НАРАЗІ ВТІШНИХ НОВИН МАЛО…

Із перших вуст

Ця розмова щодо грядущого другого етапу медреформи з головлікарем ЦРЛ Юрієм Полонцем,  або як віднедавна  – з директором  комунального некомерційного підприємства, відкладалася з дня на день. Варвинські медики в напруженні очікували, які пакети послуг для лікарні буде затверджено НСЗУ, а віднедавна покладали й деякі надії на засідання профільного комітету ВР, яке відбулося 13 березня, вже після зміни Кабміну і Міністра охорони здоров`я. Очікувалося, що другий етап реформування медицини, який болісно торкнеться зокрема районних лікарень, хоча б відтермінують… І ось, за пару тижнів до невдалого першоквітневого «жарту» від держави, яким немало і пацієнтів, і медичних працівників називають цей етап, розмова відбулася. Одразу зазначу: втішних новин небагато.

Юрію Миколайовичу, то як пройшов комітет за оновленого керівництва уряду і МОЗу? Чи є надія, що реформування набере якихось гуманніших обрисів, аніж суттєве скорочення фінансування тих закладів, які держава не визначає опорними?

Як інформують інтернет-ЗМІ про перебіг засідання комітету, думки, висловлені вже новими керівниками галузі, очікуваного призупинення реформи наразі не прозвучало, навіть у зв`язку зі складною епідеміологічною ситуацією в країні. Навпаки, як і до того, мусимо продовжувати підготовку до 1 квітня – до роботи у нових умовах.

Нагадайте варвинцям, яка нині структура лікарні, яка чисельність персоналу? Яких змін вони можуть зазнати вже в квітні?

У ЦРЛ трудиться більше 200 осіб, відділення: загальнохірургічне, гінекологічне, терапевтичне, інфекційне, дитяче, амбулаторно-поліклінічне, стоматологія. Всі вони залишаються, відділень закривати з 1 квітня ніхто не буде, проте працівники попереджені про скорочення, і якщо зрушень у вирішенні фінансових питань не буде – чи то на державному рівні, чи на місцевому, доведеться вивільняти деяких працівників – зокрема, некваліфікований медичний персонал. Орієнтовно це відсотків 30 нинішнього кількісного складу.

На утримання існуючої нині ЦРЛ на рік потрібно близько 20 млн, більше 7-и нам бракуватиме. Питання скорочення персоналу постане, якщо матимемо тільки кошти від Національної служби здоров`я, яких недостатньо.

Юрію Миколайовичу, яка ситуація із залученням співфінансування лікарні із місцевих бюджетів, адже як звучало на низці публічних зібрань останніх місяців – це чи не єдиний вихід зберегти ті медпослуги, які не фінансуватиме держава?

Тут, на жаль, ситуація, принаймні на сьогоднішній день, не змінилася. Ми звернулися з потребами до всіх трьох бюджетів – районного, Варвинської і Озерянської об`єднаних громад, але наразі ніхто нас не обнадіяв. Не хотілось би так говорити, проте розуміння важливості й нагальності питання до кожного керівника, до обранців всіх місцевих рад прийде хіба тоді, коли, не дай, Боже, виникне якась особиста ситуація, де потрібна буде термінова медична допомога.

Поки що озраховувати і моделювати майбутню структуру лікарні доводиться на ті кошти, які надійдуть від НСЗУ за пакетами послуг.

Ви їх подавали п`ять, які це послуги?

Попередньо погоджено чотири: амбулаторно-поліклінічна допомога; лікування внутрішніх хвороб без проведення операцій; супровід ВІЛ-інфікованих; паліативна стаціонарна допомога (полегшення стану важкохворих – прим. автора). Відмовлено ж нам у пакеті паліативної мобільної допомоги за браком належних умов для цього.

Найбільше варвинців турбує, чи збережемо у районі хірургічну допомогу. Нещодавно стався резонансний випадок – молодий чоловік серйозно травмувався і, за свідченням рідних, якби його довелося транспортувати у Прилуки, могло б статися непоправне…

Докладемо всіх зусиль, аби цей напрямок у нас не зник. Зараз маємо двох фахівців-хірургів – по одному у стаціонарі і на прийомі у поліклініці, за сумісництвом задіяний прилуцький анестезіолог, у серпні очікуємо молодого спеціаліста цього ж фаху, який нині навчається за кошти району.

Як визначено реформою, «швидка» має доставляти всіх хворих хірургічного профілю до опорної лікарні в Прилуках, проте залишається відкритим питання, як бути, коли пацієнта доставляють до нашого закладу рідні чи він звертається самостійно, без залучення екстреної допомоги. Що робити з такими хворими, якщо не буде хірургічного відділення, як транспортувати далі без спецобладнання? Тому, переконаний, завдання всього району – зберегти цей профіль у ЦРЛ. Можливо, слід переглянути штат, визначити для нього додаткові функції, але відділення слід утримувати додатковими місцевими коштами. Тим більше, що на території району діють нафтогазові підрозділи, а це небезпечне виробництво.

Національна служба здоров`я ставить всіх перед фактом: все, що не фінансується державою, може утримувати місцева влада, хоч й інститути трансплантології.

Яка перспектива очікує стоматологію?

Надання невідкладної допомоги дорослому населенню входить у пакет амбулаторно-поліклінічної допомоги і ми зобов`язані її забезпечити. З досвіду інших областей, щоб зберігати попередню кількість лікарів, вони переходять на частину ставки, а решту заробляють «госпрозрахунком». Варіанти задіяння для такої роботи існуючих кабінетів, обладнання вивчаються. Очікується, що НСЗУ розробить і надасть для користування перелік  платних послуг. Коли бачитимемо вартість такої меддопомоги, лікарі почнуть заробляти кошти на власне утримання.

Юрію Миколайовичу, звучить інформація з медичних кіл, що вартість медпослуг, яку відшкодовуватиме держава, – занижена, що вимоги до лікувальної бази, навпаки – завищені, відтак чимало закладів навіть не можуть претендувати на фінансування тощо. Чи вносять медики «вторинки», управлінці обласних департаментів пропозиції щодо корегування такої реформи?

Пропозиції вносяться, проблемні питання озвучуться, проте, як мовиться, «караван» реформи йде далі, не звертаючи.

Спостерігаємо за змінами у галузі медицини, освіти у розвинутих країнах (наприклад, наша система Семашка у Великобританії береться за зразок), де беруть на озброєння наш колишній досвід, а у нас чомусь бездумно руйнується  цілком ефективна структура, напрацьована поколіннями. Світ рухається до соціальних пріоритетів, а ми – до жорсткого виживання в умовах ринку. Опорним лікарням – більше державної уваги, а решта – хто як виживе або ні.

Модернізувати галузь, її матеріальну базу, підходи у лікувальній роботі, дійсно, треба, але відповідно до потреб людей. Якщо суттєвих змін у напрямку реформи не станеться, має консолідуватися на допомогу медицині місцева влада всіх рівнів, аби забезпечити населення найнеобхіднішими послугами. У даному випадку – можливістю отримати вчасну і кваліфіковану медичну допомогу.

Дякую за розмову і зичу, все ж таки, всім нам, пацієнтам, і  вам – медикам, перегляду реформи від держави, а найбільше – консолідації  зусиль місцевих громад у збереженні існуючої інфраструктури. Люди чекають конкретних зусиль і рішень, злагодженої роботи.

Записала Є.Зима.