На добру справу

Минулого тижня нашу Варвинщину відвідали латвійські громадські волонтери. Ivo Istenais, Ivo Sakelis i Normunds Tiesnesis з початку повномасштабного вторгнення вже вчетверте в Україні, котра тримає рубіж поміж Європою та імперською росією.

Чоловіки не є членами жодної благодійної організації, проте як свідомі громадяни збирають серед своїх співвітчизників допомогу (донька одного з них – навіть грою на скрипці), роблять необхідні закупівлі і везуть автівки, спорядження та чимало іншого у поміч українським воїнам, медичним закладам, постраждалому населенню.

Серед допомоги, доставленої небайдужими латвійцями цього разу – квадрокоптер для потреб добровольчого формування територіальної оборони Варвинщини. Він стане не тільки “очима” місцевих захисників, а й у разі потреби – модернізованою бойовою одиницею.

Друзів-латвійців тепло зустрічали у гостинній садибі зеленого туризму в Леляках її господар Сергій Іванович Саверський, а також військовослужбовець Олександр з Прилук та місцеві тероборонівці.

Сергій Саверський є активістом добровольчого формування і дуже вболіває за обороноздатність, матеріальне забезпечення рідної громади, звідки походить родовим корінням. Рік тому, у перші дні наступу агресора на Україну, місцеві чоловіки швидко організувалися на захист рідної держави, свого села і громади. Невеличкі мальовничі Леляки, як відомо, теж були на шляху окупантів, аби їм вдалося просунутися вглиб країни. Напоготові тероборонівці і зараз, тож радо прийняли технічну допомогу від латвійських друзів.

Іноземці-волонтери глибоко переживають те, що побачили в Україні, зокрема, на Київщині, Чернігівщині, які проїздили і цього разу. Понівечені містечка і села, людські долі їм болять, як за своє, бо розуміють: Україна стримує натиск агресора на решту Європи. Тому вважають своїм обов`язком допомагати і підтримувати нас.

У нетривалому спілкуванні латвійці, котрі ліпше розуміють, на жаль, російську, відзначали й такі свої спостереження: за їх четвертим заїздом українці все менше спілкуються мовою агресора навіть з ними. Кажуть, відчутно, що принципово.

Висловлюють вони й сподівання, що Європа і весь цивілізований світ нарешті усвідомлять, що за країна, і навіть не країна, а варварська орда межує з нашою державою. І спільними зусиллями ми її зупинимо…

Є. Зима, фото автора.