У ЖИТТЯ ПІСНІ ВПЛЕЛИСЯ

…Я не підбираю вишукані форми,
Не гонюсь за стилем розмірів і рим,
Знищую кайдани і прийнятні норми,
Віршами стираю весь буденний грим.
Інна Рубан-Оленіч

Преамбула

Напевне, Бог чи Доля наділили її найрізноманітнішими та багатогранними талантами, зустріти подібне – рідкість. Спостерігати за віртуозним виконавцем на подіумі завжди приємно, а коли ця молода чарівна виконавиця ще й педагог, то захопленню немає меж.
Сьогодні знайомлю вас, шановні читачі, з обдарованою, креативною жінкою – Інною РУБАН-ОЛЕНІЧ.

За своє життя я, певно, не стрічала більш різнопланової особистості, ніж вона… Адже Інна є володаркою безлічі відзнак – від місцевого до вітчизняного та європейського рівнів: дипломів, грамот, сертифікатів, подяк тощо. Бог обдарував її безліччю талантів: чарівним голосом, поетичним хистом, талантом педагога, задатками керівника вокального ансамблю, хистом рукодільниці, умінням танцівниці, й усе це – в поєднанні з жіночністю.
Сторінки біографії

Тож усе по порядку…

Народилася Інна в хліборобсько-нафтовицькому селі Гнідинці. Батько працював слюсарем на Гнідинцівському ГПЗ, мама – директором сільського будинку культури. Виховувалася дівчинка в атмосфері любові до мистецтва, творчості та автентичності. Отже, вибір професії став очевидним.

Вперше на сцену в чотирирічному віці вивела Інну мама, Валентина Іванівна, і було це на концерті, присвяченому Жіночому дню – 8-е Березня. Дівча співало з мамою двоголоссям українські народні пісні та читало гуморески Павла Глазового. Про сімейний дует Рубанів писали тоді районна та обласна газети. Багаторазово дует був нагороджений різноманітними почесними грамотами та дипломами.

– Пані Інно, виходить, Ви вже 33 роки виступаєте на сцені. Що найбільше запам’яталося?

– Диплом, який вручав народний артист України Віталій Білоножко за отримання перемоги у Всеукраїнському фестивалі родинної творчості «Мотив для двох сердець», що проходив у 1999 році. Далі: 1-е місце в фестивалі «Червона рута- 2011»; диплом 1-го ступеня Міжнародного молодіжного фестивалю «Мистецькі барви» (2019) та диплом ІІІ-го ступеня в конкурсі «Домівка Миколая» (Естонія, 2020).

У школі Інна була активною учасницею художньої самодіяльності. Окрім природного вміння співати, прекрасно декламувала гуморески.

З 4-х до 12 років Інна вивчила і вдало продекламувала понад сотню гуморесок, багато з яких пам’ятає й до сьогодні. Сама ж вирізнялася скромністю, ввічливістю, добротою та старанністю.

Навчаючись в 4 класі, вступила до музичної школи з класу баяна та фортепіано, яку закінчила на «відмінно».

Після закінчення Ніжинського педагогічного ліцею, вступила до Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. На факультеті «Культура і мистецтво» здобула спеціальність вчителя музики та хореографії, етики й естетики і була направлена на роботу в Світличненську ЗОШ І-ІІІ ступенів.

2007-го року, не зупиняючись на досягнутому, Інна вступила до Чернігівської філії Академії керівних кадрів культури і мистецтва на спеціальність «Музичне мистецтво. Естрадний спів». Потім закінчила магістратуру Державної академії КККіМ (Київ), здобувши спеціальність «Кон­цертний виконавець, керівник вокальних ансамблів та викладач вокальних дисциплін вищих навчальних закладів». Магістерську роботу захистила теж на “відмінно”.

Враження від креативної діяльності…

Ще з дитинства Інна захоплювалася поезією і робила перші спроби в написанні віршів. Багато їх друкувалося в студентській та районній газетах. І зараз в газеті громади «Слово Варвинщини» можна познайомитись з її поезіями. У творчому доробку Інни понад 900 поетичних творів, із яких близько 80-ти надруковані в поетичних збірках.

А під час навчання в університеті Інна співала в молодіжному хорі «Світич», виступаючи в різних містах України, Сербії, Німеччини та Австрії.

– Інно Іванівно, поділіться враженням від участі в хорі.

– Участь у широковідомому колективі додала мені не лише музичної практики, виконавської майстерності, відповідальності та вимогливості до себе, а й розширила світогляд, пізнання прекрасного, подарувала незабутні хвилини спілкування з відомими талановитими людьми та ознайомлення з чудовими краєвидами світу. Колектив хору неодноразово виступав на сцені обласного музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, в філармонійному центрі, на сценах столичного Палацу культури «Україна» та Національної опери. Окрім цього, я побувала на престижних міжнародних фестивалях хорового мистецтва ім. Моцарта (2006, Сербія) та ім. Брамса (2007, Німеччина). В ході фестивалю місцева влада організувала ряд цікавих екскурсій по Сербії та Німеччині, пов’язаних із життям і творчістю Моцарта, Штрауса та інших визначних європейських музичних діячів.

Приємною несподіванкою напередодні Нового року була спеціальна відзнака Київського палацу дітей та юнацтва за поезію «Дзвінок останній» у престижному Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова».

– Окрім титанічної праці, чи залишається у Вас час на улюблену справу?

– Так, моїм хобі була і залишається українська вишиванка. Вишиванням захоплююсь з дитинства. Багато маю вишитих серветок, скатертин, рушників, близько сотні картин, вишитих хрестиком та бісером, оздоблені прикраси та елементи одягу. Неодноразово мої роботи були представлені на виставках, що проходили в сільському будинку культури.

У вільний час я вирощую кімнатні квіти, зараз маю понад 100 вазонів квітучих кактусів та чарівних орхідей і своїми кулінарними експериментами радую рідних. У теплу пору року з коханим чоловіком Анатолієм вирушаємо на грибне полювання, щоб потім законсервувати на зиму грибні трофеї.

Найбільше додають радості й натхнення подорожі та екскурсії мальовничими куточками України, які завжди манять своїми цікавинками.

Відомі однокурсники

Окрім талановитих викладачів, в класі яких навчалася Інна, не менш відомі є і її однокурсники, з якими збереглись теплі творчі стосунки.

– Інно, розкажіть про них.

– Це тренер зіркової групи Сергія Сосєдова телевізій­ного проек­ту «Х-фактор» – Г­а­лина Голубєва, член журі проекту «Народна зірка» Наталія Медведєва, заслужена артистка АР Крим Ліна­ра Османова, бек-­вокалістка народ­ної артистки Украї­ни Наталії Моги­лев­ської – Поліна Соя (Аполінарія), учасник групи «Призраки опери» Сергій Зін­ченко, засновниця вокальної школи в м. Лас-Вегас (США) – Оля Бас, засновник Міжнародного молодіжного фестивалю «Мистецькі барви» Олександр Дубовик та багато інших.

Відзнаки творчості

– Які дипломи маєте?

У номінації «Пое­зія» маю: дип­лом II ступеня в Між­на­­­­род­но­му лі­те­ра­тур­­­ному кон­курсі «Нез­вич­не, не­ві­до­ме, небувале» в но­мінації «Поезія»; диплом лауреата III ступеня у Все­ук­раї­н­­­ському фестива­лі мистецтв «Зо­ря­на брама»; диплом III сту­пеня в літератур­ному Інтернет-кон­кур­сі «Батьки і діти — то різні квіти» у номінації «Проза» й «Поезія»; дип­­лом учасника пое­тич­ного конкурсу «До­рогой вдохновения» (Біло­русь) тощо.

З роками улюб­лене захопленн­я не по­лишає Інну і во­на, маючи музичну освіту, пише пісні, які успішно викону­ють члени ансамблю «Мрія», маленькі спі­ва­ки – вихованці педа­гога, а також і са­­ма авторка на багатьох всеукраїнських і між­­народних конкурсах.

– Інно, будь ласка, детальніше про це…

– Так, вперше я себе випробува­ла на ХІІ-му Все­українському фести­ва­лі «Червона рута-2011», Х-му Між­на­родному моло­діж­­­ному фестивалі «Мистецькі барви» (ди­п­­­лом 1 ступеня, во­­­лодарка «Зо­лото­го скрипкового ключа», 2011); на Мі­ж­на­родному фольклор­ному фестивалі «Сі­­рішко Прело» (Сер­­­бія, 2011); ХІІ-му Між­­народному мо­ло­діж­­ному фестивалі «Мистецькі барви» (2012); ХІІ-му Міжнародному конкурсі молодих виконавців естрадної пісні та сучасного танцю «Сівертон» та інших.

Педагогіка душі

Будучи студенткою, в 2004-му, Інна стала хормейстером народного аматорського вокального жіночого ансамблю «Мрія» Гнідинцівського СБК. Того ж року створила танцювальний колектив «ІнДанс» та почала керувати гуртком дитячого сольного співу.

– Назвіть своїх талановитих вихованців.

– Це вокалісти, які мають багато нагород: Олександр Порядинський, Аміна Кіщенко, Вікторія Марйоха, Аліна Стельмах та інші.

Хореографія – не лише захоплення Інни, а й її спеціальність. За останні 17 років глядачів радували вихованці педагога новими оригінальними постановками. Крім красивих танців, флешмобів, були ще й так звані майстерні дружби і взаєморозуміння, які плекала і якими опікувалася пані Інна. Тож не випадково вона відзначена за власну розмаїту творчість незліченною кількістю дипломів та подяк.

– Інно, Ви тринадцять років працюєте вчителем музичного мистецтва Гнідинцівської та Світличненської шкіл, працюєте на засадах НУШ, маєте вищу категорію, щорічно підвищуєте кваліфікацію, маєте безліч посвідчень та сертифікатів, досконало володієте комп’ютерними технологіями, працюєте зі здобувачами освіти дистанційно. Якими є Ваші плани на майбутнє?

– Ніколи не зупинятись на досягнутому, йти в ногу з часом, бути в курсі всіх новинок в освіті, культурі, мистецтві; ділитись знаннями і позитивом з дітьми, віддавати їм частинку своєї душі, залишати в їх серцях гарний слід…

– Яке місце у Вашій педагогічній діяльності займає організація роботи з обдарованими школярами?

– Я вважаю, що завдання вчителя мистецьких дисциплін – вчасно помітити обдарованість дитини, максимально розвивати її здібності, прививати прагнення до творчого самоствердження і спонукати до подальшого розвитку свого таланту. Всіх музично обдарованих учнів я намагаюся розгледіти, максимально розкрити і спрямувати їх на шлях мистецтва.

– Як часто Ви проводите самоаналіз власної педагогічної діяльності?

– Постійно аналізую якість власної діяльності. Намагаюсь освоювати нові можливості. Для цього зареєстрована в кількох Інтернет-спільнотах, вивчаю провідний педагогічний досвід колег, порівнюю свою діяльність з перспективними надбаннями зарубіжних педагогів у викладанні мистецьких дисциплін, постійно навчаюсь.

– Де популяризуєте досвід своєї педагогічної діяльності?

– Власні педагогічні надбання поширюю на платформах «Всеосвіта», «НаУрок», особисті професійні досягнення та кращі виступи учнів висвітлюю на сторінці у Facebook.

Поскриптум

Тож, у Варвинській громаді живе, працює, співає й танцює, вишиває, щиро дарує людям свою багатогранну творчість, виховує учнів, навчає їх прекрасному, доброму й мудрому талановита, суперобдарована особистість – пані Інна Рубан-Оленіч, справжня патріотка рідної України та своєї малої батьківщини – Варвинщини.

Наостанок хочу подякувати Вам, шановна пані Інно, за те, що слугуєте взірцем для своїх вихованців; розуміючим, харизматичним, толерантним керівником – для учасників хорових колективів; другом, що завжди порадить та допоможе, – для своїх колег.

Ще довго, Інно, залишайтесь генератором прогресивних ідей, щедро діліться своїм талантом із оточуючими, не втрачайте фонтануючої енергії, не зупиняйтеся на досягнутому, живіть у гармонії зі світом. Радо даруйте музику й пісню людям, адже хто ж із нас, українців, може уявити себе без пісні, яка торкається найпотаємніших куточків людської душі та огортає своїм ніжним крилом самісіньке серце людини.

Щасти Вам!

Марина САВЕРСЬКА,
директор Центру розвитку педагогічних працівників відділу освіти Варвинської селищної ради
На світлинах: Інна Іванівна у колі учнів і колег по сцені.

This slideshow requires JavaScript.