«…ЛЮДИНА, НАЧЕБТО Й НЕ ЛІТАЄ, А КРИЛА МАЄ»

Фестиваль “Гордість Варвинщини-2017”

Саме ці слова геніальної письменниці Ліни Костенко стали прологом фестивалю «Гордість Вар­винщини».

З гідністю і честю пройшовши 14-річний шлях, подолавши чимало перешкод, фестиваль «Жінка року» вступив у свою нову еру з чималим багажем досвіду, унікальних розробок і незмінною затребуваністю у населення району. Він запалив символічний вогонь Прометея і з гідністю проніс його до кінця минулого року. Цей вогонь підхоплювали все нові і нові володарі престижних номінацій. Саме вони, кращі з кращих, своїми звершеннями прокладають шлях у гідне майбутнє нашого краю.

Нинішня урочиста церемонія нагородження проходила, як фестиваль-рейтинг популярності та здобутків людей Варвинщини, і відбувалася у нашому районі в такому форматі вперше. На ньому були представлені найбільш успішні жителі Варвинщини, даючи, таким чином, шанс усім землякам скористатися їхнім досвідом, реальною історією успіху в якості еталона для наслідування.

Отож, знайомтесь – нові герої Варвинщини.

Першим на сцену ведучі запросили Сергія Вікторовича Да­ниленка, який представляв найго­ловнішу галузь народного господар­ства – сільськогосподарську. Це зви­­чайна людина, озерянчанин, трак­­­торист СТОВ «Дружба-Нова». Ми­­­­нулого року він відзначався як кра­щий працівник на посівах кукурудзи, со­няшника по озерянському кущу та за найбільший вихід врожаю на цих по­лях. І тому дійсно вартий того, щоб називатися кращим «Працівником агропромислового комплексу».

Лауреатом номінації «Ви­роб­ни­цтво і соціальне партнерство» став директор ТОВ «Журавка» Вік­тор Степанович Свинар, який у Жу­равці працює понад 37 років, з них 7 – на посаді директора товариства. За весь період роботи зарекомендував себе висококваліфікованим, здібним працівником, керівником і наставником для молодих працівників. Завдяки його професійним знанням, особистим якостям, великому досвіду роботи в агропромисловому комплексі ТОВ «Журавка» має хороші показники.

Нелегкий хліб і у працівників наф­товицьких професій. А наф­то­га­зовидобуток і переробка завжди були основою еконо­міки району, рухали його розвиток. Лауреатом номінації «Працівник нафтогазової промисловості» став Богдан Володимирович Макух, начальник технологічно-виробничого відділу апарату управління Гнідинцівського ГПЗ. На підприємстві він трудиться майже два десятиліття. Зарекомендував себе як відповідальний, вимогливий і високопрофесійний спеціаліст. З дитинства має хобі – волейбол. Також захоплюється фотографією і приготуванням страв на мангалі. Має 2-х доньок: старша – студентка університету, молодша – вихованка дитсадка.

«Працювати потрібно так, щоб кожного ранку йшли з охотою на роботу, а увечері ще з більшою радістю проверталися додому» – цю фразу завжди повторює директор Варвинської районної гімназії Василь Іванович Небрат, який став лауреатом номінації «Відданість професії». Хто його знає, той може охарактеризувати Василя Івановича так: непереможний оптиміст, людина слова, прекрасний педагог, чудовий сім’янин. Майже 25 років свого життя він присвятив педагогічній діяльності. До речі, навчальний заклад, який очолює Василь Іванович, займає восьме місце в рейтингу усіх навчальних закладів Чернігівщини. За успіхи в професійній діяльності Василя Івановича нагороджено премією Софії Русової. Окрім професійної діяльності Василь Небрат ще багато чим цікавиться: він азартний футбольний вболівальник, дуже любить подорожувати, цікавиться історією, та особливу втіху знаходить у колекціонуванні ювілейних монет та значків. Разом з дружиною Наталією Валеріївною виховують трьох дітей – синів Андрія та Івана, донечку Софійку.

«Інтелектуалом року» визнано учня одинадцятого класу Варвинської районної гімназії Дмитра Ка­лайду. Хлопець має вольовий характер, наполегливий, впевнений у своїх діях. Він постійно зайнятий: грає в футбол і баскетбол, учасник фінального етапу 8 обласного чемпіонату з інтелектуальних ігор «Віват, інтелект!» серед школярів Чернігівської області, дипломант обласної олімпіади з правознавства та історії, дипломант всеукраїнського конкурсу-захисту учнівських науково-дослідницьких робіт у секції «Краєзнавство», дійсний член Чернігівського територіального відділення МАН України. А ще активний учасник танцювального колективу «Терпсихора», позакласних та загальногімназійних заходів.

…Білий світ для тебе
лиш у вікні
небом дивиться синім
небом дивиться сірим
сонцем щедрим сміється
плаче шибка дощем
серце сумом стікає…

Ці рядки присвятив «котиколяскам» – таким же як і він людям, прикутим до візка, Олександр Петрович Покидько – самодіяльний письменник та публіцист. Олександр Покидько тяжко травмувався у 25 років, нині йому 60. Живе в Остапівці у своєї старшої сестри. Навіть після такого удару долі чоловік не зламався, не втратив силу духу, а навпаки – у ньому прокинулася жага до життя, захотілося всьому світові розповісти про нелегке життя інвалідів. І так з’явилися його перші художні твори, які друкувалися у місцевій пресі, журналі «Літературний Чернігів», у газетах «Літературна Україна», «Українське слово», «Сільські Вісті», та ін. Олександр Петрович є членом літературної спілки «Чернігів», нагороджений багатьма грамотами, подяками і почесними знаками обласного і районного рівнів, дипломами всеукраїнських конкурсів.

Напередодні фестивалю голова РДА Любов Доля і представники організаційного комітету завітали до Олександра Петровича додому, щоб вручити йому нагороду в номінації «Сила духу».

«Лікарем року» стала Світлана Миколаївна Калайда – лікар-терапевт комунального зак­ладу «Варвинська ЦРЛ». Ця жінка постійно вдосконалює свої знання, шукає нові форми та методики лікування, підвищує свій професійний рівень. Вона знайшла сенс свого життя і не лише прикрашає життя інших людей, а й нерідко його рятує. За відданість справі та високий професіоналізм неодноразово була нагороджена грамотами та подяками, а у 2012 році нагороджена медаллю Президента України. Світлана Миколаївна не тільки чудовий фахівець, а й привітна господиня, вірна подруга, любляча донька, дружина і мама.

Голова профкому Гнідинців­сь­кого ГПЗ Тетяна Михайлівна Лев­ченко – відома особистість серед жителів нашого району. Чимало часу, сил і енергії жінка віддає громадській роботі. Це яскрава і неординарна людина, генератор багатьох ініціатив, оптиміст, приймає мудрі, виважені рішення, здібний організатор. Її девіз: «Слухай своє серце і дій!».

Минулий рік напружений для колективу заводу – він став заручником ситуації, що склалася в країні. Профспілчани зрозуміли, що права не дарують – їх виборюють і захищають. Тетяна Левченко показала усім, що не можна падати духом у цей складний для кожного період життя, адже це нас ще міцніше консолідує, спонукає до активних дій. І вона діяла: організовувала колег на участь в акціях протесту, писала звернення Президенту, Уряду, народним депутатам. За рік пророблена величезна копітка робота. І все це було недаремно – нині завод працює і це дійсно вагомий внесок цієї жінки для свого рідного колективу. Тому на фестивалі-рейтингу вона стала лауреатом у номінації «Профспілковий лідер».

А наступний учасник фестивалю – Анатолій Павлович Оніщенко, кандидат у майстри спорту України, своїми спортивними перемогами доводить, що людський організм має величезні резерви сили та витривалості.

Розвивати свої силові можливості Анатолій Павлович розпочав ще в армії. І нині тільки но знайдеться вільна хвилинка, відразу бере в руки гирю і працює на результат. А результат нашого силача вражає – 245 підйомів 32-кілограмової гирі за 10 хвилин. Вже більше 15 років чоловік бере участь в районних, обласних, всеукраїнських спартакіадах.

За свою спортивну кар’єру Анатолій Павлович має більше 50 медалей, майже стільки ж кубків та безліч грамот. А на районному фестивалі він став лауреатом у номінації «Богатирська сила».

Життя наступної героїні ніби спроектоване творчим неспокоєм, якимось незвичайним талантом. Це директор Антонівського сільського будинку культури Надія Григорівна Волік, яка стала лауреатом у номінації «Берегиня народних традицій». Надія Григорівна завжди говорить, що пісня – це живий скарб, що йде від серця до серця, чарує душу, дарує радість. Енергійна, ініціативна, життєрадісна, творча і вимоглива вона майже десять років очолює сільський осередок культури. Очолюваний нею співочий колектив «Антонівчанка» є окрасою сільської і районної сцен, декілька разів брав участь в передачі на першому національному телеканалі «Фольк-music», а найкращим результатом у роботі Надії Григорівни є нещодавнє присвоєння колективу звання «народного аматорського».

Наймолодшою учасницею фестивалю у номінації «Юний талант» стала Діана Константінова – юна скрипаля, переможниця двох етапів конкурсу дитячої творчості «Яскраві діти України». З семи років вона захопилася грою на скрипці, пізніше почала відвідувати заняття з вокалу і грати на фортепіано. Така маленька, така тендітна одинадцятирічна дівчинка в своєму арсеналі вже має багато досягнень і нагород. Вона бере участь в батьох конкурсних програмах та міжнародних фестивалях в інструментальному жанрі та вокальному. Була нагороджена дипломами ІІ та ІІІ ступенів на різних музичних конкурсах. З ансамблем скрипалів зайняли І місце у конкурсі “Київський колорит” – 2017 р. Діана також бере активну участь у шкільних та районних заходах.

Вже багато років палахкотить в душі іскра поезії у лауреата фестивалю «Гордість Варвинщини» в номінації «Володар золотого пера» Тетяни Олексіївни Зуб. Сорок років свого життя вона віддала вихованню підростаючого покоління, працюючи вчителем у школі. Це напрочуд цікава, ерудована людина, багатогранна творча особистість. Нещодавно подією в культурному житті селища стала поява збірки віршів Тетяни Олексіївни «Мелодія душі моєї». Тонка лірика, філософські роздуми та непереборний життєвий оптимізм творів приваблюють, змушують задуматись про складний, суперечливий, але такий прекрасний світ.

Одним із напрямків сучасної позашкільної освіти є туристсько-краєзнавчий. Цей вид спорту нині надійно увійшов у життя сотень юнаків і дівчат селища. А керівник турклубу «Бригантина» Віктор Анатолійович Гутак допомагає їм розвинути спортивні здібності і досягти максимальних результатів. На рахунку туристичного клубу, який очолює Віктор Анатолійович, чимало кубків обласних змагань, є і кубки чемпіонатів України зі спортивного туризму. Він виховав 6 кандидатів у майстри спорту зі спортивного туризму, 23 першорозрядники, 37 вихованців мають другий розряд, а 56 – третій. А минулого року його вихованці стали володарями Кубку України з пішохідного туризму. Тому на фестивалі «Гордість Варвинщини» він став «Кращим тренером року».

Наступна учасниця фестивалю – дев’ятикласниця райгімназії Ірина Смаглюк подружилася зі спортом ще з перших класів. Аби кудись подіти надлишок енергії, дівчинка записалася на футбольний гурток. Батьки спочатку думали, що це просто дитяча забаганка, яка швидко минеться, набридне. Але маленька школярка зацікавилась цим видом спорту і навіть досягла значних успіхів. Вона грає за дівочу команду Прилуцької ДЮСШ, також Ірину запросили виступати в складі команди Чернігівської обл., а збірна команда регіону, в яку увійшла і Ірина, в чемпіонаті України «Кубок надії ФФУ» в 2014 році стала бронзовим призером, а у 2015 – срібним. Паралельно з футболом дівчинка займається баскетболом і стрітболом. За свої спортивні досягнення Іра має 47 медалей різного гатунку, 6 кубків кращого гравця та безліч грамот. А на районному фестивалі стала лауреатом номінації «Спортивна гордість».

Про таких людей, як Володимир Вікторович Михайлик, часто кажуть: золоті руки, на всі руки майстер, за що не береться, все до ладу. Бо працьовитий, відданий тій справі, яку робить. Ще з дитинства у Володимира проявлялись таланти будівельника. Понад усе любив майструвати. Улюблене заняття переросло в справу всього його життя. Він свідомо вибрав професію будівельника, почав займатись ремонтами, бо, перш за все, хоче бачити результат своєї праці. А головне – бачити, що цей результат потрібен людям, що вони радіють красі і зручності відновлених ним будівель. В районі майже не залишилося будівель, до ремонту яких не доторкнулись руки Володимира Вікторовича. Тому він і став на фестивалі лауреатом у номінації «Майстер своєї справи».

А у номінації «Добрі справи» була представлена теж відома нині у нашому районі людина – учасник волонтерської групи, ветеран-афганець Віктор Іванович Борсук. З початку бойових дій на сході нашої країни Віктор Іванович, не шкодуючи ні себе, ні свого залізного коня, разом із місцевою командою волонтерів знову і знову вирушає в путь до бійців, доставляючи їм частинку домашнього добра і тепла від варвинців. Десятки разів доставляв вантажі в зону проведення антитерористичної операції на власному автотранспорті. Маючи за плечима досвід учасника бойових дій в Афганістані, він, як ніхто інший, розуміє, як не солодко на війні нашим хлопцям. Він впевнено перетинає блокпости зони АТО. Здається, для нього немає нічого неможливого. Навіть, коли лунають за спиною вибухи снарядів, поряд з Віктором Івановичем почуваєшся захищеним і впевненим, що все буде добре, відгукуються про нього товариші по волонтерській справі.

Останньою на урочистий подіум запросили прекрасну жінку, добру, ніжну маму, берегиню славного її роду, який створила і виплекала вона сама, Лідію Іванівну Самойленко з Журавки. Щедрий лелека не поскупився для цієї жінки – приніс у її родину п’ятеро дітей. А ще в її чуйному серці і добрій душі знайшлося місце і для 5 діточок , які були в неї під опікою. На сьогодні Лідію Іванівну радують 7 внуків. А минулого року Указом Президента України жінці присвоєно високе і почесне звання – «Мати-героїня».

Всіх лауреатів районного конкурсу привітала і вручила пам’ятні подарунки голова райдержадміністрації Любов Доля. З вітальним словом звернулася до учасників свята селищний голова Валентина Саверська-Лихошва. Вони відзначили, що Варвинщина має пишатися цими наполегливими, трудолюбивими, творчими людьми. А учасники художньої самодіяльності району кожному з них і глядачам подарували свої прекрасні танці і пісні.

Н. ПАЛЯНИЦЯ,
фото автора

This slideshow requires JavaScript.