З відзнакою!
Восьма сесія Чернігівської обласної ради, що відбулася 22 грудня, відкривалася хвилюючою урочистістю – врученням почесних відзнак та високих державних нагород за багаторічну сумлінну працю групі представників місцевого самоврядування, освітянської галузі, спорту, ліквідаторам-чорнобильцям.
Серед тих, кого вітали того дня керівники області, – представник Варвинщини – секретар Варвинської селищної ради Микола Васильович ГАЙДАЙ, корінний варвинець і патріот малої батьківщини, який чимало літ, а значить – сил, знань й енергії, присвятив управлінській діяльності на виробничих об`єктах промисловості й агросектора, в органах місцевої влади. Його внесок у розвиток нашого краю відзначено Грамотою Верховної Ради України із врученням пам`ятного знака.
Біографічна довідка. М.В. Гайдай народився 21 квітня 1956 року в смт Варва. Міцні знання фахового управлінця здобув у Київському інституті народного господарства за спеціальністю «Планування народного господарства».
Трудову діяльність розпочав у 1973 році на Гнідинцівському заводі по стабілізації нафти і виробництву зріджених газів, пройшовши шлях від робітника до заступника директора підприємства. Значну увагу приділяв питанням організації праці, матеріально-технічного забезпечення виробництва, сприяв стабільній роботі підприємства.
Тривалий час перебував на державній службі. Зокрема, працював секретарем Варвинської районної державної адміністрації, керівником секретаріату Варвинської районної ради та виконкому. 1995 – 2007 роки – заступник та перший заступник голови Варвинської районної державної адміністрації, а з 2007-ого до 2010-ого – очолював район.
Микола Гайдай зробив вагомий внесок у соціально-економічний розвиток регіону. За час його роботи в органах влади район займав лідируючі позиції в області: створювалися нові робочі місця, розвивався малий та середній бізнес, забезпечувався соціальний захист населення.
З 2010 року трудову діяльність продовжив в аграрному секторі, спочатку заступником генерального директора СТОВ «Дружба-Нова», а з березня 2014 до грудня 2020 року – генеральний директор TOB «ІСТ АГРО». Брав активну участь у впровадженні енергозберігаючих та інноваційно-технологічних рішень, підвищенні ефективності виробництва. Значну увагу приділяв підтримці соціальної сфери, розвитку сільських територій у Чернігівській, Полтавській та Сумській областях, де працювали сільгосппідприємства.
Організовував благодійну діяльніст. Компанія «Дружба-Нова» чотири рази визнавалася переможцем обласного конкурсу «Благодійник року», а також перемагала в національному конкурсі.
Був співорганізатором проведення міжнародних конференцій та всеукраїнських форумів на базі підприємства з питань впровадження інформаційних і ресурсозберігаючих технологій у сучасному агровиробництві.
16 грудня 2020 року обраний на посаду секретаря Варвинської селищної ради.
На всіх посадах, де трудився, Микола Васильович зарекомендував себе висококваліфікованим фахівцем, вимогливим до себе та до колег, мудрим і виваженим керівником. Вміє підтримувати ділові відносини з колегами, планувати роботу, здійснювати керівні функції, контролювати виконання поставлених завдань.
П’ять разів обирався депутатом Варвинської районної ради, друге скликання поспіль – Варвинської селищної ради. Веде активну депутатську діяльність, постійно зустрічається з мешканцями громади, надає їм всебічну допомогу.
Має активну життєву позицію, значну увагу приділяє благодійництву. Ініціював створення благодійного фонду “Оберіг”. За час його роботи виділено понад 2 мільйони гривень на розвиток освіти, охорони здоров’я, культури, спорту та туризму, допомогу багатодітним сім’ям, талановитій і творчій молоді, громадянам, які потрапили у складні життєві обставини.
За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, зразкове виконання службових обов’язків нагороджувався почесними грамотами обласної і районної рад та держадміністрацій, Головного управління державної служби України.
Одружений, має двох дітей і трьох онуків.
Привітати Миколу Васильовича із високою відзнакою мала змогу напередодні Новорічно-Різдвяних свят. Це саме той період, коли ми всі підсумовуємо рік прожитий, намагаємося окреслити плани на новий період, тож принагідно і до нього “напросилася” на коротке, імпровізоване інтерв`ю – про перший, надскладний, рік укрупненої громади. Зокрема, як до людини, котра, після проходження до ради низки розрізнених політсил, зуміла своїм досвідом і виваженістю консолідувати депутатський склад на конструктивну роботу, а відтак – на забезпечення стабільної життєдіяльності громади.
– Миколо Васильовичу, Варвинська громада на базі колишнього району прожила спільно рік, як і її головний управлінський орган – селищна рада. Яким він був для всіх нас, варвинців, для ради – нашого представницького органу?
– Так, рік був важкий… Адже у короткий термін відбулося повне переформатування органів місцевої влади – на зміну РДА, райраді, сільрадам внаслідок реформи децентралізації прийшов єдиний орган – селищна рада. На моїй пам`яті це перша реформа, котра відбулася так пришвидшено і не маючи повної законодавчої бази для цього.
Радою проведена значна робота: вирішували кадрові питання, налагоджували діяльність старостатів, змінювали підпорядкування підприємств і установ, а це – значний масив документів, які у стислі терміни мала ухвалити рада. Звісно, допускалися й певні помилки, проте у цій, скажімо так, екстремальній ситуації все гладко і не могло бути. Проте, завдяки досвіду багатьох працівників, спільно знаходили прийнятне вирішення.
Певні нарікання лунали спершу щодо дотримання регламенту, термінів оприлюднення рішень тощо, і їх породило не небажання працювати, а значне навантаження на апарат ради у ході реформування органів місцевої влади. Поступово ми вийшли на нормальний робочий режим, коли проекти рішень, інша важлива інформація вчасно надаються депутатам і громаді, створено належні умови для роботи депкорпусу.
Важким рік був і у фінансовому плані, але завершили ми його без боргів із зарплати працівників бюджетних установ. Бюджет “виживання” мали торік і матимемо у 2022-ому, хоч нині стартуємо з дещо кращими прогнозами.
На жаль, промислово-аграрна Варвинщина в останні роки має ряд негативних тенденцій – зменшується переробка вуглеводнів, податки концентруються за місцем реєстрації підприємств, натомість зростає видаткова частина, а це не може не позначатися на фінансовому стані громади, суспільній напрузі у ній. Тож слід наполегливо працювати над наповненням бюджету, залученням інвестицій.
Нині економічним і земельним відділами, роботу яких координує перший заступник селищного голови Віктор Гармаш, ведеться робота, аби ефективніше використати основний ресурс громади – землю. Переглядаються договори оренди, нормативно-грошова оцінка земель промисловості та населених пунктів, аби залучити більші надходження до бюджету. Громада надасть повне сприяння – є земля, будівлі – для розвитку бізнесу, аби була реальна підприємницька ініціатива.
– Миколо Васильовичу, головна місія секретаря ради – налагодити ефективну роботу цього органу не тільки у сесійній залі, а й у ході підготовки рішень. Чи вдалося знайти порозуміння між представниками всіх політсил у депкорпусі, організувати взаємодію з виконкомом, який поєднує керівників ради, старост сіл, громадських представників?
– Непростий був рік і в цьому плані – відбувалося становлення, як-то кажуть, всі ми притиралися, адже депкорпус, структура апарату ради зазнали значного оновлення. Але, порівнюючи з першою половиною року, нині вже можна говорити: конструктивна команда сформувалася. Депутатська більшість бере на себе відповідальність, ухвалюючи рішення. Долучаються й представники інших партій, адже всі ми живемо у спільному домі – громаді, і, незалежно від партійних кольорів, маємо дбати про її розбудову.
Переважна більшість обранців активно працює – вивчають проблеми громади, спілкуються з її мешканцями, вносять свої пропозиції.
З початку каденції проведено 24 пленарні засідання, де розглянуто понад 700 питань. Відбулися 78 засідань постійних комісій. За цими сухими цифрами – величезна робота, дискусії, пошук вірних рішень і компромісів.
– Прокоментуйте ключові рішення року, що минає, і зокрема – найрезонансніші у суспільстві.
– Важливо було вчасно вирішувати майнові, організаційні і фінансові питання, адже за ними – долі і добробут людей. Оперативно ухвалювалися бюджет і необхідні зміни до нього, програми соціально-економічного розвитку та інші. Значну підтримку надано освіті і медицині, котрі фінансуються з держбюджету. Зокрема, забезпечили найбільше в області співфінансування медичних закладів, і цьогоріч спрамовуємо їм понад 9 млн грн.
Важкими і резонансними стали рішення щодо заходів оптимізації витрат, вони торкнулися всіх установ, і зокрема селищної ради.
Було призупинено роботу окремих малокомплектних шкіл. Коли підвіз учнів і їх подальше навчання у інших закладах відпрацювали, чотири школи, де раніше навчалися 6-9 учнів, було ліквідовано. Депутати керувалися не стільки фінансовими аргументами у цьому (хоча вартість утримання учня в селищних ліцеях – 35-40 тис. грн, у сільських малокомплектних – було й до 140 тис. грн), як розумінням, що заклад до десятка різновікових учнів не може забезпечити їх належної соціалізації, якісного навчання. Ті рішення давалися всім непросто, але нині, перебуваючи в кращих умовах для навчання, діти задоволені, немає нарікань і від батьків.
– Миколо Васильовичу, маєте за плечима солідний досвід управлінської роботи: керівні посади на ГПЗ, очолювали колишній район як голова райдержадміністрації, долучилися до розбудови потужної агрокомпанії, створеної з нуля племінником Сергієм Анатолійовичем і братом Анатолієм Васильовичем Гайдаями, продовжили діяльність у новітньому агросекторі. Чи допомагає цей досвід нині у організації роботи ради громади?
– Досвід досвідом, але часи нині інші, і виклики, що постають перед громадою – теж інші. Вважаю, що набутий досвід для керівника будь-якого рівня не повинен стати такою собі короною на голові. Особисто я, хоч є одним з найстарших серед колег, але ніколи не ухвалюю рішень, не порадившись з іншими. Молодь, як і старших, теж треба слухати – це свіжі думки, креатив, інший погляд на речі. Головне, щиро вважаю, – чути людей, знаходити порозуміння, аналізувати ситуацію. У роботі секретаря, який мобілізує на спільну діяльність депкорпус, апарат ради, це якраз дуже важливо.
– На зламі між роком старим і новим, аналізуючи пройдений етап, чого бракує громаді для нормального існування, розвитку?
– Найперше – належного фінансового ресурсу, щоб була змога не тільки виживати, а й розвиватися. Тому потрібні законодавчі зміни, аби при нестачі коштів на власну бюджетну сферу з громади не вилучався “реверс” до держбюджету (у нас це 11 млн. грн). Розподіл податків теж слід змінити на користь громад. Потрібні стабільність, відпрацьовані, зрозумілі правила співіснування держави й громади.
– Уявімо, що згаданий ресурс з`явився, що першочергово слід би зробити для поліпшення життя у громаді.
– Я за базові, інфраструктурні речі. Потребують оновлення водяні й каналізаційні комунікації. Це навіть гостріша проблема, аніж ремонт доріг. Комунальне господарство доробляє колишній, ще радянський, ресурс. Ось зокрема у переддень Нового року низка поривів водогону сталася у мікрорайоні “Нафтовик”. Їх складність у тому, що латають у одному місці, а поряд рве знову і знову… За наявності коштів треба було б першим ділом упередити комунальний колапс, організувати цивілізовану утилізацію сміття та чимало іншого.
– Миколо Васильовичу, спілкуємося у переддень Новорічно-Різдвяних свят, тож наприкінці розмови трішки …нескромних запитань. Ви багато років на непростих посадах, є людиною відкритою до спілкування, толерантною, але водночас залишаєтеся непублічною щодо особистого життя. Ваше ім`я співзвучне зі святим – покровителем дітвори і не тільки, тож як цьогоріч вітатимете родину? Що даруєте до свят?
– Якщо знаю про якусь конкретну мрію близьких, – усміхається співрозмовник, – то зазвичай допомагаю її втілити. Якщо ж ні, завжди виручить конвертик – на майбутню мрію. Як і в кожній родині , тепло і увага до наймолодших – старший онук вже студент, молодші – школярі.
– А якими будуть Ваші святкові вихідні, чим любите займатися на дозвіллі?
– Свята проведу у родинному колі. Люблю спорт – хоча б повболівати, люблю активний відпочинок і подорожі, відпочити біля річки чи моря, проте за нинішньої ситуації, зокрема епідемічної, як-то кажуть, всім нам не до того.
– Ну і насамкінець, новорічні побажання замлякам-варвинцям.
– Останні роки ще більшим сенсом наповнюємо побажання міцного здоров`я всім, миру, здійснення планів – кожному своїх і спільних – для громади і країни.
А ще – розуму, мудрості у керівні голови на всіх рівнях, оптимізму всім нам, не пасувати перед труднощами, єднатися заради розвитку громади і країни.
– Гарні побажання, дай, Боже. І Вас вітаю із високою відзнакою та зимовими святами, усіх Вам життєвих гараздів. Хай і надалі не полишають витримка і толерантність на непростому поприщі.
Записала Є. Зима,
фото з архіву героя розповіді.