40 РОКІВ У МІСЦЕВІЙ МЕДИЦИНІ

Вдячне слово

40 РОКІВ У МІСЦЕВІЙ МЕДИЦИНІ трудиться подружжя варвинських педіатрів – Валентина Андріївна і Володимир Михайлович МІШАНІНИ, а на двох – то вже 80, як жартують самі лікарі. Після Харківського медінституту, інтернатури у Світловодську і Прилуках приступили до роботи у Варвинській лікарні саме далекого вже 1981-го року. З ними виросли і ми, діти 70-80-их, коли лікарі починали свій шлях у цій надскладній професії, виросли вже й наші діти. І завжди у моменти хвороби їх професіоналізм, неоціненний досвід, спокійна впевненість, добре ставлення до маленьких пацієнтів і знервованих батьків, робили свою справу – прокладали шлях до одужання і здорового життя.

За ці роки для сотень подорослілих дітей вони стали добрими янголами-охоронцями, котрі завжди поряд у потрібну мить і знають нас, наші хвороби і схильності, цікаві моменти з дитинства навіть краще за нас. І тому для багатьох варвинських родин лікарі Мішаніни стали близькими людьми.

Валентина Андріївна і Володимир Михайлович – із когорти досвідчених медиків, вони з «могікан» радянської медичної школи у її кращих проявах, коли відповідальність, фаховість, відчуття обов`язку були визначальними у професії. Коли справжня медицина – це передовсім допомога людям, а не один із різновидів бізнесу.

Проте, залишаючись носіями традиційної школи, крокують у ногу з часом – адаптуються до сучасних реалій і не завжди вдалих реформ, поряд з кращими напрацюваннями попередніх років грамотно застосовують новації медицини, сучасні препарати. Знання, досвід, інтуїція, проникливість дозволяють вчасно і безпомилково визначити недугу, ефективно допомогти.

Володимир Михайлович свого часу очолював дитяче відділення райлікарні і маленькі хворі перебували під пильним, надійним контролем досвідченого фахівця. Завжди стриманий і небагатослівний лікар є висококласним діагностом, справжнім майстром лікувальної справи.

За роки у місцевій педіатрії Валентина та Володимир Мішаніни стали добрими докторами Айболитами для малечі, беззаперчними авторитетами для батьків і колег, мають чимало відзнак за сумлінну працю. Виростили власних дітей, дбають про онуків.

Як і кожна людина, перегортали вони і радісні, і трагічні сторінки життя, але, певно, саме почуття обов`язку, вірність обраній професії, людяність і оптимізм не давали опускати руки, щодня нестомно вели до лікарських кабінетів, на нові численні виклики, де на них з надією дивилися очі пацієнтів.

Минулий «ковідний» рік став тяжким і для педіатрів місцевої «первинки». Щодня потоки пацієнтів, немало з яких мали той новий підступний вірус. Завдання – не тільки адекватно їх пролікувати, а й самим вистояти перед недугою за недостатнього особистого захисту. Приймали всіх не телефоном, а наживо, озброївшись лишень масками, відвідували пацієнтів вдома. Відтак теж хворіли. Особливо тяжко долав недугу Володимир Михайлович, який, найімовірніше, отримав вірусний удар, надаючи невідкладну допомогу маленькому пацієнту.

Стійко витримувала все це і Валентина Андріївна, забезпечуючи ще й догляд двом стареньким матерям – своїй і чоловіковій.

…Дуже хотілося у переддень професійного свята докладніше розповісти читачам про цю пару справжніх лікарів, хороших людей, сфотографувати разом, проте їх скромність, непублічність переважили кореспондентські вмовляння. Та добре, що на просте вдячне слово згода адресата не обов’язкова.

Отож, Валентино Андріївно і Володимире Михайловичу, як і сотні варвинчан, у цей святковий день і святковий для вас рік не можу не подякувати за допомогу, за добро, за те, що ви – взірець лікарів, є серед нас.

Зичимо вам здоров’я, добра, оптимізму, життєвого і професійного довголіття. Хай ваші теплі усмішки і далі, наперекір рокам, зустрічають нових і добре знайомих дітлахів.

Є. Зима, фото автора
Світлини з редакційного архіву