ЙОГО НАЗИВАЛИ «МЄЛЯ»

Без имени-2Я так і не встиг свого часу познайомитися з Віктором Мельником особисто. І, на жаль, згодом втратив таку можливість назавжди. Наше з ним спілкування звелося лише до передачі привітань один одному через його рідну сестру Віру, з якою ми працюємо разом у Головному управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Саме від неї я дізнавався про те, як ідуть справи у цього простого сільського парубка, який, рано втративши батька, незважаючи на свій юний вік, став надійною опорою для матері, бабусі та молодшої сестри.

Я ніколи не бачив, але щиро поважав цього молодого хлопця. Отримавши повістку з військкомату, не вагаючись і не роздумуючи ані миті, він пішов захищати нашу Україну від агресії сусідньої держави. далі

Із сесії районної ради

ЧАС ВАЖКИХ РІШЕНЬ

Реорганізувати не можна залишити… Цього разу у вказаному реченні на черговій, п`ятій, сесії райради районні обранці мусили поставити розділовий знак – кому, саме так, як визначено змінами до законодавства. З нового навчального року із державного фінансування виключено ті загальноосвітні школи, де кількість учнів менша 25 осіб. Відтак, вивчивши ситуацію на початок нового навчального року, прорахувавши зриму перспективу наповнюваності класів і відкинувши показний популізм, своїми рішеннями районна рада мусила реорганізувати Брагинцівську та Леляківську загальноосвітні школи І-ІІ ступенів у ЗОШ І ступеня, тобто у початкові, а також припинити діяльність Дащенківської школи І-ІІ ступенів. далі

НАЙБІЛЬША РАДІСТЬ – ВДЯЧНИЙ ПОГЛЯД ПАЦІЄНТА

IMG_5650

«Наші медики – найкращі в районі», – почула я від відвідувачів Світ­лич­ненського ФАПу, коли ми туди наві­далися. І дійсно, переступивши поріг цього медзакладу, відчуваєш, що милосердям тут аж струменить. Все направду заряджає оптимізмом і здоров`ям. Обабіч вікон, мов сторожа, постали квіти у вазонах! Розкішно й густо квітнуть вони: ну як тут посперечаєшся з пацієнтами, що стимулює до росту-цвіту лиш позитивна енергетика? Повсюдно – чисті килимові доріжки.

У чистоті приміщення немала заслуга господині ФАПу – Наталії Педорич. Вона – медик із майже сорокалітнім стажем, тут працює 34 роки, трудилася колись в Прилуцькій лікарні, в реанімації. Уміє, що називається, «розкласти на лопатки» будь-яку слабість та побороти її. Поряд з нею трудиться її чоловік Григорій Пилипович – теж на сторожі здоров`я сільчан понад чотири десятки літ, він завідуючий Світличненського ФАПу. далі

Із сесії селищної ради

Зона відповідальності,
або І „табачок” нарізно, та й дружби не було…

Винести на сесію дрібного самоврядного органу аж 56 питань, як на 11-у селищної ради, – це треба або довго не бачитися і накопичити їх стільки, або, може, з наміром, щоб втомилися і „підмахнули” все пропоноване. Проте наших активістів суспільно-громадського життя „на ізмор” не візьмеш. І слухали, і обговорювали, і дискутували – як завжди, голосно, проте „де треба” – перебігали питання й без зайвих пояснень.

Явка склала 21 із 26, у роботі сесії взяли участь голова райдержадміністрації Любов Доля, керівники ДНЗ Тетяна Виноградська і Любов Кіктенко, представники райспоживспілки. У порядку денному значилися звіти голови ради і директора КП, керівників садків, зміни до програми благоустрою і положення про преміювання працівників ради – „знову за рибу гроші”, програма соцекономрозвитку на 2016-2020 роки і перелік комунального майна на приватизацію у ц.р., зміни до порядку залучення коштів пайової участі забудовників у розвитку селищної інфраструктури, підсумки роботи ДНЗ за 4 міс., чимало земельних. Додалися до розгляду й звернення районної влади щодо виділення субвенції із селища на утримання медичної галузі, ситуація довкола ринку і розміщення МАФів на ньому тощо. Хоч голова ради й обмовилася: „Є ймовірність не завершити сьогодні”, однак недооцінила витривалість своїх колег. Як сіли о 14-ій, так без перерв встали о 19-ій год., а таки завершили… далі

І лине минуле в майбутнє

IMG_4278

Радісний і тривожний, заквітчаний посмішками, вишиванками і бантиками, оберемками травневих півоній. Це святковий ранок на гімназійному подвір`ї. Останній дзвоник поєднав і гомінку малечу, і подорослілих старшокласників, їх наставників, батьків, котрі всі разом після напруженого навчального року можуть видихнути з полегшенням і перепочити.

Але найбентежніше воно для тих гімназистів, хто той малиновий передзвін почує востаннє і стане на крило самостійного життя. Тож особливими оплесками на святковій лінійці вся гімназійна родина вітала саме випускників. Класні керівники Лідія Федорівна Бабич і Валентина Миколаївна Малько вивели свої 11-А і 11-Б на урочисте шикування. Зашарівшись під спалахами фотокамер, юнаки і дів­чата, певно, ще й не зчулися, що дитинство таки промайнуло, і прощальна мить настала. далі

Із засідання виконкому селищної ради

Коли грошей обмаль,

залишається …”наукова організація праці”

Минулий тиждень після нетривалого затишшя у стінах селищної мерії вистрілив двома відкритими заходами – відбулися чергове засідання виконкому – 24 травня, і 26-ого – 11-та сесія-рекордсменка (тривалість – 5 годин, як сіли о 14-ій, так встали о 19-ій, у порядку денному – більше 50 питань). Тож годі й сподіватися, що цього разу відпишуся одним номером. Настільки все було перенасичено, строкато, місцями голосно, що переказувати для читача варто поетапно і вибірково.

Отож, виконком. Збиралися, як завжди, важко. „Нам бракує ще одного чоловічка…” – комусь із обраних телефонувала просто із зали голова. „Чоловічок”, і не один, схоже, справ полишити не могли, але доки тривали перемовини, кворум зібрався (для прийняття рішень треба 10 голосів з 19). далі

У МАЙБУТНЄ – НА КРИЛАХ НАДІЙ

IMG_3707

Минулого тижня в усіх школах району останній дзвоник сповістив про закінчення ще одного навчального року. Для школярів він став веселим сигналом до літнього відпочинку, безтурботного літа та нових вражень, вчителі матимуть змогу відпочити від уроків та галасливого щебету учнів, під час літньої відпустки набратися сил. А для вчорашніх одинадцятикласників остання мелодія дзвоника була сповнена світлим сумом прощання зі школою. Малиновою піснею пролунав він і для 24-ох випускників Варвинської ЗОШ. В її стінах вони провели 11 років, 18 тисяч уроків, 15 тисяч перерв і чули 36 тисяч дзвінків. далі

прапор

Прапор повернувся із підписами бійців

У ході великодньої поїздки наших волонтерів на схід країни варвинські гімназисти передали прапор бійцям.

Свої підписи і побажання юним патріотам на синьо-жовтому по­лотні залишили бійці 41-го батальйону, де служить варвинець Олек­сандр Гузій, і воїни 73-ої бригади ВМС Збройних Сил України разом з нашим земляком Миколою Марченком.

Надписи на прапорі „Україна понад усе”, „Україна переможе” і ін. свідчать, що хлопці на передовій мають бойовий дух, і готові боротися за майбутнє дітей.
Разом з нашими волонтерами прапор повернувся на Варвинщину і стане символом нескореності воїнів і прикладом патріотизму для гімназистів 6-Б класу.