Газовий тиск посилюється: коли «вибухне» газ

Перспективи

Про майбутнє підвищення ціни на газ та причини цього підвищення знають усі. Це — вимога МВФ. Офіційно йдеться не про підвищення, а про приведення до імпортного паритету, або про ринкову ціну. Останнім часом тиск на українську владу безпрецедентно посилився, і до нього приєднався держдепартамент США в особі свого речника Хізер Нойєрт.

Складається враження, що ціни на газ для населення та теплопостачальних підприємств в Україні є найбільшим викликом світовій спільноті. Насправді ж ми самі загнали себе у глухий кут, коли запровадили «єдину ціну на газ для всіх споживачів» і затвердили умови її перегляду на майбутнє. Саме тоді, у квітні 2016 р., було закладено міну уповільненої дії, яка вибухнула сьогодні.

Виявляється, що тоді Мінекономіки під час розрахунку ціни, виходячи з «імпортного» паритету, враховувало ціну на німецькому хабі 185 доларів за 1000 м3. Хоча тодішня ціна, 6879 грн, складала близько 290 доларів. Зокрема й на вітчизняний газ, який нібито транспортувався на німецький хаб, а потім повертався до України. Крім того, була розроблена формула для визначення ціни в майбутньому, і ця ціна мала б змінюватись залежно від вартості на німецькому газовому хабі NCG, вартості транспортування та курсу гривні до долара США.

Уряд, знаючи, що ціна газу є больовою точкою для українців, підстрахувався, і в березні 2017 року ухвалив постанову «Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у 2017—2018 роках)». Тобто в цей період Кабмін отримав можливість встановлення ціни. І цим скористався, хоча багато чого змінилось із цінами на імпортний газ. Окрім цін, на уряд чинився тиск від західних партнерів, та й «свої» не дрімали. Зокрема, голова правління «Нафтогаз України» Андрій Коболєв вимагав через судовий позов до уряду підвищити ціни.

Але від 1 квітня термін дії постанови закінчився, а тиск посилився. Бо газ насправді подорожчав, і ціна вже далеко пішла від тих 185 дол. за 1000 м3, які були два роки тому. І є тенденція до подальшого подорожчання, адже ціна бареля нафти перетнула 70 дол. (у 2016 р. було 40). Уряду треба щось робити, і він відтягнув вирішення питання до 1 червня. Але тепер прибічники підвищення ціни вимагають зробити це не на 20%, як рік тому, а на 60—65%. До того ж прибічники такого підвищення є і в Україні, хоча власного газу, видобутого в 2017 р., вистачає і для населення, і для теплопостачальних підприємств.

Тепер питання: а що буде? Уряд у глухому куті, але п’ятий транш МВФ йому потрібен, бо треба віддавати борги. Однак підвищити вартість газу на 60% він, мабуть, не наважиться. Але й нічого не робити — теж. Можливе підвищення відсотків на 30, а потім іще одне чи декілька. Проте зважитися на це непросто.

По-перше, вже сьогодні борги населення за ЖКГ перевищили 40 мільярдів грн.

По-друге, грошей на субсидії в бюджеті й так не вистачає, а з новими тарифами їх знадобиться понад 100 мільярдів на рік.

По-третє, вся економіка постраждає, і про її зростання доведеться тільки мріяти.

Новій владі, бо цю в ліпшому разі не оберуть. А в гіршому — треба пам’ятати про «оксамитову» революцію у Вірменії. Її репетицією були акції протесту в червні 2015 р. у зв’язку з підвищенням тарифів на електроенергію. До того ж не такому відчутному для громадян, як дехто планує зробити для українців із газом. Допускати цього аж ніяк не можна.

До речі, в 2017 р. «Нафтогаз України» отримав 1,5 млрд дол. чистого прибутку, а найбільший видобувач газу «Газпром» — лише 1 млрд 630 млн. Тобто всі прибутки «Нафтогазу» за наш із вами рахунок.

Петро ЛАВРОВ, “Чернігівські відомості”