Забуттю не підлягає
Скорботного 19-ого березня у Озерянах, на місці великої трагедії часів німецько-фашистської окупації – звірячої страти майже двох сотень озерянців, як і щороку впродовж восьми дестиліть, відбувся мітинг-реквієм пам’яті безвинних жерт війни.
У ньому взяли участь колективи сільських школи і будинку культури. Багато односельців прийшли пом’янути заживо спалених рідних, земляків. Валентина Миколаївна Зуб прочитала власний вірш про цю страшну трагедію, а до учасників мітингу звернулася староста Озерянського старостинського округу Світлана ЛОЗИЦЬКА:
– Ми зібралися на цьому святому місці, щоб вшанувати пам’ять наших земляків, які були закатовані, розстріляні та заживо спалені в 1943 році німецько-фашистськими загарбниками під час Другої світової війни.
Минуло уже вісімдесят років, але ця страшна трагедія назавжди викарбувана пекучим болем у наших серцях.
Через призму років ми всі пам’ятаємо, що є боржниками людей, які відстояли право на життя не лише свого покоління, а й тих, хто мав прийти згодом – синів, онуків, правнуків.
Сьогодні ми віддаємо данину вдячності, любові та низько вклоняємося подвигу нашого народу. Молоді серця завжди будуть берегти вічну та світлу пам’ять про ті небачені стаждання, які довелося пережити людству: і старим, і жінкам, і дітям.
Ця страшна війна позначилася неймовірними жертвами серед мирного населення. Це було свідоме винищення нацистами та їх місцевими запроданцями-поліцаями мешканців тих територій, де вони, як і на нашій партизанській Чернігівщині, зустріли рішучий опір. Серед більш як 120 тис. винищених чернігівців — 186 закатованих озерянчан.
Озерянська трагедія – особливий злочин на фоні усіх інших фактів вбивства цивільного населення в часи Другої світової війни. Однак 80 років, що віддаляють нас від цієї трагедії, її тривале неафішування радянською владою, всілякого роду маніпуляції призвели до великої кількості неточностей, помилок, навіть міфів.
Усі вісімдесят років ми повторювали собі, що наш обов’язок – шанувати прадідів та стояти на варті миру, щоб ніколи не повторилась та біда, яку пережив народ, закликали до єднання і порозуміння у своїй державі, аби війна ніколи знову не прийшла на нашу землю.
Війна – жорстокий час, де людське життя нічого не варте. І як в будь-якій війні, перш за все, страждає мирне населення.
Сьогодні, на жаль, нам знову доводиться виборювати право на свободу та життя під мирним небом, бо терористична росія напала на Україну і веде огидну, безчесну, засуджену всім світом, незаконну війну.
Українці із зброєю в руках захищають свою батьківщину та всю Європу, маючи підтримку всього світу. Тож Перемога обов’язково буде за нами!
За повід. Озерянського старостату