«Команд «позакривати» ніхто і ніколи не давав, є команда зберегти максимально можливу освітню інфраструктуру громади…»

Наші інтерв`ю

Реформування адміністративно-територіального устрою, місцевого самоврядування і завершення процесу утворення укрупнених громад у нашій державі триває паралельно й одночасно з реформами ключових гуманітарних напрямків – медицини, освіти та ін. Будуть вони вдалими чи тільки зламають існуючу систему, наразі впевнено не скаже ніхто, проте у їх впровадженні не зупиняється жодна владна команда, що приходять одна одній на зміну.

Так, за привабливим визначенням «Нова українська школа» стоїть низка структурних змін у освіті, мало пояснених реформаторами пересічним громадянам, а від того – гнітючих, лякаючих. Не додає оптимізму й демографія у сільській місцевості та організаційні і фінансові труднощі новоутворених громад.

Тож прокоментувати сучасні освітні «страшилки» – місцеві і загальнодержавні, а це загроза закриття малокомплектних шкіл та існування  старшої школи (ліцеїв) лише у великих містах, ми попросили начальника  відділу освіти Варвинської СТГ Володимира КУТОВОГО.

– Володимире Євгеновичу, а ким це і щодо яких закладів Вам «дано команду позакривати», як «трищать» нині місцеві «сарафанні» соцмережі?.. До речі, щодо цього інфоявища є влучний жарт: раніше у кожному селі була своя баба Триндичиха – на лавці з насінням, а нині – таких звуть «відома блогерша»…

– Дійсно, жарт якраз влучний на початок розмови не тільки про поточну ситуацію у нашій освітній галузі, а й про поширювані «фейки», – усміхається очільник варвинської освіти. – Як людина, котра в управлінні галуюззю вже більше двох десятків літ, запевняю: ніяких команд на закриття того чи іншого закладу за всі ці непрості роки, коли неспинно зменшується кількість населення, а відтак – і контингент учнів, вихованців у школах та садках, інших освітніх закладах, не давав жоден керівник району чи громади.

Якщо й відбуваються певні зміни у освітній структурі нашого колишнього  району, то виключно, як-то кажуть, природнім шляхом: немає дітей – рано чи пізно не буде й закладу. На жаль, такі сучасні реалії, і криком тут не зарадиш.

У попередні роки приходили міністерські «циркуляри» щодо перспектив існування шкіл, де менше 40 учнів, проте нині ніяких ліквідацій не планується ні на рівні держави,  ні, тим паче, самою громадою.

Навпаки сільські школи і дитсадки ми стараємося утримувати мало не до останнього учня. Якщо з недалекої історії – саме через зменшення числа  учнів  довелося реорганізувати Калиновицьку,  Дащенківську школи. Зараз на слуху закриття дитсадка у Мармизівці, де лишилися одина дитина віком до трьох років, ще один дошкільничок – 5,5 років – цьогоріч піде до школи.  Водночас утримувався колектив з 6  працівників…

Саме життя змушує вирішувати долю таких закладів. Наразі вивільненому персоналу виплачено належний у таких випадках розрахунок, вихованка підвозиться до озерянського закладу, графік руху шкільного автобуса продумано так, аби було якнайзручніше дитині. У автобусі малечу зустрічає супроводжуючий, в Озерянах – працівник ДЗО.

Безперечно, певне зенепокоєння існує щодо долі майна таких закладів. Обладнання буде передано у інші дитсадки, а от приміщення за нинішнім законодавством, на жаль, не може бути передане в оренду або продане і використовуватися за іншим профілем. Сільчани ініціюють започаткування тут, приміром, залу для урочистостей, проте, щоб була на те змога, потрібні законодавчі зміни. Судячи із запиту до місцевих відділів освіти одного із нардепів, зокрема, цікавиться тим, чи доцільні такі зміни, сподіваємося, що вони будуть ухвалені.

Принагідно наголошую, поширювана інформація: «ой, людоньки, закривають дитсадки, а далі черга – за школами…» не відповідає дійсності, вона маніпулятивна. Як і раніше, громада докладатиме всіх зусиль, аби зберігати максимально можливу освітню інфраструктуру, котрої потребують мешканці Варвинщини.

– До речі, в останні роки Варвинщина з`єднувалася-роз`єднувалася, освітні заклади підпорядковувалися двом ОТГ і районові… Нагадайте, яка освітня мережа існує нині в укрупненій громаді?

-Маємо 11 закладів загальної середньої освіти – це 1484 учні (до слова, свого часу, коли очолював Варвинську школу, майже така кількість була лише у ній), 220 педагогів та 144 непедагогічні працівники; 13 дошкільних закладів освіти – 410 вихованців, 85 педагогів і 84 – обслуговуючий персонал. Також маємо міжшкільний навчально-виробничий комбінат, дитячо-юнацьку спортивну школу, центр дитячої та юнацької творчості, інклюзивно-ресурсний центр.

Таку мережу прагнемо зберегти. Хоча на оплату праці педагогів надходить освітня субвенція, але і на місцевий бюджет фінансове навантаження значне. Як відомо, затратний механізм на одного учня у сільських школах колосальний – 86 тис. грн на прикладі Брагинцівської, тоді як у селищних ліцеях – 14-15 тис.

Не бракує проблем і у фінансуванні чисельніших селищних закладів. Тоді, як по сільських ми вкладалися у державну субвенцію і навіть заощадили ресурси на стимулюючі виплати, то ліцеї доводилося дофінансовувати із селищного бюджету. Чому так?  Бо штат не відповідає навчальному плану: кількість педагогічних працівників більша на третину, наповнюваність класів має бути не менше 20 учнів, а у нас – 17,6. Тому ведеться пошук резервів економії, як-то кажуть, не зачіпаючи людей.

Попри все це, ніяких різких рухів у галузі, яких остерігаються варвинці, нами  не планується взагалі, хіба окрім виняткових випадків, коли в селі просто не буде контингенту учнів.  Сьогодні ми тримаємо школки: Брагинцівська – 6 дітей, Богданівська – 7, Леляківська – 8, Кухарська – 9. Були у нас випадки, коли утримували і 3-х учнів.

Певні зміни (це, наголошую, трансформація, а не закриття)  можливі хіба з 2024 року – пілотні проекти, і далі вже з 2027-го, коли за Новою українською школою заклади  середньої освіти планується розмежувати на початкові, середні та ліцеї.

– Трішки докладніше про те, що очікує старшокласників. Адже нині поширюється інформація, що ліцеї для них зможуть діяти тільки у великих громадах, у містах. А це доїзд, гуртожитки і т.д…

– Знову ж таки, закриття закладів у зв`язку з цим не планується, навпаки вони мають краще готувати дитину до обрання майбутньої професії, до вступу у вищі навчальні заклади.

Ухвалений рік тому закон про повну загальну середню освіту передбачає, що з 2027 року школи будуть поділені на: початкові (1-4 класи), середні (5-9 класи) та ліцеї (10-12 класи). Ліцеї плануються  професійного типу – наприклад, на базі училищ, і академічного – для тих учнів, які готуватимуться до вступу  до вишів. У більшості ліцеїв буде по 5-6 профілів.

Навіщо це потрібно? Ліцеї передбачатимуть можливість учневі у 10 класі обрати профіль – предмети, які йому краще вдаються і знадобляться для  майбутньої професії та вчитися за цим профілем до 12 класу. Учень вивчатиме вже не 20 предметів, а близько 12. Із них 50% будуть обов’язковими, 30% – згідно профілю і 20% – на власний вибір.

У професійному ліцеї учень зможе отримати певну кваліфікацію. Академічний же ліцей підготує його до вступу до закладу вищої освіти. Зокрема, за задумом реформи, дасть змогу підготуватися до ЗНО вже у школі, без репетитора.

Які саме школи будуть старшими – визначатимуть перспективні покрокові плани розвитку мереж освітніх закладів. Щоб учні спочатку ходили у школи, які розташовані найближче до їхнього місця проживання, а після закінчення середньої школи обирали спеціалізацію і вступали до ліцею, який також знаходиться неподалік.

Вирішальне слово у тому, які заклади утримувати, буде за місцевими органами самоврядування. На прикладі нашої громади, зокрема, селищних закладів середньої освіти, а нині часто чуємо спекуляції на темі доцільності одного чи двох ЗЗСО саме у Варві, можна сказати наступне. Обидва будуть і надалі. Із впровадженням етапу НУШ щодо старшої школи один з них зможе поєднувати початкову і середню школу – це дозволяється, інший – готуватиме старшокласників як ліцей, скоріше за все, академічного спрямування. Наше бачення нині таке: не будуть варвинські старшокласники їздити до Прилук.

Безперечно, все залежить від наповнення місцевих бюджетів, від подальшого надходження освітньої субвенції від держави тощо. Якщо держава перекладатиме освітні видатки на громаду, то має відбутися і відповідний перерозподіл податків, не забиратися сумнозвісний «реверс» у 12-13 млн грн. Слід повернути податок з доходів фізичних осіб – головний наповнювач місцевого бюджету, за місцем виробничої діяльності підрозділів підприємств і організацій.

Вважаю обнадійливою інформацію про розробку місцевих родовищ іноземними інвесторами, а тому Варвинщина зможе розраховувати на надходження від оренди землі, від податків тощо.

Тому нині зберігаємо спокій, виваженість, всі надбання й інфраструктуру, і освітню зокрема, напрацьовані в попередні роки, шукаємо резерви вижити і трансформуватися у нових реаліях.

Не варто надмірно демонізувати і освітні реформи. На шкоду галузі ніхто нічого не планує. Але забезпечення якісної освіти, і профільної зокрема, – ось їх завдання. Неможливо нині  у кожній школі якісно організувати 5-6 профілів навчання, високу підготовку учня до вступу у виш чи до професії. Школи-ліцеї мають бути більш спроможними, забезпечені кадрами і ресурсами.

Ось такі перспективи очікують освіту. Пройти реформування з найменшими втратами і осучаснити її до новітніх стандартів – завдання галузі, громад, кожного учасника освітнього процесу. І панічні настрої та дезінформація тут тільки зашкодять.

 Записала Є. Зима