СПІЛЬНА МЕТА – ВИТРИМАТИ, ДОПОМОГТИ

Тринадцятий день війни… Українці згуртовані як ніколи. Кожен намагається підтримати один одного і допомогти нашим захисникам.

Так, на базі Варвинського ліцею №2, з любов’ю до своєї країни та з вірою у перемогу, працівники цього закладу, учні та небайдужі жителі громади плетуть маскувальні сітки, які можуть замаскувати українських солдатів та їхню техніку, щоб захистити себе та застати окупанта зненацька.

За основу беруть рибальські сітки, які придбали місцеві підприємиці. На них закріплюють фрагменти тканини, які вирізають із непотрібного одягу. Сировину
приносять із дому всі жителі нашої громади. Їх плетуть у двох спортзалах цього закладу.

Працюють злагоджено, як в мурашнику. Адже всім зрозуміло, що від роботи кожного залежить наша перемога у війні з рашистськими окупантами, які цинічно
вторглися на нашу землю і  знищують нас.

Вже виготовили 6 маскувальних сіток розміром до 100 м і передали в волонтерський пункт, що розташувався у будівлі телекому. Далі їх  передають  тим, кому маскування вкрай потрібне.

Окрім плетіння  захисних сіток, у ліцеї №2 жінки колективу та варвинчанки, які вміють шити, також блискавично організувались у швейному класі (а кілька жінок роблять це вдома) – спочатку шили українські прапори – 10 великих і більше 500 шт. маленьких для українських танків, для тероборони шили жовто-блакитні стрічки, а нині  шиють спідню білизну військовим. Одні роблять викрійки, інші – вирізають, зшивають, заправляють резинки, а молодь відгладжує шви. За чотирі дні вже пошили більше 400 шт. і зупинятися не збираються.

Тож, як бачимо, Варва сьогодні згуртована, як ніколи. Хоч нам наразі пощастило більше, аніж іншим регіонам, – ми у відносній безпеці, проте у  всіх одна спільна мета – витримати ворожу атаку, допомагати  нашим бійцям і країні.