Витрати на утримання лікарні зросли удвічі. На часі пошук шляхів економії та додаткового фінансування

Із перших вуст

Затримка із зарплатою у місцевій лікарні, та ще й напередодні професійного свята медиків, і термінове дофінансування її потреб Варвинською СТГ вкотре вивели на широке обговорення не тільки проблеми цього закладу, а й в цілому напружену ситуацію в бюджетній сфері громади.

Затягувати паски витрат, шукати можливості для економії коштів і залучення додаткового фінансування – такий стислий висновок із роз`яснення ситуації, наданого Олександром ФІЛОНЕНКОМ, заступником селищного голови, у віданні якого гуманітарна сфера громади. Докладніше – у розмові, яка днями відбулася у стінах селищної ради. Участь у ній, окрім профільного заступника голови громади, взяли також директор КНП «Варвинська ЦРЛ» Юрій ПОЛОНЕЦЬ та начальник фінансового відділу селищної ради Марина КУЗЬМИЧ.

– Олександре Івановичу, які проблеми у фінансуванні місцевої медицини виникають цьогоріч і чому? Адже ще недавно повідомлялася обнадійлива інформація, що заклад здобув від НСЗУ більше пакетів медпослуг, аніж торік…

– Спершу варто нагадати, що у грудні 2020 року об`єднана громада Варвинщини запрацювала у новому, укрупненому форматі – територіально у межах колишнього Варвинського району. І відповідно, вона прийняла на утримання всі структурні підрозділи і заклади двох колишніх ОТГ та району – з тими штатами, мережею, котрі вони й мали. Не всі новостворені громади можуть похвалитися тим, що мають таку розгалужену інфраструктуру, в тому числі – й медичні заклади, проте така наша перевага потребує значного фінансування.

Для нової громади бюджетний рік – перший, тому, тільки проживши його, ми зможемо визначити, які реальні надходження матимемо і які витрати вдасться ними забезпечити.

Є об`єктивні фактори, що погіршують перспективи доходної частини бюджету – відтік платників податків, значний «реверс» до держбюджету тощо, але ведеться й пошук альтернатив наповнення. Тому зі стартом громади ми старалися не педалювати кроки, пов`язані з оптимізацією бюджетної сфери, сподіваючись, все ж таки, на певне перевиконання селищного бюджету, яке допомогло б полегшити ситуацію в кожній установі.

Окрім того, у державі триває реформування медичної галузі. Не всі мешканці громади знають, що місцеву медицину наразі розділено на первинну – центр первинної медико-санітарної допомоги, це сімейні лікарі, амбулаторії і ФП, та вторинну – наша лікарня, ланки. Ці заклади мають окреме фінансування. І якщо ЦПМСД, який більш-менш нормально фінансується Національною службою здоров’я за деклараціями, укладеними з пацієнтами, то лікарня – за пакетами послуг – залежно від кількості пацієнтів, що фактично пролікувалися у попередні роки. Це основне джерело, також свою допомогу може надавати громада, але у якості підтримки, стимулювання, бо КНП визначене державою як підприємство, яке має заробляти на себе.

Щоб отримати пакети послуг – торік їх було 4, а цього року – 10, адміністрація закладу доклала чимало зусиль, і були сподівання, що пакети медичних гарантій максимально покриють витрати лікарні. Проте виявилося, що фінансування за ними держава надасть навіть менше, аніж торік.

– Минулий, карантинний рік, коли наказом МОЗ було обмежено планове лікування хворих у стаціонарі, суттєво вплинув на нинішнє фінансування, адже у розрахунок беруться дані за два попередні роки. – Долучається до розмови Юрій Полонець. – Ми втратили показники за хірургічним пакетом, бо планові операції практично не проводилися, за паліативною допомогою, адже у терапевтичному відділенні лікувалися «ковідні» пацієнти. Формально держава надає кошти на хірургічний і терапевтичний напрямки тільки по 9-ий місяць року і то не у тих розмірах, яких вони потребують. Приміром, триста з гаком тисяч на хірургію – це не 9 місяців роботи, а в дійсності – 1,5.

Чи вдасться надалі залучати такий пакет – теж питання, адже доводиться вимога мати у штаті лікаря епідеміолога. Такі фахівці останні десять років навіть не випускалися медвузами, на наші колишні п`ять районів округу є один у Прилуках і залучити його до нас хоча б на умовах сумісництва, думаю, не вдасться.

Отримали ми цього року й стоматологічний пакет, але з фінансуванням нуль гривень.

– Як бачимо, неоптимістична картина навіть за пакетами – це утримання персоналу, який надає такі послуги, а от на інших працівників – адміністративні, господарські посади, лабораторія, фізкабінет та ін., які не входять у жоден пакет, фінансування взагалі не передбачене. – Продовжує заступник голови. – Це 69,5 посад з потребою у коштах близько 600 тис. грн щомісяця.

– Не передбачені фінансуванням НСЗУ й видатки на 300-відсоткові доплати медичним працівникам, які безпосередньо зайняті наданням допомоги пацієнтам з COVID-19. – Долучається до коментаря Марина Олександрівна. – А йдеться про значні кошти: у грудні, коли громада взяла на себе від району борг медикам у майже 800 тис. грн, 412,4 з них – на такі доплати. За 5 міс. цього року селищною радою профінансовано 1,3 млн грн доплат 11 працівникам інфекційного відділення і двом рентгенологам.

Твердження, що громада не дбає про медицину, які можна чути у кризові моменти, не відповідають дійсності. За 6 міс. цього року лікарні надано близько 7,5 млн. грн – це більше усього річного співфінансування від ОТГ, району і сіл, що було надано у 2020-ому році. У необхідних обсягах фінансуються медичні програми – підвіз на гемодіаліз хворих з нирковою недостатністю, пільгові ліки, стаціонарна допомога військовослужбовцям тощо. Профінансовано ремонт терапевтичного відділення – 120 тис. грн, на 200 тис. грн буде розпочато ремонт інфекційного – із заміни внутрішніх комунікацій опалення і водопостачання.

Якщо підсумувати «мінуси» за пакетами, видатки на заробітну плату, енергоносії, необхідні придбання тощо, то лікарня нині щомісяця потребує співфінансування від громади на майже мільйон гривень. Торік бюджет лікарні становив близько 21 млн грн, 13 з яких надійшли від держави. А цього року загальна потреба закладу – 27 млн грн. Із селищного бюджету потрібна допомога на 13,9 млн грн.

Такі підрахунки доводилися депутатам і мешканцям громади на попередній сесії селищної ради. Як вже зазначалося, не всі пакети надано на весь рік і впевненості, що їх продовжать, – немає, тож потреба у коштах може зрости.

Варто зауважити, що значного перевиконання селищного бюджету очікувати не варто, бо триває вивід податків за межі громади – торік ГПЗ і НГВУ («мінус» 6 млн грн), вже ц.р. до Прилук відійшли ще 800 тис. грн – від правоохоронних підрозділів, відділи яких нині в укрупненому районі. Не зважаючи на все це «реверс» до держбюджету – 13 млн.

– Які ж шляхи виходу зі скрути?

– Для економії коштів у межах закладу розглядаємо варіанти об’єднання терапевтичного і неврологічного відділень. Тим спеціалістам, які могли б це робити, пропонуємо відкривати приватну практику, готові сприяти у оренді приміщень, – говорить Юрій Миколайович. – І нині надаються платні послуги, затверджені розпорядженням обласної держадміністрації, – медогляди, рентгенобстеження та ін., ще низку – стоматологічні, масажу, окремі види лабораторних обстежень тощо готуємо на затвердження виконкому селищної ради невдовзі. Оренда приміщень – теж, як завжди, один із резервів додаткових доходів. Сподіваємося й на перегляд фінансування за пакетами, адже заборону на планове лікування знято, пацієнтів лікуємо і подаємо щомісяця оновлену статистику.

– Щоб утримувати лікарню, – додає Олександр Філоненко, – економитиме не тільки лікарня. Резерви оптимізації витрат розглядаються у всіх галузях. У квітні розпорядженням голови громади створено комісію щодо ефективного і раціонального використання бюджетних коштів, яка вивчає і пропонує певні кроки економії у кожній галузі.

Так, на обговоренні нині подальша доля кількох малокомплектних шкіл. І це питання не тільки раціонального використання фінансів, а передовсім якості освіти у таких закладах.

Органи управління громади теж свого часу розпочали свою діяльність зі зменшення штатної чисельності. Якщо у двох колишніх ОТГ, сільських і районних установах працювали близько 180 осіб, то наразі в об`єднаній громаді, хто б там як не спекулював на цій темі, – задіяно вдвічі менше працівників. І надалі законодавець оптимізує цю кількість, увівши для старостинських округів межу за чисельністю населення.

А от для галузі культури, навпаки, очікуються обнадійливі новини – досі її утримання, як і дошкілля, покладалося повністю на місцеву владу, а надалі очікується державна субвенція.
– Зміни плануються і щодо порядку зарахування податків від відокремлених підрозділів не за місцем реєстрації підприємства, а все ж таки, за місцем діяльності, – доповнює М. Кузьмич. – Також очікується, що місцевий бюджет отримуватиме не 60 % ПДФО, а 65, тож всі ці кроки у сукупності, сподіваємося, допоможуть дещо зняти фінансову напругу. Також хотілось би звернутися до місцевих мешканців – людей з підприємницькою жилкою: відкриття нових виробництв, хоч і невеликих, допомогло б зняти напругу і на ринку праці, і у наповненні бюджету.

– Як і обговорювали ми з керівництвом лікарні можливу оптимізацію її штату, – продовжує О. Філоненко, – треба старатися максимально враховувати для таких працівників подальші перспективи працевлаштування, отримання іншого доходу, якщо вже досягнуто пенсійного віку, або чи, дійсно, зможе спеціаліст започаткувати власну практику.

Хочемо ми цього чи ні, а однак довго уникати приведення видатків у відповідність до доходів громади, відтерміновуючи цей складний процес, просто не вдасться. Боргової ями допускати не можна, тим паче, що за невиплату заробітної плати існує сувора відповідальність. Як показує досвід інших колишніх невеликих районів, необхідність оптимізації нині нас ніби наздоганяє, вони її вже давно провели. Ми ж досі відтерміновували непопулярні кроки, маючи кращі можливості бюджету.

– Юрію Миколайовичу, судячи з почутого сьогодні, лікарню, як і всі бюджетні галузі громади, чекає складний процес переформатування в нових умовах роботи. Немало видів меддопомоги вже нині концентрується у опорних лікарнях, спеціалізованих закладах. Якою ж має бути лікарня місцевого рівня?

– Безперечно, лікування, що потребує високотехнологічного обладнання і відповідних профільних фахівців периферійні заклади забезпечити не можуть. Але зберігати свою лікарню, всі її відділення треба як на випадок пожежі – я завжди наводжу саме таке порівняння. Останнім часом це, на жаль, підтвердила і пандемія «ковіду». Хоч у карантинний період планових оперативних втручань не було, проте у гострих, невідкладних випадках має бути напоготові саме місцева хірургія, як і всі інші відділення.

– Дійсно, держава все більше перекладає турботу про місцеву медицину на громади, і всі ми маємо пристосуватися до нових умов існування, знайти розумний баланс у фінансах, запроваджуючи платні послуги, шукаючи в усіх галузях шляхи економії і залучення додаткових джерел фінансування, – підвів риску коментаря ситуації О. Філоненко. – Ніхто не ставить за мету закриття лікарні, як можна почути нині від її працівників чи мешканців громади, але нам всім доведеться виживати в тих умовах, які складаються, та максимально забезпечити послуги, потрібні мешканцям громади.

Всі бюджетні галузі, установи і заклади для громади є пріоритетними, їх треба зберігати і розвивати відповідно до потреб людей. Але фінансова ситуація диктуватиме спектр можливостей. Як і визначено реформою децентралізації, кожна новостворена громада має бути спроможною.

Записала Є. Зима