ВЕЛИКА ТОЛОКА У МАЛЕНЬКИХ ДАЩЕНКАХ

Чи реформи, чи віруси, чи тепер ще й  війна, а українське село, мальовниче і затишне, надійна основа України, намагається виживати, працювати, чепуритися.

Хоч цьогорічна весна вдалася як ніколи важкою – холодною і дощовою, в умовах воєнного стану і невизначеності, що всіх очікує далі, проте у Дащенках – невеликому селі  Гнідинцівського старостинського округу Варвинської СТГ, організували толоку. На центральному кладовищі на в’їзді до села  продовжили розпочатий у попередні роки благоустрій –  випилювали аварійні дерева й розкорчовувати територію, упорядкували узбіччя біля нього.

Технікою допомогло сільгосптовариство “Прогрес”, робочи руками – загін благоустрою селищної ради  – допомогу залучила і працювала разом з дащенківцями староста округу Ольга Ситник. – Розповідає колишня голова села,  а нині спеціаліст  старостату Світлана ХАЖАНЕЦЬ.

Приєдналися місцеві працівники старостату та сільського клубу – це всі установи, які наразі залишаються у селі. Діє тут і фельдшерський пункт, куди фельдшер приїздить із  іншого населеного пункту.

Хоча за сучасних умов порахувати працівників бюджетної сфери   можна вже на пальцях однієї руки, проте заплановане  на той день побороли. У селі, де нині мешкає більше 240 сільчан, діє три кладовища. Всі вони доглянуті, кожен дащенківець і цьогоріч подбав про могили рідних, упорядкував свої двори і побіля них.

Працівники старостату побілили адмінбудівлі, доглянули територію колишньої школи, навели красу, підвівши вапном дерева і електроопори (вапном забезпечив старостат, фарба – “з дому” – так живуть нині села без власних бюджетів),  довелося робити вже й перше обкошування зелених зон. Попереду  – тривалий літній сезон, тож сподіваються на допомогу пальним від основного орендаря місцевих земель – СТОВ “Дружба-Нова”. На сезон працевлаштовано селищною радою  й робітника з благоустрою. Намагатимемося підтримувати село у тому стані, яким воно було раніше, розраховуємо на увагу до сіл  нашої спільної громади,  зазначає Світлана Григорівна.

До речі, цієї воєнної весни облюбували це красиве і  тихе сільце на Варвинщині й переселенці із постраждалих у ході російської агресії регіонів. Більше сорока осіб тимчасово оселилися тут – хто у рідних, а хто й просто скористався вільним житлом, яке запропонували добросерді сільчани.  Проте, як би не було добре у Дащенках, кожен намагається  при першій же можливості повернутися додому. Може б, люди і не поспішали, аби у таких малих селах була для них  робота, можливості започаткувати підприємництво.

Є. Зима, 

фото Гнідинцівського старостату.

Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ).