Наш другий фронт

Про те, як можуть українці битися “на межі” чи бити “гуртом батька”, ходять жартівливі легенди. Певно, не знаючи їх значення у повній мірі, і поперся знову на нас ворог… Та справжні зразки стійкості, згуртованості і незламності наші люди демонструють у часи лихоліття війни – чоловіки-воїни -на фронті, жінки-берегині – їм у поміч в тилу.

Зараз і серед мешканців нашої Варвинської громади не багато знайдеться таких, хто ще не долучився до другого фронту, до волонтерства – гривнею, працею, матеріальною допомогою, хоч разово чи навпаки раз-по-раз. Діти продають власні вироби, жінки готують смаколики, шиють і плетуть, пенсіонери відраховують частку зі скромної пенсії, підприємці – із заробітків. У спільну скарбничку Перемоги.

Надати посильну поміч може кожен із нас, а от організувати копіткий процес збору, приготування, доставки передач можуть таки одиниці! Небайдужі, настирливі, вигадливі і водночас приязні до людей, аби порозумітися і залучити до спільної справи кожного.

У Озерянах – одному з найбільших сіл нашої громади, таке діло здужала … тендітна молода жінка Олена Місько. Немало хто із земляків знають її як чудову майстриню миловаріння і вишивки, яка зуміла своє захоплення поставити на комерційну основу – приймає замовлення на чудові подаруночки і старанно виконує їх.

Свої роботи Олена виставляла на міні-аукціони у соцмережі, а виручені кошти переказувала у скарбничку відомої на Варвинщині ГО “Волонтерський Щит 4.5.0”, допомагала волонтерам інформаційно, у пошуках необхідного спорядження чи матеріалів. Такий цінний кадр у “Щиті” запримітили і запропонували приєднатися до гурту не­зламних бджілок.

Та ця скромна жінка на всі похвали щодо її волонтерства відповідає незмінно – то не я, то люди…

Озерянці – то така особлива нація у Варвинській громаді – запальні, завзяті, але добросерді, щирі і щедрі. Саме на земляків сперлася Олена Місько у створенні в селі окремого волонтерського пункту. Чималий старостинський округ і повинен би мати такий осередок, куди було б зручно збирати допомогу воїнам. А там пішли і приготування смаколиків, овочевих заготовок, виготовлення окопних свічок.

Підходяще приміщення надало у користування СТОВ “Дружба нова”. Дві кімнатки колишнього магазину обжили і прилаштували під волонтерську кухню. На заклик Олени про допомогу – меблями, нехитрим оснащенням, продуктами харчування, коштами тощо відгукнулися чимало небайдужих мешканців округу. Зусилля жінки підтримує і родина, донечка-школярка Каріна – перша мамина помічниця у всьому.

Колеги із варвинського “Щита” до однієї наявної додали ще одну буржуйку для обігріву волонтерського пункту, добросерді сільчани-чоловіки заготовили дрова, одна родина передала робочу газову плиту, інша – балон, і навіть заправлений, ще хтось – кухонні шафки. Так і обжилися, розповідає жінка.

Спершу сільчани придивлялися, що ж то затівається у колишньому магазині. А коли побачили перші успішні збори допомоги – теж активно підключилися на поміч.

У озерянському волонтерському вулику, якому від заснування лише кілька місяців, вже сформувався свій дружний рій бджілок-трудівниць. Окрім Наталії Колісник, Світлани Мовчан, Ангеліни Візір, світлиною з якими відкривається розповідь, це Наталія Дмитренко, Антоніна Телюк, Альона Діденко, Світлана Остапенко, Людмила Улянич, Віка Кононенко, Катя Петришина, Яна Гайдамака, Наталія Філіппова та інші. Всіх нестомних помічниць і помічників наших ЗСУ Олена називає з вдячністю і пошаною.

Велику допомогу, зазначає вона, надають колективи сільських закладів: школи і будинку ветерана (стаціонарне відділення терцентру), дитсадка і амбулаторії, мешкан­ці сіл округу – Мармизівки і Кухарки (організовують людей родини Довбишів і Коновалів), Брагинців, ну і безперечно, Озерян. При ділі навіть школярі – наприклад, майстерно лущать горіхи.

В озерянському осередку опанували ціле походно-польове меню: шаткують салати, готують овочеві маринади, вітамінні суміші – калина, мед з імбирем, енергетичні батончики із сухофруктів і горішків, котрі у воїнів користуються особливим попитом (у походних умовах гарантують ситість на кілька годин) та чимало іншого, що вигадає фантазія господинь і начитають на просторах інтернету.

Раз на тиждень-два готують на відправку великі продуктові збори, а поміж ними – невтомно вертять окопні свічки з бляшанок, картону і воску (сотні півтори і більше на кожен виїзд). Ось зимової пори візьмуться і за маскувальні сітки, на які гостро потребують сировини – стара постільна білизна, футболки тощо – аби біле.

Ведуть збір коштів на корисні закупи (льодоступи, теплий одяг тощо), а Олена продовжує свої благодійні аукціони. На добру справу свої роботи передають й інші майстрині із сіл громади. Принцип розіграшу – простий і цікавий, квиточки за помірну ціну дають учаснику шанс на виграш красивого і корисного виробу і плюсик до карми, а волонтерам – можливість продовжувати благодійний збір навіть тоді, коли люди виснажилися і втомилися.

До речі, запитайте у озерянської волонтерки, чим їй з подругами підсобити – і вона, сором`язливо ніяковіючи скаже: коштами… Щоразу, аби доповнити продуктові передачі приготовленими смаколиками, господиням треба зібрати хоча б тисячі зо дві на закупи складників.

Насамкінець розмови з Оленою цікавлюся, чи не складно вести таку громадську діяльність. Мабуть, головне – бажання?.. А вона стримано і мудро відповідає: ні, головне – підтримка людей. Все, можливе і неможливе, мале і велике, можна здолати і зробити, якщо гуртом…

Записала Є. Зима,
фото із волонтерського архіву

Карта для донатів на добрі справи: 5168 7554 7505 1054 (Приват, О. О. Місько), конт. тел. 066-263-46-75.

Цей матеріал створено в рамках проєкту «Сила місцевих медіа – для посилення згуртованості українців», що реалізується Громадською спілкою «Українська Асоціація Медіа Бізнесу» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».