ТАКА АДМІНІСТРАТИВНА КАРТА ВАРВИНЩИНИ

Ліквідація сільрад і утворення старостатів у об’єднаній громаді – саме та складова адміністративно-територіальної реформи, яка нині лякає сільчан чи не найбільше. Людей хвилюють запитання, чи отримають вони після реформування звичні адмінпослуги, які раніше надавалися у сільських радах, чи буде збережено сільські установи освіти, медицини, культури, хто і як забезпечуватиме благоустрій тощо. З ними звертаємося до голови Варвинської селищної територіальної громади В. САВЕРСЬКОЇ-ЛИХОШВИ.

– Валентино Василівно, нагадаймо читачам, якою стала адмінмапа Варвинщини після чергових місцевих виборів і дооб`єднання громади колишнього Варвинського району?

– Громада нині має назву Варвинська СТГ Прилуцького району – селищна територіальна, слова «об`єднана» в назві більше немає, бо ми остаточно об`єдналися. До її складу увійшли 13 старостинських округів – в усіх селах Варвинщини, де були досі сільради, крім Макіївки. Це невеличке село (понад сотня мешканців, майже немає установ) віднесене до Антонівського округу, де працюватимуть староста і два діловоди – другий саме у Макіївці, аби оперативно надавати довідки мешканцям, підтримувати зв`язок із старостою, селищною радою, стежити за порядком тощо. Антонівський староста А. Макієнко – людина ініціативна, діловита, тож одразу взяв під крило обидва населені пункти і, сподіваємося, що про потреби сільчан він дбатиме.

У інших селах колишнього району наразі залишаються староста і діловод, у більших населених пунктах – Озеряни, Журавка та ін. можливі й інші працівники. У перспективі, а може вийти так, що й законодавець певним чином унормує управлінську структуру громад, ввівши обмеження за кількістю населення для існування старостату, найімовірніша карта округів така – Озерянський (села т.з. озерянського куща), Журавський (плюс Антонівка і Макіївка), Гнідинцівський (з Остапівкою), Світлич­ненський (Дащенки, Богдани). Як то буде – попрацюємо в укрупненому форматі і подивимося на нашу спільну фінансову спроможність.

На жаль, процес урбанізації іде шаленими темпами – у селах немає виробництв, тож йде значний відтік населення. Як би болісно ми всі не переживали ці зміни, але адміністративно-територіальна реформа вже диктується самим життям. Ті мешканці, хто все ж таки залишаються у своїх селах, хочуть жити у більш-менш упорядкованому середовищі, і нині завдання громади – організувати його.

Обрахувавши утримання всієї існуючої інфраструктури Варвинщини, маємо не вельми оптимістичну фінансову картину. Коштів бракуватиме, тому старатимемося їх використовувати ощадливо. Зокрема, для забезпечення благоустрою сіл залучатимемо працівників за договорами на сезон.

– Чи діятимуть комунальні підприємства у крупніших селах?

– Зваживши всі за і проти, здійснивши інвентаризацію техніки у таких КП, вивчивши ситуацію на місцях, все ж таки, орієнтуватимемося на єдине селищне підприємство, яке надаватиме такі послуги. Маємо намір надання послуг – водопостачання, вивезення сміття тощо, організувати за селищним зразком: тарифи, облік за лічильниками чи нормами. Досі, приміром, в Озерянах КП утримувалося сільрадою, в Журавці – місцевим сільгоспвиробником. Доцільніше розвивати існуюче громадівське КП, аніж створювати подібні у окремих селах.

Першочергово постала проблема вивезення сміття, тож розпочинаємо роз`яснювальну роботу серед населення, рахуємо затрати і визначатимемося з вартістю послуги. У цей перехідний період проблеми, що виникають, селищна рада вирішує за рахунок програми благоустрою, при виникненні аварійних ситуацій на водогонах виїздитиме «летучка» з «Господаря», залучатимемо на поміч місцеві товариства, але надалі, повторюся, маємо упорядкувати сферу ЖКГ за зразком Варви: договір – послуга КП – оплата споживачем.

– Щодо сільських закладів: садки, школи, клуби, бібліотеки – чи всі залишаються працювати?

– Так, наразі приймаємо всіх: громадівська освіта – школи і садки, культура – заклади культури. ФАПи були і залишаються у підпорядкуванні центру первинної медико-санітарної допомоги, який селищна рада співфінансує. Проте кривити душею і говорити, що і в перспективі всі сільські заклади, зокрема, в малих селах, збережуться – не можу. Демографія, фінансовий стан громади вноситимуть свої корективи. Саме тому і нині всі без виключення працівники попереджені про можливі зміни умов праці.

– З якими проблемами приймаєте села?

– Як відомо, у Озерянах довелося терміново вирішувати питання забезпечення закладів паливом – спасибі за оперативність ТОВ «Прогрес», також у цьому селі та в Антонівці, Остапівці – дофінансовували зарплату тощо. Антонівчани залишили ще березневий борг за паливні пелети, озерянчани – за пальне для транспорту… Тож мусимо підтягувати, вирішувати.

До речі, борги села мають і з об`єктивних причин – відсутність коштів у бюджеті, але й через значні виплати т.з. стимулюючих. Завжди на слуху премія селищного голови у 20 чи й 10 відсотків, тоді як у селах не особливо “соромились” – виплачували в кілька разів більше.

Велика вдячність Гнідинцівсь­кому сільському голові Н.І. Міщенко, котра повелася гідно, по совісті – «не підчищала» під нуль бюджет, як інші, хто набрався і премій, і боргів, а залишила у спільну скарбницю громади більше мільйона гривень, що дало змогу допомогти іншим селам.

До проблем перехідного періоду зараховую і певне двовладдя в селах: працюють двомісячний термін колишні сільради, до роботи приступили нові старости і діловоди, не обходилося без напруженості чи конфліктів, проте зрештою шукаємо порозуміння.

– Валентино Василівно, які адмінпослуги будуть надаватися у селах?

– Безперечно, і донині основні послуги сільчани отримували через наш ЦНАП, але довідку про склад сім`ї, послуги нотаріального характеру громадяни отримуватимуть у своїх старостинських округах, в колишніх сільських радах. Наприкінці минулого – початку цього року виникла деяка затримка – виготовлялися нові печатки тощо, а далі все це поновиться.

– Щодо закладів районного підпорядкування. Чи всіх приймаєте у нову структуру громади?

– Та практично всіх: лікарня, центр первинної допомоги, соцслужби та ін., з колективами і майном, будівлями тощо. У якому вигляді вони існуватимуть надалі, ретельно вивчатимемо – відповідно до потреб людей у різного роду послугах, відповідно до фінансових можливостей громади. Наміру щось там закривати, ліквідовувати, погіршувати ніхто не має. Навіть по лікарні, а ця тема постійно на слуху, вважаємо за потрібне зберегти хоча б найпростішу невідкладну допомогу у хірургії, гінекології, педіатрії тощо, хоч наш заклад і не може розраховувати на відповідні оплачувані НСЗУ пакети послуг.

На жаль, доводиться приймати ті умови, у які всіх нас ставить держава. Як бачимо, з часом фінансове навантаження щодо утримання гуманітарної сфери вона поступово із себе знімає: педагогам субвенція надходить, а на інші потреби освітніх закладів – вже ні, медицина лише частково фінансується державою, пільги і субсидії – з її скарбниці, а соцслужби – на утриманні місцевих бюджетів, як і дошкілля, і т.д. Це одна з основних причин, чому бюджет селища найближчим часом буде бюджетом «проїдання».

Коли в попередні роки на вдвічі меншу громаду, на ремонт доріг ми могли витрачати щороку по 4 млн грн. і вважали, що це – дуже мало, то цьогоріч на укрупнену громаду передбачено лише мільйон – хіба позакидати найбільші канави. Все ж таки, плануємо водогін на Зарічну (заміна) і Підгірну (прокладання) у селищі. Проте такі видатки можливі тільки після того, як буде забезпечено заробітну плату в бюджетній сфері.

– Судячи зі сказаного Ва­ми, з тої інформації, що звучить на сесіях, інших зібраннях у раді, громада не має іншого виходу, як шукати резерви наповнення бюджету, залучати інвестиції…

– Так, це дуже актуально, завдання номер один після вирішення організаційних питань. Безпосередньо селищна рада не може займатися господарською діяльністю, створювати нові виробництва, але ми готові надавати усіляке сприяння кожному, хто на це зважиться, підтримувати власне КП, аби воно розвивалося, інші існуючі підприємства, боротися за кожного наповнювача бюджету.

Також хочемо залучити спеціалістів до апарату ради для роботи над проектами на державне чи грантове фінансування. Саме так, переважно державним коштом, вдалося звести нові очисні споруди, самі б ми таких коштів не віднайшли.

До речі, довкола очисних, їх введення в експлуатацію лунає немало спекуляцій, проте цей процес, все ж таки, завершується. Варто подякувати нашому місцевому кулібіну – директору КП О.Ломаці, який завдяки своєму інженерному хисту, знанням, винахідливості віднайшов спосіб, як організувати навіть подвійне очищення стоків, до чого не додумалися розробники технології і проектанти, котрі згодилися з його пропозиціями. Відтак спільними зусиллями процес буде удосконалено, вже більше місяця старі споруди виведено з процесу і вони не беруть додаткової електроенергії.

Серед резервів – інвентаризація і раціональне використання земельних ресурсів громади, ефективна оренда тощо.

У будь-якому разі перший рік існування укрупненої громади покаже і слабкі сторони, і резерви. Тому налаштовуємося на копітку працю, витримку, шукаємо шляхи спільного виживання.

Записала Є. Зима