Як можна жити поряд зі смітником?..

 

 

У Варві віднедавна мешкає переселенець зі сходу України Владислав Самусенко. Юнак пробує себе у громадській діяльності, створивши громадську організацію «Ритм нашого життя». Хоч нині діє карантин і суспільно-громадська робота теж має свої обмеження, проте намагається використати цей час продуктивно.

Вигулюючи собаку малолюдними закутками селища виявив стихійне звалище просто посеред Варви, на т. з. “Узвозі ” (Демидкова гора, на місці давньої фортеці Варин). «Вдячні» нащадки історичної минувшини примудрилися добряче захарастити цю місцину, не зважаючи на те, що у селищі діє організований вивіз сміття трактором КП.

Намагання юного активіста закликати місцевих кутчан до прибирання, на жаль, відгуку не знайшли, хоч навряд чи хтось з інших вулиць Варви поназносив їм те сміття. Сумна аксіома – у нас прибирають ті, хто не смітив. Так і Влад намір свій не пошив, самотужки збирає нагайноване іншими. Пояснення у юнака просте: не хочу жити поряд зі смітником…

Селищний голова В. Саверська-Лихошва підтримала його ініціативу, залучивши загін благоустрою на поміч – у навантаженні і вивезенні зібраного. І вкотре звертається до варвинців: не викидайте сміття у природних зонах, у селищі діє оргазований вивіз ТПВ транспортом комунального підприємства, трактор рухається за графіком, працівники КП допомагають із завантаженням. Щоб наша Варва була чистою й ошатною, треба небагато – хоча б не смітити.

Є. Зима. Фото Я. Богоденка