БУДЕМО ЖИТИ, БУДЕМО СІЯТИ…

Чи вірять у Варві нашим Зброй­ним Силам, чи не втрачають упевненості у перемозі?.. Запитайте цими весняними днями …у чергах до місцевих агромагазинів. Або й не питайте взагалі, а просто постійте у них і відчуйте ту атмосферу, навіть нетерплячку до роботи, властиву хіба українцям: вигрібатимемо все довкола, білитимемо хатинки і садки, саджатимемо-сіятимемо цьогоріч з подвійним ентузіазмом!

У багатьох місцевих господинь підвіконня і теплички вже прикрашає рання розсада, хоч і закладали її із гіркотою і сумом у дні інтенсивних бомбардувань українських міст і сіл. Садівники теж розпочали свій гарячий сезон – обрізають і обприскують від хвороб і шкідників дерева, поновлюють насадження. Така праця не тільки дає плоди і надію на виживання у часи продовольчої скрути, якою завжди обертаються війни та інші катаклізми, а й приносить людині душевну рівновагу, стресостійкість, додає оптимізму.

Людські струмки до агромагазинів, як відмічають і торговельники, цьогоріч зросли. Покупець хоче, незважаючи ні на що, закласти на городах звичний “запас міцності”, наперед запасається засобами захисту рослин від хвороб і шкідників, добривами, гербіцидами. Якщо раніше немало хто все те купував за каталогами в інтернет-крамницях, то нині, зважаючи на ситуацію в країні, труднощі з доставкою, віддають перевагу місцевим продавцям.

Серед таких – агромагазин “Садиба” (ФОП О. Лопастинська), що у селищі, неподалік колишньої автостанції. З початком війни, як і в усіх торговельників, що звикли закуповувати товари у Києві, Чернігові, Харкові та інших, нині “гарячих”, точках, одразу виникла проблема вчасного постачання. Виручив минулорічний запас, адже немало товарів, особливо “хімія”, мають тривалий термін зберігання. У якихось закупівлях переорієнтувалися на Полтавщину, у інших – виручає доставка “Новою поштою”. Як і в продуктових точках, заїжджі торгові агенти від фірм – нині рідкість, тож товари доводиться шукати й доставляти здебільшого самим.

Якщо торішні запаси у “Садибі” принципово реалізували за старими цінами, то нові закупи, безперечно, показали деяке підвищення, і навіть ще до війни. Проте тут однак тримають середню ринкову ціну на кожну одиницю, не женуться за швидким заробітком, забезпечують покупцям розрахунок і готівкою, і через безготівковий термінал.

За прилавком, крім Оксани Лопастинської, яка трудиться тут ще з часу заснування магазину у важкому 2014-ому, також новенька, але досвідчена продавчиня Оксана Іващенко.

Барвисті пакетики з насінням овочів і квітів – від економ варіантів до дорожчих іноземних гібридів, то лише невелика, видима частина всього асортименту “Садиби”. Започаткував магазин на той час підприємець Андрій Галушка, який з утворенням Варвинської громади пішов на службу у місцеве самоврядування. Ідею магазину заклав у назві. Крім агротоварів, тут можна придбати немало корисного для садиби – посуд, інструмент і господарські товари, побутову хімію, канцтовари, корми для тварин тощо-тощо. Це, до речі, сприяє стабільній роботі магазину, адже агротовари користуються попитом у сезон.
Навіть у сучасних реаліях “Са­диба” корисна, приміром, переселенцям. Оселившись у тимчасовому помешканні, можна швидко знайти неохідні господарські дрібнички і навіть засіяти для себе город, якщо мова про сільське обійстя.

А ще побувати у такій крамничці – то для селян як похід до психолога. Будемо сіяти, доглядати посіви, радіти плодам праці, а значить, будемо жити…

Є. Зима, фото автора

На світлині: Оксана Лопастинська працює у “Садибі” з часу її відкриття. Приязно зутріне, підбере насіння чи садово-городну “хімію”, підкаже і порадить. На запитання у цей тривожний час: “То як, сіяти будемо?..”, оптимістично відповідає: “Аякже!”