

Розпочали ми асфальтування доріжок у «Казковому містечку» – із центральної алеї, але є необхідність заасфальтувати і дві інші – до ліцею і у напрямку вул Ми­ру та стадіону. З`яв­ляться тут дерев`яні казкові герої, над яки­ми працює макіївський майстер А. Лазоренко.

Плануємо заку­пити для площі рос­лини самшиту,  туї, поновлюва­ти насадження у «Казковому  містечку», по вул. Миру. У озелененні посадити – це менша проблема, аніж зберегти насаджене. Сад­жанці цуплять, лама­ють, скошують. Не вирішена проб­лема із поливом – відром по Варві не наносишся, плануємо пристосувати на підвезення мотоблок.

 Але, попри все це, озеленення, хоч і не у великих масштабах, а однак  будемо проводити. Се­ред  варвинців, до речі, є такі ентузіасти, як ось М.М. Левун, котрі власноруч вирощують саджанці для парків і скверів.

– І насамкінець розмови, мабуть, незайвим було б нагадування: годі всім нам чекати, доки у нас настане та  омріяна Єв­ропа, а все ж таки намагатися  жити за правилами добросусідства, творити, а не руйнувати…

– Так, так! Всім нам хочеться, аби хтось інший за нами і для нас доглядав, прибирав, саджав, будував. Але без внутрішньої культури, вихованості, прагнення берегти надбане іншими і долучатися до творення нічого не вийде. Ось дівчата із загону благоустрою розповідають: працівниця щойно пройшла територію, позбирала папірці, а у неї мало не перед очима інша людина кинула знову… А тоді ще ображається, як наразиться на міцне слівце. Потім гуртом кричимо: чому брудно, куди дивиться місцева влада?..

Але відрадно, що немало і позитивних прикладів: сама не раз спостерігала, як людина не випускає папірця з рук, доки не дійде до смітнички. Аж наче подякувати їй хочеться, та якось незручно. До речі, тим, хто запитує, навіщо у нас повсюдно стільки смітничок, хочеться навести у приклад одну місцеву пару. Перебуваючи на відпочинку десь у іншому регіоні, вони щось перехопили у місті, давай  шукати, куди подіти сміття і … аж згадали Варву. Бо довго не могли знайти смітничку на вулиці, довелося обгортки нести із собою до місця мешкання. Ось так.

Хотілось би принагідно вкотре звернутися до варвинців. Шановні, будьмо всі взаємно доброзичливими, цінуймо чужі зусилля, працю, допомагаймо, де ми можемо, бережімо рідну Варву і її надбання, і тоді у нашій громаді стане і чистіше, і комфортніше, і радісніше. Завжди будьмо просто людьми – про що б не йшлося: від благоустрою до подальшої розбудови громади.

Записала Є. Зима, 

фото Я. Богоденка, І.Чаленко, Л.Лущик та інших учасників толок.

This slideshow requires JavaScript.