І ЗНОВУ – КОРОЇД

Резонанс.  

Те, що цей злощасний жук – верхівковий короїд, дістався й Чернігівщини, а в т.ч. й нашого району, ішлося в одній з публікацій «Слова Варвинщини». Сьогодні проблема стала ще гострішою, бо, зокрема, в угідді «Піски» короїдом вражено нові площі, з’явився він і в інших угіддях.

До речі, всихання соснових насаджень – біда не лише Варвинщини. Впродовж багатьох років, начинаючи з 2012 р., суттєве всихання сосни спостерігається на Житомирщині, Київщині, Рівненщині, Волині і ін. Стрімко розмножується верхівковий короїд у Білорусі, По­льщі, Словаччині, Німеччині, Швейцарії, Румунії.

На Чернігівщині, як свідчить директор ДП «Новгород-Сіверська лісова науково-дослідна станція» Анатолій Жежкун, найбільшого ураження зазнали соснові угіддя таких районів, як Чернігівський (ДП «Чернігівське лісове господарство»), Козелецький (ДП «Остерське лісове господарство»), Ріпкинський (ДП «Добрянське лісове господарство»). Як твердять і інші спеціалісти, проблема всихання соснових насаджень набула ознак надзвичайної ситуації, а зокрема, в нашій області – загрозливих масштабів.

В тому, що дістається сосновим деревам і в нашому районі, переконалися зайвий раз учасники недавнього огляду урочища «Піски», в якому взяли участь депутати селищної ради, працівники РДА, громадськості. До цього спонукали не тільки висновки компетентних фахівців – лісівників, екологів, а й деякі повідомлення у соц­мережах.

– Якщо перші підтверджують проблему поширення всихання сосни в цьому угідді від нашестя короїда, – говорить лісничий Варвинського лісництва Р.А. Пшеничний, – то другі лишень оперують голими фактами вирубування дерев, замовчуючи причину. А вона проста: видаляємо дерева, ушкоджені шкідником. На вирубку маємо дозвіл.

А тим часом протистояти поширенню верхівкового короїда, на думку науковців, можна переважно завдяки своєчасному очищенню лісосік, проведенню рубок головного користування, спрямованих на відтворення деревостанів природного походження і формування рубок догляду деревостанів мішаного типу. До того ж, треба своєчасно й терміново вилучити дерева, які свіжозаселені стовбуровими шкідниками.

– Що ми й намагаємося робити, – продовжує розповідь очільник райлісництва. – Зокрема, після отримання належних дозволів видалили пошкоджені сосни на площі 20 «соток», і нині вивільнена площа засаджується молоденькими деревцятами сосни. До речі, впродовж минулих двох років ми заліснили таку ділянку площею понад три гектари.

Побували ми на обох ділянках – де працювали лісівники і де спинається на ноги нове поповнення сосни, тягнуться до весняної голубіні неба зміцнілі деревця. Це порадувало, однак засмутило інше: подекуди валялися мертві соснові деревцята, вирвані чиїмись байдужими, безсердечними руками. Таке варварство важко осягнути розумом, усвідомити причину цих дій.

– Мабуть, люди, подібні до отаких, і ство­рюють нездоровий ажіотаж довкола робіт, які проводяться з метою профілактики поширення короїда, – робить висновок Роман Пшеничний.

І в цьому є резон. Так судити можна з того, що й учасники огляду (не кажучи вже про фахівців, екологів, котрі дали дозволи на санітарні рубки) згодилися: доки вогнища ураження шкідниками поодинокі, слід вдатися до дієвих засобів для негайного вирішення, розробки можливих засобів ліквідації діючих і попередження виникнення нових осередків всихання сосни.

А тим часом з приходом тепла короїд активізувався. Знову загалом десь на 20-ти «сотках» ушкоджено дерева: де чималими групами, де по декілька штук, чи й поодинокі, котрі швидко стануть вогнищем розповсюдження шкідника. До речі, короїд не сам «ласує» сосною, за ним ідуть супутні шкідники, які «добивають» дерево остаточно. Короїди ж, знищивши верхівку сосни, мігрують на інші дерева, де знову роблять свою чорну справу. По окремих деревах можна було спостерігати, як шкідник від вершини рухається вниз. Про це судимо по окремих ще уцілілих гілках, що розміщуються дещо нижче, – одна, дві, три… Невдовзі й вони загинуть.

Звичайно, валяти треба і ті дерева, котрі в зоні вогнища короїдної «епідемії» ще зеленіють (адже ніхто не гарантує, що там уже «заселився» жук), проте це заборонено законом. Тож лісівники видалятимуть ушкоджені сосни, спалюватимуть гілки.

– Коли дехто з громадян бачить повалену сосну і з першого погляду по свіжому місцю розпиловки судить, ніби то видалили здорове дерево, він глибоко помиляється, – говорить Роман Пшеничний. – Продемонструємо це.

Помічник лісничого Максим Бобо­шко обрубує низ деревини, вершок якої вже геть сухий, чого не скажеш про приземну частину – свіжу, ніби живу.

– Спиляне дерево приховати неможна, – коментує далі. – Ось тут стоять клеймо, номер дерева, по чому можна дізнатися його «родовід», причину видалення тощо. Коли ж це рука браконьєра, його особу будемо встановлювати.

Головне завдання лісівників у боротьбі зі шкідником – локалізувати вогнище всихання сосни, видаливши хворі дерева. До речі, чимало ушкоджених сосон є на території табору «Веселка», що створює загрозу їх падіння і можливих нещасних випадків. На 60 «сотках» ушкоджені короїдом соснові насадження в урочищі «Макіївка». Тут компетентні служби дали дозвіл на санітарну рубку.

Поки ж що у нас єдиний спосіб боротися з верхівковим короїдом – видалення ушкоджених дерев. В подальшому заходи передбачають створення лісокультур мішаного складу, що вже й робимо, ділиться думками Роман Пшеничний. До схем змішування лісокультур відносяться впровадження деревних порід з півдня, акліматизованих екзотів – модрини європейської, сосни жовтої, горіха чорного, явора і ін. В планах – обробка дерев інсектицидами, розставлення феромонних пасток, принаджування птахів.

Практика боротьби з короїдом нині типова – зрізати хворе дерево. А от у Туреччині такий метод використовують вкрай рідко. Здебільшого тут вдаються до біологічного. Тут на ведення лісового господарства з держбюджету щороку йде 60 млн доларів. В Республіці Туреччина взялися виводити корисних комах, які поїдають шкідників лісу. Природного хижака – мурахожука, вирощують в лабораторних умовах. Годують його тим шкідником, проти якого вирощують. Відтак у Туреччині всихання лісів суттєво зменшилося.

– Це – в Туреччині, а в нас поки що в таких випадках – пилка і сокира, тобто йдемо по лінії найменшого опору, бо відсутнє державне фінансування ось уже 4 роки, – з сумом констатує лісничий Роман Пшеничний.

В. НАГОРНИЙ,

фото Д. ПАВЛЕНКА