Микола ГАЙДАЙ – досвід, виваженість, уміння чути іншого

З відзнакою!

Восьма сесія Чернігівської обласної ради, що відбулася 22 грудня, відкривалася хвилюючою урочистістю – врученням почесних відзнак та високих державних нагород за багаторічну сумлінну працю групі представників місцевого самоврядування, освітянської галузі, спорту, ліквідаторам-чорнобильцям.

Серед тих, кого вітали того дня керівники області, – представник Варвинщини – секретар Варвинської селищної ради Микола Васильович ГАЙДАЙ, корінний варвинець і патріот малої батьківщини, який чимало літ, а значить – сил, знань й енергії, присвятив управлінській діяльності на виробничих об`єктах промисловості й агросектора, в органах місцевої влади. Його внесок у розвиток нашого краю відзначено Грамотою Верховної Ради України із врученням пам`ятного знака.

 

Голова Чернігівської обласної ради Олена ДМИТРЕНКО вручає Миколі Гайдаю Грамоту Верховної Ради України.

 

Біографічна довідка. М.В. Гайдай народився 21 квітня 1956 року в смт Варва. Міцні знання фахового управлінця здобув у Київському інституті народного господарства за спеціальністю «Планування народного господарства».

Трудову діяльність розпочав у 1973 році на Гнідинцівському заводі по стабілізації нафти і виробництву зріджених газів, пройшовши шлях від робітника до заступника директора підприємства. Значну увагу приділяв питанням організації праці, матеріально-технічного забезпечення виробництва, сприяв стабільній роботі підприємства.

Тривалий час перебував на державній службі. Зокрема, працював секретарем Варвинської районної державної адміністрації, керівником секретаріату Варвинської районної ради та виконкому. 1995 – 2007 роки – заступник та перший заступник голови Варвинської районної державної адміністрації, а з 2007-ого до 2010-ого – очолював район.
Микола Гайдай зробив вагомий внесок у соціально-економічний розвиток регіону. За час його роботи в органах влади район займав лідируючі позиції в області: створювалися нові робочі місця, розвивався малий та середній бізнес, забезпечувався соціальний захист населення.

З 2010 року трудову діяльність продовжив в аграрному секторі, спочатку заступником генерального директора СТОВ «Дружба-Нова», а з березня 2014 до грудня 2020 року – генеральний директор TOB «ІСТ АГРО». Брав активну участь у впровадженні енергозберігаючих та інноваційно-технологічних рішень, підвищенні ефективності виробництва. Значну увагу приділяв підтримці соціальної сфери, розвитку сільських територій у Чернігівській, Полтавській та Сумській областях, де працювали сільгосппідприємства.

Організовував благодійну діяльніст. Компанія «Дружба-Нова» чотири рази визнавалася переможцем обласного конкурсу «Благодійник року», а також перемагала в національному конкурсі.

Був співорганізатором проведення міжнародних конференцій та всеукраїнських форумів на базі підприємства з питань впровадження інформаційних і ресурсозберігаючих технологій у сучасному агровиробництві.

16 грудня 2020 року обраний на посаду секретаря Варвинської селищної ради.

На всіх посадах, де трудився, Микола Васи­льо­вич зарекомендував себе висококваліфікованим фахівцем, вимогливим до себе та до колег, мудрим і виваженим керівником. Вміє підтримувати ділові відносини з колегами, планувати роботу, здійснювати керівні функції, контролювати виконання поставлених завдань.

П’ять разів обирався депутатом Варвинської районної ради, друге скликання поспіль – Варвинської селищної ради. Веде активну депутатську діяльність, постійно зустрічається з мешканцями громади, надає їм всебічну допомогу.

Має активну життєву позицію, значну увагу приділяє благодійництву. Ініціював створення благодійного фонду “Оберіг”. За час його роботи виділено понад 2 мільйони гривень на розвиток освіти, охорони здоров’я, культури, спорту та туризму, допомогу багатодітним сім’ям, талановитій і творчій молоді, громадянам, які потрапили у складні життєві обставини.

За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, зразкове виконання службових обов’язків нагороджувався почесними грамотами обласної і районної рад та держадміністрацій, Головного управління державної служби України.
Одружений, має двох дітей і трьох онуків.

Привітати Миколу Васи­льо­­вича із високою відзнакою мала змогу напередодні Новорічно-Різдвяних свят. Це саме той період, коли ми всі підсумовуємо рік прожитий, намагаємося окреслити плани на новий період, тож принагідно і до нього “напросилася” на корот­ке, імпровізоване інтерв`ю – про пер­ший, надскладний, рік укрупненої громади. Зокрема, як до людини, котра, після проходження до ради низки розрізнених політсил, зуміла своїм досвідом і виваженістю консолідувати депутатський склад на конструктивну роботу, а відтак – на забезпечення стабільної життєдіяльності громади.

– Миколо Васильовичу, Вар­вин­ська громада на базі колишнього району прожила спільно рік, як і її головний управлінський ор­­ган – селищна рада. Яким він був для всіх нас, варвинців, для ради – нашого представницького органу?

– Так, рік був важкий…  Адже у короткий термін відбулося повне переформатування органів місцевої влади – на зміну РДА, райраді, сільрадам внаслідок реформи децентралізації прийшов єдиний орган – селищна рада. На моїй пам`яті це перша реформа, котра відбулася так пришвидшено і не маючи повної законодавчої бази для цього.

Радою проведена значна робота: вирішували кадрові питання, налагоджували діяльність старостатів, змінювали підпорядкування підприємств і установ, а це – значний масив документів, які у стислі терміни мала ухвалити рада. Звісно, допускалися й певні помилки, проте у цій, скажімо так, екстремальній ситуації все гладко і не могло бути. Проте, завдяки досвіду багатьох працівників, спільно знаходили прийнятне вирішення.

Певні нарікання лунали спершу щодо дотримання регламенту, термінів оприлюднення рішень тощо, і їх породило не небажання працювати, а значне навантаження на апарат ради у ході реформування органів місцевої влади. Поступово ми вийшли на нормальний робочий режим, коли проекти рішень, інша важлива інформація вчасно надаються депутатам і громаді, створено належні умови для роботи депкорпусу.

Важким рік був і у фінансовому плані, але завершили ми його без боргів із зарплати працівників бюджетних установ. Бюджет “виживання” мали торік і матимемо у 2022-ому, хоч нині стартуємо з дещо кращими прогнозами.

На жаль, промислово-аграрна Варвинщина в останні роки має ряд негативних тенденцій – зменшується переробка вуглеводнів, податки концентруються за місцем реєстрації підприємств, натомість зростає видаткова частина, а це не може не позначатися на фінансовому стані громади, суспільній напрузі у ній. Тож слід наполегливо працювати над наповненням бюджету, залученням інвестицій.

Нині економічним і земельним відділами, роботу яких координує перший заступник селищного голови Віктор Гармаш, ведеться робота, аби ефективніше використати основний ресурс громади – землю. Переглядаються договори оренди, нормативно-грошова оцінка земель промисловості та населених пунктів, аби залучити більші надходження до бюджету. Громада надасть повне сприяння – є земля, будівлі – для розвитку бізнесу, аби була реальна підприємницька ініціатива.

– Миколо Васильовичу, головна місія секретаря ради – налагодити ефективну роботу цього органу не тільки у сесійній залі, а й у ході підготовки рішень. Чи вдалося знайти порозуміння між представниками всіх політсил у депкорпусі, організувати взаємодію з виконкомом, який поєднує керівників ради, старост сіл, громадських представників?

– Непростий був рік і в цьому плані – відбувалося становлення, як-то кажуть, всі ми притиралися, адже депкорпус, структура апарату ради зазнали значного оновлення. Але, порівнюючи з першою половиною року, нині вже можна говорити: конструктивна команда сформувалася. Депутатська більшість бере на себе відповідальність, ухвалюючи рішення. Долучаються й представники інших партій, адже всі ми живемо у спільному домі – громаді, і, незалежно від партійних кольорів, маємо дбати про її розбудову.

Переважна більшість обранців активно працює – вивчають проблеми громади, спілкуються з її мешканцями, вносять свої пропозиції.

З початку каденції проведено 24 пленарні засідання, де розглянуто понад 700 питань. Відбулися 78 засідань постійних комісій. За цими сухими цифрами – величезна робота, дискусії, пошук вірних рішень і компромісів.

– Прокоментуйте ключові рішення року, що минає, і зокрема – найрезонансніші у суспільстві.

– Важливо було вчасно вирішувати майнові, організаційні і фінансові питання, адже за ними – долі і добробут людей. Оперативно ухвалювалися бюджет і необхідні зміни до нього, програми соціально-економічного розвитку та інші. Значну підтримку надано освіті і медицині, котрі фінансуються з держбюджету. Зокрема, забезпечили найбільше в області співфінансування медичних закладів, і цьогоріч спрамовуємо їм понад 9 млн грн.

Важкими і резонансними стали рішення щодо заходів оптимізації витрат, вони торкнулися всіх установ, і зокрема селищної ради.

Було призупинено роботу окремих малокомплектних шкіл. Коли підвіз учнів і їх подальше навчання у інших закладах відпрацювали, чотири школи, де раніше навчалися 6-9 учнів, було ліквідовано. Депутати керувалися не стільки фінансовими аргументами у цьому (хоча вартість утримання учня в селищних ліцеях – 35-40 тис. грн, у сільських малокомплектних – було й до 140 тис. грн), як розумінням, що заклад до десятка різновікових учнів не може забезпечити їх належної соціалізації, якісного навчання. Ті рішення давалися всім непросто, але нині, перебуваючи в кращих умовах для навчання, діти задоволені, немає нарікань і від батьків.

– Миколо Васильовичу, маєте за плечима солідний досвід управлінської роботи: керівні посади на ГПЗ, очолювали колишній район як голова райдержадміністрації, долучилися до розбудови потужної агрокомпанії, створеної з нуля племінником Сергієм Анатолійовичем і братом Анатолієм Васильовичем Гайдаями, продовжили діяльність у новітньому агросекторі. Чи допомагає цей досвід нині у організації роботи ради громади?

– Досвід досвідом, але часи нині інші, і виклики, що постають перед громадою – теж інші. Вважаю, що набутий досвід для керівника будь-якого рівня не повинен стати такою собі короною на голові. Особисто я, хоч є одним з найстарших серед колег, але ніколи не ухвалюю рішень, не порадившись з іншими. Молодь, як і старших, теж треба слухати – це свіжі думки, креатив, інший погляд на речі. Головне, щиро вважаю, – чути людей, знаходити порозуміння, аналізувати ситуацію. У роботі секретаря, який мобілізує на спільну діяльність депкорпус, апарат ради, це якраз дуже важливо.

– На зламі між роком старим і новим, аналізуючи пройдений етап, чого бракує громаді для нормального існування, розвитку?

– Найперше – належного фінансового ресурсу, щоб була змога не тільки виживати, а й розвиватися. Тому потрібні законодавчі зміни, аби при нестачі коштів на власну бюджетну сферу з громади не вилучався “реверс” до держбюджету (у нас це 11 млн. грн). Розподіл податків теж слід змінити на користь громад. Потрібні стабільність, відпрацьовані, зрозумілі правила співіснування держави й громади.

– Уявімо, що згаданий ресурс з`явився, що першочергово слід би зробити для поліпшення життя у громаді.

– Я за базові, інфраструктурні речі. Потребують оновлення водяні й каналізаційні комунікації. Це навіть гостріша проблема, аніж ремонт доріг. Комунальне господарство доробляє колишній, ще радянський, ресурс. Ось зокрема у переддень Нового року низка поривів водогону сталася у мікрорайоні “Нафтовик”. Їх складність у тому, що латають у одному місці, а поряд рве знову і знову… За наявності коштів треба було б першим ділом упередити комунальний колапс, організувати цивілізовану утилізацію сміття та чимало іншого.

– Миколо Васильовичу, спілкуємося у переддень Ново­річно-Різдвяних свят, тож наприкінці розмови трішки …нескромних запитань. Ви багато років на непростих посадах, є людиною відкритою до спілкування, толерантною, але водночас залишаєтеся непублічною щодо особистого життя. Ваше ім`я співзвучне зі святим – покровителем дітвори і не тільки, тож як цьогоріч вітатимете родину? Що даруєте до свят?

– Якщо знаю про якусь конкретну мрію близьких, – усміхається співрозмовник, – то зазвичай допомагаю її втілити. Якщо ж ні, завжди виручить конвертик – на майбутню мрію. Як і в кожній родині , тепло і увага до наймолодших – старший онук вже студент, молодші – школярі.

– А якими будуть Ваші святкові вихідні, чим любите займатися на дозвіллі?

– Свята проведу у родинному колі. Люблю спорт – хоча б повболівати, люблю активний відпочинок і подорожі, відпочити біля річки чи моря, проте за нинішньої ситуації, зокрема епідемічної, як-то кажуть, всім нам не до того.

– Ну і насамкінець, новорічні побажання замлякам-варвинцям.

– Останні роки ще більшим сенсом наповнюємо побажання міцного здоров`я всім, миру, здійснення планів – кожному своїх і спільних – для громади і країни.

А ще – розуму, мудрості у керівні голови на всіх рівнях, оптимізму всім нам, не пасувати перед труднощами, єднатися заради розвитку громади і країни.

– Гарні побажання, дай, Боже. І Вас вітаю із високою відзнакою та зимовими святами, усіх Вам життєвих гараздів. Хай і надалі не полишають витримка і толерантність на непростому поприщі.

Записала Є. Зима,
фото з архіву героя розповіді.

За інноваційну і меценатську діяльність “Дружба-Нова” свого часу отримала чимало заслужених нагород.

На полях компанії – власник і керівник відомого виробника сільгосптехніки Horsch Міхаель Хорш (другий зліва).

Історична світлина – за сприяння потужного агропідприємства у спортивних заходах у Варві брали участь зірки українського футболу Олексій Михайліченко, Віктор Леоненко, Олег Саленко та інші.

Краще гір можуть бути тільки гори, вважає Микола Гайдай – прихильник спорту і активного відпочинку.