Волонтери серед нас
Назву громадської організації “Ритм нашого життя”, створеної кілька років тому у Варві активним юнаком Владиславом Самусенком, наразі більше чути не стільки на її теренах, як ген за межами.
У 2019-ому році він потрапив до нас суто випадково – сироті – вихованцю інтернатних закладів після закінчення училища, де мешкав у гуртожитку, просто нікуди було йти. Нові знайомі з Варви прихистили його. Тут він спробував себе у громадській діяльності, а створивши ГО, зайнявся волонтерством. Як розповідає, розпочинав з осередку допомоги дітям-сиротам і знедоленим родинам – те, що близьке саме йому, та війна, що з новою силою спалахнула в Україні, внесла певні корективи у діяльність волонтера, згуртувала на поміч воїнам та постраждалому населенню чимало молоді-однодумців з різних регіонів України. Зараз це 38 осіб, георгафія їх діяльності теж широка – палаючий схід України, від Харківщини до Херсонщини, котрі зазнали окупації і значних руйнувань.
Владислав є прихожанином християнської церкви “п’ятидесятників”, і це дало змогу сконтактувати з потужними благодійними фондами Волині і поєднати до десятки небайдужих волонтерів.
Ще до широкомасштабного вторгнення РФ в Україну, “Ритм нашого життя” підтримував постраждалу від масових пожеж Луганщину. Варвинська громада споряджала волонтерів продуктовими передачами, за що Влалислав Самусенко вдячний очільниці громади В. Саверській-Лихошві.
Початок широкомасштабного вторгнення застав його у сусідній Талалаївці, де мешкав на той час, і побачивши скруту населення того важкого періоду, адже рашисти підійшли впритул, він почав організовувати підвезення продуктів харчування, поміч тим землякам, хто цього потребував. Допомогу памперсами і дитячим харчуванням надали варвинчанки Ірина та Аліна Чаленки. З початком проблем в енергопостачанні минулої зими, завозили генератори від благодійників, багато років співпрацює із київським “Ротарі клубом”.
Підтримка воїнів – то нині святе для кожного українця, проте ГО особливу увагу приділяє й допомозі постраждалому населенню, зазначає Владислав. Їхати туди, де гаряче, і допомагати всім, чим можливо, – від продуктів і гігієни – до особистої праці, таке завдання ставить собі волонтерська команда із числа віруючої молоді. Іноді доводиться чути – ти допомагаєш “ждунам”, зазначає В.Самусенко, проте у таких випадках він аргументує так: ці люди – на своїй землі, там їх домівки, і чому вони мають їх кидати. Їм теж треба допомогти пережити війну.
Важкою травмою, каже, для нього стала загибель його однокласників з інтернату у рідному місті Лиман на Донеччині, котрі фактично були його єдиною родиною у сирітському дитинстві, тож включився в активну роботу в тому регіоні – надавали першу медичну допомогу, харчували людей, доставляли “гуманітарку”. Під час ліквідації наслідків руйнування дамби Каховської ГЕС приєдналися до українських волонтерів і на території Херсонщини.
Члени ГО не цураються особистої праці – здійснюють соціальні десанти, коли допомагають немічним доладувати оселі, долучаються до догляду за пораненими у госпіталях, а цьогорічного літа, у серпні, організували дитячий табір для 600 вихованців у Слов’янську на Донеччині, щоб знедолена малеча мала якусь розраду серед мороку війни поряд.
Волонтерська команда з різних куточків України зібралася буквально за добу, щоб повезти дітям свято дитинства – батути, розвивальні активності, радість спілкування у колі однолітків. Табір мав неабиякий успіх, дитячі обличчя сяяли радістю, пишається Влад.
Серед варвинських благодійників, хто допоміг в організації роботи табору, називає підприємця Василя Рептюха та керівника сільгосптовариства “Прогрес” Миколу Бойка, яким щиро дякує. Зокрема, Микола Іванович за роки існування “Ритму нашого життя” надав підтримки цій організації вже більше ніж на 150 тис. грн.
Щоб бути мобільними і дієвими, волонтерам потрібна власна техніка. Нині, крім легкових авто, на обліку ГО мають вантажний для доставки гуманітарної допомоги і авто для перевезення постраждалих, воїнів на лікування. Їх придбати допомогли підприємці-благодійники з Волині родина Гломоздів.
Серед амбітних планів “Ритму нашого життя” – створити на сході України соціальний центр, облаштувати модульне житло для внутрішньо переміщених осіб у більш безпечному регіоні.
Країна зараз тримається на благодійництві, волонтерстві, зазначає Владислав, і закликає всіх не “звикати” до війни, допомагати один одному і тим, хто наразі у скруті, спільно працювати на перемогу.
Контакти ГО – 096-184-15-98, zritmnasogo@gmail.com – для тих, хто потребує допомоги і хто може допомагати.
Записала Є. Зима,
фото з архіву волонтерів.
На світлинах – волонтерська команда, миттєвості благодійних акцій, зокрема, літнього дитячого табору.